Рішення № 91801388, 25.09.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/5405/19

провадження №2/489/763/20

Заочне рішення

Іменем України

25 вересня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа – приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу Тищенко Олена Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

У жовтні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просила визначити їй додатковий строк в два місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері – ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Однак до теперішнього часу, зі спливом шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини, вона, як єдина спадкоємниця, не прийняла спадщину. Звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у встановлений строк не мала можливості, оскільки в зв`язку з несприятливими сімейними обставинами, була юридично необізнана відповідно строків на подання такої заяви. До того ж, вона не могла звернутись з вказаною заявою у встановлений законодавством строк, через те, що не працювала тривалий час та не мала грошових коштів для на подачу такої заяви та вимушена була виїхати на заробітки за кордон, де перебувала тривалий час, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Коли звернулася до нотаріуса їй повідомили, що строк для прийняття нею спадщини пропущено.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 14.09.2020 на 08:30 годину, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, причини його неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався.

Третя особа надала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи провести за її відсутності та прийняти рішення на розсуд суду.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 записана матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №2, витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 28.09.2019 №00024088233, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис №8, та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , актовий запис №1830.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис №551, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

02.10.2019 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О.О. позивачу, на її усне звернення щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину, було роз`яснено, що нею було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, а також її право звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для її прийняття.

Згідно відомостей наданих на запит суду приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О.О. спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи, позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом.

Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статей 1220-1222, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно із статтями 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила цієї норми застосовуються, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини суд визнав поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Закон не містить переліку таких причин, тому обставини, на які посилається позивач, оцінюються судом з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та наданих ними доказів.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №565/1145/17 сформовано правову позицію, що поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №351/2403/17 зроблено висновок, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статей 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з положеннями статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на її тривале перебування за кордоном та необізнаність щодо строку для прийняття спадщини.

Як вже зазначалось судом, мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за такого, строк для прийняття спадщини спадкоємцями після смерті останньої, відповідно до положень статті 1270 ЦК України, почав відраховуватись з 13.07.2018 і закінчився 13.01.2019.

Протягом вищевказаного строку на подання заяви про прийняття спадщини, позивач перебувала за кордоном в періоди з 27.07.2018 по 29.07.2018 та з 14.07.2018 по 18.07.2018, що підтверджується копію наданого нею закордонного паспорту. Також з зазначеного закордонного паспорту вбачається, що 01.06.2018 позивач в`їхала до України, проте встановити дату її виїзду неможливо, через нечіткість штампу про виїзд.

Але досліджені документи свідчать про те, що починаючи з 18.07.2018 по дату закінчення строку для прийняття спадщини позивач за межі України не виїздила. Інших доказів перебування позивача за кордоном протягом іншого часу у цей шестимісячний період, суду не надано.

Суд також зазначає, що обставина у вигляді юридичної необізнаності сторони щодо строку прийняття спадщини, не може характеризуватись як така, що обумовлює поважність причин пропуску шестимісячного строку, оскільки не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Інших обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення нею, як спадкоємцем, дій щодо прийняття спадщини та поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, не наведено.

Таким чином, враховуючи, що причин пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами в прийнятті позивачем спадщини після смерті спадкодавця судом не встановлено, позовні вимоги останньої задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 200, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач – Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

третя особа – приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу Тищенко Олена Олександрівна, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр. Центральний, 191.

Повний текст судового рішення складено 25.09.2020.

Суддя І.В.Коваленко