Рішення № 91811110, 28.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2020 року м. Рівне №817/3431/14

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач, Міндоходів України), у якому просив:

- визнати незаконним звільнення з податкової міліції та посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області, полковника податкової міліції ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ голови Комісії з реорганізації Міндоходів України від 29.10.2014 №2174-о про звільнення з посади та податкової міліції полковника податкової міліції ОСОБА_1 - заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

20 лютого 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року з підстав порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні 07 серпня 2019 року колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду задоволено клопотання Державної фіскальної служби України та протокольною ухвалою замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача у цій справі: Міністерство доходів і зборів України на його правонаступника - Державну фіскальну службу України (далі - відповідач, ДФС України).

Постановою Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, від 03.06.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2174-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області з 30 жовтня 2014 року. Адміністративну справу №817/3431/14, у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, направлено на новий судовий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції розглядає позов в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.06.2020.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - прийнято до розгляду. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДФС у Рівненській області.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 закрито підготовче провадження у справі. Перейдено до розгляду адміністративної справи №817/3431/14 по суті в порядку письмового провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з його незаконним звільненням він, відповідно до норм Кодексу законів про працю України з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, має право на отримання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу до дату фактичного поновлення на роботі - 30.06.2020.

Представник відповідача подав заперечення проти позову у яких зазначив, що оплата вимушеного прогулу повинна бути проведена виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення 185,26 грн., помноженого на кількість днів періоду вимушеного прогулу. Крім того, просив суд врахувати те, що позивачем за період вимушеного прогулу отримано дохід у вигляді заробітної плати в розмірі 139432,14 грн. та дохід від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 71000,00 грн. Вважає, що такі суми мають бути відраховані від належної до виплати позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Статтею 353 ПК України передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначені в розділі VIII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Відповідно до п. 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно зі статтею 1 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) Кодекс законів про працю регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Приписами статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштування.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі. Якщо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при поновленні на роботі не відбулося, працівник з урахуванням змісту статті 235 КЗпП України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.

Нормами КЗпП України передбачені випадки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема у разі поновлення на роботі вирішується питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України), а у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника вирішується питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника (стаття 236 КЗпП України).

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Аналогічно, згідно з п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В свою чергу, відповідно до статті 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Як вже зазначалося вище по тексту постановою Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, від 03.06.2020 визнано протиправним та скасовано наказ Голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2174-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області з 30 жовтня 2014 року.

Наказом виконуючого обов`язки Голови ДФС України №859-0 від 30 червня 2020 року «Про виконання рішення суду» скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 №2174-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено полковника податкової міліції ОСОБА_1 на службі в податковій міліції та на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області з 30 жовтня 2014 року.

Відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону № 2453-VI, статті 13 Закону № 1402-VIII, статті 14 КАС України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами Закону № 606-XIV рішення про поновлення на роботі є виконаним з моменту видання роботодавцем відповідного наказу чи розпорядження.

Відповідно до Закону № 1404-VIII, який надбав чинності з 05 жовтня 2016 року, виконання рішення про поновлення на посаді завершується з моменту винесення відповідного наказу та внесення відповідного запису до трудової книжки.

Зазначене також слідує з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до якого рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 КАС України). При цьому слід зауважити, що ця відповідальність не обумовлена будь-якими обставинами.

При цьому затримка виконання судового рішення має часові рамки. Тобто по суті така затримка є певним періодом часу, який бере відлік з наступного дня після постановлення судового рішення про поновлення на посаді (яке підлягає негайному виконанню) до дня його виконання (у цьому випадку - видання наказу про поновлення на роботі).

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справа № 813/4668/16, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18.

Отже, у даній справі вимушений прогул, за який позивач просив стягнути середній заробіток, охоплює період з 30.10.2014 (дата звільнення) по 03.06.2020 (дата постановлення судового рішення про поновлення на роботі).

Таким чином, суд вважає помилковим твердження позивача, наданих суду у письмових поясненнях 05.08.2020, що йому належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу по 30.06.2020 (день фактичного поновлення на роботі), оскільки період з 04.06.2020 по 30.06.2020 є періодом часу затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, що регулюється положеннями ст. 237 КЗпП України, та не є предметом спору у даній справі.

Одночасно, суд бере до уваги також те, що ОСОБА_1 у позовній заяві заявлено позовні вимоги саме щодо стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

Для правового регулювання спірних правовідносин щодо стягнення коштів за період вимушеного прогулу з 30.10.2014 по 03.09.2018 належить застосовувати Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100 (далі по тексту - Порядок обчислення середньої заробітної плати), оскільки з 04.09.2018 набрав чинності спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає механізм нарахування та виплати особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошового забезпечення - Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616 (далі по тексту - Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції).

В свою чергу, для правового регулювання спірних правовідносин щодо стягнення коштів за період вимушеного прогулу з 03.09.2018 по 03.06.2020 належить застосовувати Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції.

Щодо визначення розміру середньої зарплати за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 по 03.09.2018, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), чинної на момент виникнення спірних відносин, виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896 (чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №499).

Пунктами 1.3 та 1.5 Інструкції №499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки ГУ ДФС у Рівненській області про грошове забезпечення заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення останнього на дату звільнення складало 5743,13 та складалося з наступного: посадовий оклад - 2210 грн., оклад за військовим або спеціальним званням - 135 грн., надбавка за вислугу 35%, що в грошовому виразі - 870,75 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 331,50 грн., надбавка за високі досягнення - 1582,88 грн., щомісячна премія - 663 грн.

В свою чергу, згідно з наявної в матеріалах справи довідки ГУ ДФС у Рівненській області від 24.01.2020 №30/ФОП/17-00-05 про грошове забезпечення заступника начальника управління податкової міліції - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області середньомісячне грошове забезпечення станом на 01.03.2018 складало 13586,50 грн. та складалося з наступного: посадовий оклад - 7890 грн., оклад за військовим або спеціальним званням - 1480 грн., надбавка за вислугу років 45%, що в грошовому виразі - 4216,50 грн.

Отже, середня заробітна плата (грошове забезпечення) позивача з 01.03.2018 у відповідності до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати підлягає коригуванню на коефіцієнт - 2,36 (13586,50/5743,13).

Позиція щодо необхідності застосування коефіцієнту коригування грошового забезпечення відповідно до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати зроблена Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №804/8042/17.

За серпень-вересень місяці 2014 року - останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, позивач отримав 11486,26 грн. (5743,13+5743,13). У вказаному періоді було 42 робочих дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача, що має бути взята за основу для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у періоді з 30.10.2014 по 28.02.2018 становить 273,48 грн. (11486,26/42), а з 01.03.2018 по 03.09.2018 - 645,41 грн. (273,48*2,36).

Кількість робочих днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 30.10.2014 по 28.02.2018 складає 835, а за період з 01.03.2018 по 03.09.2018 - 126.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за період з 30.10.2014 по 03.09.2018 становить 309677,46 грн. ((835*273,48)+(126*645,41)).

Щодо визначення розміру середньої зарплати за час вимушеного прогулу з 04.09.2018 по 03.06.2020, суд зазначає наступне.

04.09.2018 набрав чинності Наказ Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції.

Вказаний нормативно-правовий акт є спеціальним в контексті пріоритетності застосування законодавства до спірних правовідносин, а тому суд бере його до уваги для визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за період з 04.09.2018 (дата набрання чинності Порядку) по 03.06.2020 (дата винесення судового рішення про поновлення на роботі).

Відповідно до пункту 4 розділу XII вказаного Порядку особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

В свою чергу, пунктом 2 Порядку визначено, що одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

Враховуючи те, що позивач був звільнений у жовтні місяці 2014 року, а його місячне грошове забезпечення становило 5743,13 грн., то одноденний розмір грошового забезпечення для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 185,26 грн. (5743,13/31).

Кількість календарних днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 04.09.2018 по 03.06.2020 складає 639.

Таким чином, розмір середнього заробітку за період з 04.09.2018 по 03.06.2020 становить 118381,14 грн. (639*185,26).

При цьому, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу після набрання чинністю Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції суд не вважає належним застосування коефіцієнту коригування грошового забезпечення, оскільки, на відміну від положень п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у спеціальному нормативно-правовому акті не визначено застосування такого коефіцієнту.

Враховуючи викладене вище, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що має бути виплачена позивачу становить 381195,42 грн. (262814,28+118381,14).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд вважає безпідставними твердження представника Головного управління ДФС у Рівненській області, що суми отриманого за період вимушеного прогулу доходу у вигляді заробітної плати в розмірі 139432,14 грн. та дохід від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 71000,00 грн. мають бути відраховані від належної до виплати позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки з аналізу законодавства, що регулює відповідні правовідносини, слідує, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. При цьому, законодавство не містить будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Також при відхиленні вказаних аргументів представника відповідача - Головного управління ДФС у Рівненській області, суд враховує правову позицію, сформовану Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у праві 826/808/16 (провадження №11-134ас18).

З урахуванням вказаного вище, позовні вимоги ОСОБА_1 , що викладені у редакції «стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення» належать до задоволення повністю.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За наведених обставин, рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39292197) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 381195,42 грн. (сума визначена без виключення сум відрахування на податки).

Рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2020 року.

Суддя В.В. Щербаков