Рішення № 91801389, 25.09.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6618/19

провадження №2/489/1088/20

Заочне рішення

Іменем України

25 вересня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, треті особи – ОСОБА_2 , приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу в Миколаївській області Рибачук Ольга Володимирівна про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя,

встановив:

У грудні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та прилягаючих будівель, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.04.2005 між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31.10.2017. Від шлюбу в них народилась донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площе 85,5 кв.м., до якої прилягають 1/2 частина сараю літ. Г, сарай літ. Д, гараж літ. И, гараж літ. К., сарай літ. Л, навіс літ. М, погріб літ. Жпд, огорожа та споруди 6, 4, 1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, за його життя поділу спільного майна не було проведено, оскільки після розлучення вони з донькою продовжували проживати за вищевказаною адресою. Після смерті покійного позивач звернулась до приватного нотаріуса Рибачук О.В. з приводу переоформлення вказаної квартири на себе та дитину, на що нотаріус роз`яснила їй, що згідно чинного законодавства право на спадкове майно після смерті покійного має лише їх донька, оскільки на момент його смерті вони вже не перебували у зареєстрованому шлюбі. Враховуючи вищевикладене, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.04.2020 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 14.09.2020 на 11:00 годину, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, причини його неявки не повідомив та правом на подання відзиву на позов не скористався.

Третя особа ОСОБА_2 надала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ГТУЮ в Миколаївській області Рибачук О.В. надала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи провести за її відсутності та прийняти рішення на розсуд суду.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що з 23.04.2005позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31.10.2017.

Від спільного шлюбу в них з ОСОБА_3 народилась донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис№1993.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М., ОСОБА_3 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 57,0 кв.м., житловою площею 31,0 кв.м., до якої прилягають 1/2 частина сараю літ. Г, сарай літ. Д, склад літ. И, гараж літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, погріб літ. Жпд, огрожа та споруди 6, 4, 1. Вказані відомості підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.09.2020, довідка №224768910.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , повторно виданого Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №2409.

З матеріалів спадкової справи №30/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що після його смерті позивач звернулась до приватного з заявою в якій вказала, що претендує на видачу свідоцтва про право у спільному майні подружжя на набуте ними за час перебування у шлюбі майно. Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Рибачук О.В. позивачу було відмовлено в оформленні майнових прав на майно, яке залишилось після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , оскільки між нею та останнім були відсутні шлюбні відносини на час відкриття спадщини.

Також матеріалами вищевказаної справи підтверджується, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців крім неї, що прийняли спадщину немає.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому право на спільне майно, яке виникає у подружжя в період шлюбу, не припиняє своє існування після його розірвання або фактичного припинення шлюбу. Розпорядження, користування та володіння об`єктами права спільної сумісної власності здійснюється подружжям з рівними правами та обов`язками, якщо інше не встановлено домовленості між ними.

Відповідно до частини другої, третьої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2016 №6-2811цс15, згідно статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, діляться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються кожному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України, відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Таким чином, судом встановлено, що спірна квартира з прилягаючими до неї надвірними будівлями та спорудами була придбана ОСОБА_3 під час шлюбу з позивачем і відповідно належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, в рівних частинах. Виходячи з рівності часток майна дружини та чоловіка, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, та за нею підлягає визнанню право власності на належну їй на праві спільної сумісної власності 1/2 частину квартири з прилягаючими до неї надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись статтями 4, 19, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на належну їй на праві спільної сумісної власності 1/2 частину квартири та прилягаючих до неї надвірних будівель та споруд, зокрема на 1/2 частину сараю літ. Д, складу літ. И, гаражу літ. К, сараю літ. Л, навісу літ. М, погребу літ. Жпд, огорожі та споруд 6, 4, 1 та на 1/4 частину сараю літ. Г.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

треті особи – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу в Миколаївській області Рибачук Ольга Володимирівна, місцезнаходження: м. Миколаїв. пр. Миру, 9.

Повний текст судового рішення складено 25.09.2020.

Суддя І.В.Коваленко