Рішення № 9185887, 24.10.2007, Голосіївський районний суд міста Києва

№ 2-5016/14

2007 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2007 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Рудницької О.М.,

при секретарі - Марук В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «НВО Україна про визнання права власності на обєкт інвестування,

встановив:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 10.04.2003 р. нею було укладено договір інвестування № 21, на підставі якого проводилось інвестування обєкту житла за адресою АДРЕСА_1.

За умовами цього договору, як вказує позивач, вона зобовязувалась здійснити фінансування будівництва квартири за вказаною адресою площею 23, 0 кв. м. із розрахунку, що відповідає загальній вартості всієї 46000 грн. Вказана сума була в повному обсязі перерахована відповідачу, про що свідчить довідка від 26.02.2007 р. Відповідач передав зазначене житло позивачу за актом прийому-передачі від 22.12.2003 р.

Водночас з цим, як вказує позивач, відповідач за умовами зазначеного договору зобовязався передати їй згадану квартиру в четвертому кварталі 2003 р. після здачі будинку в експлуатацію та згідно акту прийому-передачі квартири.

Як вказує позивач, на даний час відповідач, фактично не оспорюючи її право на квартиру за вищезазначеною адресою, не виконує своїх зобовязань щодо здачі будинку в експлуатацію, посилаючись на різноманітні обставини, які нібито утруднюють цю процедуру.

Позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги і просила їх задовольнити, а також просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував і зазначив, що дійсно позивач сплатила 100 відсотків вартості квартири АДРЕСА_2, як це визначено в договорі інвестування № 21 від 10.04.2003 р. Однак, як зазначає представник відповідача, наявні труднощі, повязані із оформленням введення будинку в експлуатацію, не дозволяють належним чином провести документальне оформлення права власності позивача на про інвестоване нею житло.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як встановлено судом між сторонами, що 10.04.2003 р. було укладено договір інвестування № 21, на підставі якого позивачем проводилось інвестування будівництва обєкту житла за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 23, 0 кв. м. (а.с. 5-6).

Позивачем виконані умови договору щодо своєчасного внесення коштів в якості інвестування зазначеного будівництва, про що свідчить довідка, видана відповідачем 26.02.2007 р. про оплату повної вартості квартири, тобто в розмірі 46000 грн. (а.с. 8).

22.12.2003 р. актом прийому-передачі квартира АДРЕСА_1 була передана відповідачем позивачу (а.с. 7).

З боку відповідача вбачається порушення умов виконання договору, оскільки для проведення документального оформлення права власності позивача на зазначене житло необхідно провести процедуру здачі будинку в експлуатацію, що не проводиться відповідачем.

Таким чином, позивач в повному обсязі виконала умови договору і має право вимагати майно, вартість, якого оплачена в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суд вважає, що введення будівлі в експлуатацію не повинне рахуватись як обовязкова умова для отримання позивачем вказаного житла у власність, оскільки така умова договору значно погіршує становище добросовісного вкладника коштів та позбавляє його права отримати нерухомість у власність через неналежне відношення до виконання зобовязань з боку відповідача і не проведення ним дій по введенню будівлі в експлуатацію.

Водночас з цим, слід зазначити, що позивач вже проживає у згаданій вище квартирі, її право власності на зазначене нерухоме майно ніхто не заперечує та не оспорює, а тому, суд вважає, що позивач фактично вступила у володіння зазначеним помешканням.

Суд вважає, що посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживача» є безпідставним, оскільки фактично в своєму позові вона вказує на обставини невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо передачі їй повністю проінвестованого (оплаченого) обєкту нерухомості у власність з усіма необхідними для цього документами. Враховуючи, що невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо належного оформлення права власності позивача порушує її права, остання вимагає відновити свої права шляхом визнання за нею права власності в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судов витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «НВО Україна про визнання права власності на обєкт інвестування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 23, 0 кв. м.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «НВО Україна» (знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 5/1, р/р 26007100269001 в ЗАТ „Альфа-банк" м. Києва, МФО 300346, ЗКПО 13734583) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51 (пятдесят одну) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у розмірі 30 (тридцяти) грн., а всього - 81 (вісімдесят одну) грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «НВО Україна» (знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 5/1, р/р 26007100269001 в ЗАТ „Альфа-банк" м. Києва, МФО 300346, ЗКПО 13734583) на користь держави судовий збір у розмірі 409 (чотириста девять) грн.

Рішення може бути оскаржене в наступному порядку:

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Голосіївського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження.