Рішення № 91802852, 23.09.2020, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/837/20

2/662/272/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі: головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про повернення банківських вкладів, стягнення збитків, завданих неналежним виконанням банківських вкладів та застосування наслідків невиконання грошового зобов`язання

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» про повернення банківських вкладів, стягнення збитків, завданих неналежним виконанням банківських вкладів та застосування наслідків невиконання грошового зобов`язання, вказуючи на те, що 28.03.2007 року ОСОБА_2 прийняла від ОСОБА_1 10000,00 грн., на підставі договору №26351791066 від 28.03.2007 року, однак ввірене їй чуже майно- грошові кошти, на рахунок останнього не внесла, а умисно розтратила передавши їх у день отримання ОСОБА_3 .. З метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів підробила документ - договір, шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, а також підробила договір на відкриття рахунку, який фактично не відкривався, спричинивши у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_1 в сумі 10000,00 грн..

Вказав, що вищевказані факти встановлені судовим рішенням, а саме, вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року із змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за ст. 191 ч.5 КК України. Суди визнали, що ці особи вчинили розкрадання його коштів при виконання своїх службових (трудових) обов`язків під час перебування на посадах у відповідача. Просить стягнути з відповідача на його користь 44369,00 грн., які складаються з: вкладу -10000,00 грн., знецінення вкладу внаслідок інфляції за період з 28.03.2007 року по день ухвалення судового рішення, а також 1335 грн. - несплачені відсотки по вкладу, 3% річних, що становить 9000,00 грн. та витрату на оплату правової допомоги в сумі 4500,00 грн.

Позивач до судового засідання не з`явилась його інтереси були представлені представником адвокатом Зайцевим М.П., який позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві просив позов задовольнити повністю, з урахуванням розрахунку суми заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у стягнені вкладу. Вважає, дані відносини виникають з вироку суду, вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди та інфляційних витрат, нараховані безпідставно, сплив трирічний строк позовної давності, тому просив застосувати строк позовної давності, в зв`язку з чим в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи представника позивача та представника відповідача, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пунктом 10.1 Інструкції № 492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з`являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 у справі № 6-352цс16.

Судом встановлено, що 28.03.2007 року між АТ «Райффайзен Банк «Аваль» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу «Вільні кошти» №26351791066 на суму 10000,00 гривень, що кореспондується та відповідає відомостям вироку Чаплинського суду Херсонської області від 12.03.2012 року.

Суд вважає доведеним вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року суду та копією договору № 26351791066 від 28.03.2007 року, отримання працівниками банку від позивача грошові кошти в сумі 10000,00, де відсоткова ставка встановлена в розмірі 13,75% річних /а.п. 70/.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні розкрадання коштів ОСОБА_1 ..

Суд приймає відомості вироку, які підтверджуються іншими доказами по справі, а саме позовною заявою позивача в кримінальній справі від 05.12.2007 року на суму 10000,00 грн.

Той факт, що працівниками банку всупереч вимогам вищенаведених положень законодавства вкладнику не було видано документ, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами), не може бути підставою для відмови в судовому захисті порушених прав сторони договору, яка виконала його умови.

Вказані обставини підтверджуються вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року, які були дослідженні в судовому засіданні.

Таким чином суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір банківського вкладу, а позивачем - внесенні грошові кошти в сумі 10000,00 грн.

Тому суд вважає, що є достатньо підстав для задоволення позовних вимог про стягнення загальної суми вкладу в розмірі 10000,00 грн., оскільки між сторонами був укладений договір банківського вкладу, факт внесення грошових коштів, які відповідачем не були повернуті позивачу, підтверджується вироком суду, копією договору та позовною заявою датованої 05.12.2007 роком, дослідженими у судовому засіданні

Оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 винна у вчиненні розкрадання коштів, переданих їй ОСОБА_1 , до спірних правовідносин застосовуються положення статей 1058-1060 ЦК України, так як з моменту передачі коштів уповноваженій особі банку останній є їх власником, і зобов`язаний повернути вказані кошти у відповідності з умовами договору.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до ст.ст. 22, 190 ЦК України під шкодою, що завдана майну позивачам, необхідно розуміти шкоду, яка полягає у втраті купівельної спроможності грошей в умовах інфляції, оскільки гроші, які позивачі внесли як вклад за договором банківського вкладу з моменту їх втрати, і на час вирішення спору судом при рівній номінальній вартості мають різну купівельну спроможність.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно статті 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи положення частини третьої статті 22 ЦК України, якою закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, а також аналізуючи зміст частини другої статті 1192 ЦК України «реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи», необхідно дійти висновку про те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду (грошові кошти), завдану їхнім працівником з урахуванням установленого індексу інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, а іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

При цьому судом враховано правову позицію висловлену в Постанові ВСУ від 08.02.2018 року №662/928/15-ц.

Купівельна спроможність коштів позивача з моменту їх втрати (2007 рік), у зв`язку з вчиненням працівником банку злочину, до моменту звернення до суду із зазначеним позовом (2020 рік) та вирішення справи по суті значно зменшилась.

Таким чином, завдані позивачу збитки є їх втратами, які за розміром є більшими, ніж сума банківського вкладу, оскільки купівельна вартість коштів зменшилась. З огляду на викладене, у конкретній справі обсяг збитку позивачу необхідно визначити з урахуванням установленого індексу інфляції. З врахуванням того, що договір укладено 28.03.2007 року, то період за який підлягає стягненню інфляційні буде з 28.03.2007 року по 28.05.2020 року, що відповідає розрахунку позивача в сумі – 32134,00 грн. та 3% річних за період з 2017 року по 2020 рік в сумі 900,00 грн. та невиплачені відсотки по договору за один рік в сумі 1335,00 грн.

Всього: 32134,00грн. + 900,00грн. + 1335,00грн.= 44369,00 грн.

Клопотання представника відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст.ст. 256, 257 ЦК України вбачається, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили 22 липня 2014 року, встановлено осіб які порушили право позивачів, суд враховує факт набрання вироком законної сили.

Разом з тим, зі скасуванням Вироку Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року в частині цивільного позову ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20.02.2018 року справа №1-1/12, у позивача, відповідно до ст.261 ЦК України, розпочався перебіг позовної давності, оскільки позивач знову дізнався про порушення свого права, за захистом якого звернувся. Тому, з огляду розумності та справедливості, строк не є пропущеним.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 840,80 грн. має бути стягнуто з відповідача.

Крім того, на підтвердження понесення судових витрат, представником позивача надано квитанцію про оплату правової допомоги та в обґрунтування надав розрахунок витрат на оплату правничої допомоги з врахуванням надання консультацій та роз`яснення законодавства, складання позовної заяви та участь у судових засіданнях, які відбулись 19.08.2020 року, 23.09.2020 року.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що обумовлюється складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі № 826/856/18.

Враховуючи вище викладене, суд вважає з урахуванням розумності, справедливості та співмірності затрат на отримання правової допомоги з відповідача АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь позивача необхідно стягнути витрати понесені на оплату правничої допомоги в сумі 3000,00 грн.

На підставі зазначеного, ст. ст. 625, 1058-1060, ЦК України і керуючись ст. 7, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 88, 209, 213-218, 223 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про повернення банківських вкладів, стягнення збитків, завданих неналежним виконанням банківських вкладів та застосування наслідків невиконання грошового зобов`язання - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь ОСОБА_1 , мешканця: АДРЕСА_1 вклад у сумі 10000,00 грн.; річні відсотки за договором в сумі 1335,00 грн.; інфляційні за період з 28.03.2007 року по 28.05.2020 рік в сумі 32134,00 грн.; 3% річних в сумі 900,00 грн., всього 44369,00 грн..

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь ОСОБА_1 , мешканця: АДРЕСА_1 витрати на оплату правничої допомоги в сумі 3000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Раййффайзен Банк Аваль" на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

В решті позовних вимог - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Решетов