Ухвала суду № 91802549, 14.09.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/2759/20

Провадження № 2-з/653/13/20

У Х В А Л А

іменем України

14 вересня 2020 року м. Генічеськ

Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Берлімова Ю.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно з її позовною заявою до державного реєстратора Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області Ремішевського Олександра Вікторовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування запису державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Цимбалюк Михайло Григорович звернулася до суду із позовом до державного реєстратора Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області Ремішевського Олександра Вікторовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування запису державного реєстратора.

Разом з позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Заяву обґрунтовано тим, що в результаті незаконних дій державного реєстратора за відповідачем АТ «Альфа-Банк» було зареєстровано право власності на належне позивачу майно – житловий будинок, що виступав предметом іпотеки. У зв`язку з цим було подано позов про визнання протиправним та скасування запису про реєстрацію запису про право власності.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про задоволення позову та просить накласти арешт на житловий будинок загальною площею 208,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Суд розглянувши заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них зокрема належить накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, позивач просить накласти арешт на майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про задоволення позову.

На підтвердження даних аргументів позивачем надано скріншот екрану, на якому зображено оголошення про продаж бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, наданий позивачем доказ не дає можливості отримати фактичну інформацію, зокрема про: об`єкт (чи є він саме спірним житловим будинком), особу, яка розмістила це оголошення. Інших доказів заява про забезпечення позову не містить.

Крім того, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач вимагає: «визнати протиправним і скасувати запис про право власності № 51505965 від 06 березня 2020 року на нерухоме майно – житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-банк» код ЄДРПОУ 23494714».

Разом з цим з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що номером запису про право власності (зареєстроване за відповідачем АТ «Альфа-Банк») на спірний житловий будинок є номер 335834141.

Тобто, у разі задоволення заявлених позовних вимог, запис про право власності відповідача – АТ «Альфа-Банк» на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасований не буде, та відповідно власник цього майна не зміниться.

Отже, у даному випадку відсутній зв`язок між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, як відсутня і ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Встановлення заходу забезпечення позову не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову (з огляду на предмет позовних вимог), а буде лише обмежувати право власності відповідача.

У такому разі негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову та негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів не будуть співмірними.

Таким чином, з огляду на те, що заявником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим ним способом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, заходи забезпечення не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 76-81, 149, 150, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова