Ухвала суду № 91759055, 22.09.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9385/20

1-кс/569/4806/20

УХВАЛА

22 вересня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд, у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_5 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУГУНП вРівненській областікапітан поліції ОСОБА_5 ,у рамкахкримінального провадження№42020180000000047від 08.04.2020,за ознакамивчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.2ст.364КК України,звернувся доРівненського міськогосуду зклопотанням,яке погодженопрокурором прокуратуриРівненської області ОСОБА_3 про накладенняарешту намайно,що належитьПАТ «Троянівське»,а саме:на зернопшениці урожаю2020року,заліковою вагою139171кілограм.

В обґрунтуванняклопотання вказав, вщо За результатами опрацювання інформації розміщеної на інформаційному порталі «Вибір», 08.04.2020, прокуратурою Рівненської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020180000000047 та розпочато за фактом того, що колишній директор ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України (код ЄДРПОУ 00729574), юридична адреса: вулиця Рівненська, 96, село Біла Криниця, Рівненський район Рівненська область (далі - Підприємство), ОСОБА_6 , у період з вересня 2018 року по березень 2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч цілей статутної діяльності підприємства, здійснив збиткові господарські операції щодо реалізації самостійно вирощеного зерна кукурудзи за ціною нижче собівартості, чим вчинив розтрату майна суб`єкта господарювання державної форми власності в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, прокуратурою Рівненської області за матеріалами УСБУ в Рівненській області 28.04.2020 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020180000000055 та розпочато за фактом зловживання службовим становищем колишнім директором ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України, ОСОБА_6 , який діючи всупереч статуту Підприємства, протягом 2018-2019 років, уклав ряд завідомо невигідних для ДП «ДГ «Білокриницьке» договорів з ТОВ «Вест Активс» та ТОВ «Рентком Сервіс» щодо реалізації самостійно вирощеного зерна кукурудзи за ціною нижче собівартості, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

30.04.2020, постановою прокурор матеріали кримінальних проваджень №42020180000000047 та №42020180000000055 об`єднано в одне провадження.

Правова кваліфікаціякримінального правопорушення: розтрата чужого майна, вчинена в особливо великих розмірах, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, оперативними працівниками Здолбунівського МРВ Управління служби безпеки України в Рівненські області, поряд звказаним встановлено, що ОСОБА_7 , який перебуває в посаді директора Підприємства з березня 2020 року, продовжує впроваджувати протиправні механізми розтрати та привласнення коштів і майна вказаного Підприємства.

Так, ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів та в інтересах інших пов`язаних з ним осіб, вступив у злочинну змову із ОСОБА_8 - головний економіст Підприємства, крім того залучив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , і розпочав співпрацю Підприємства із ТОВ «Холдер-Агро» (Тернопільська область, Чортківський район, с. Васильків, код ЄДРПОУ 37938319) і ПрАТ «Троянівське» (м. Київ, Подільський район, вул. Борисоглібська, 15-в, код ЄДРПОУ 30184563), з якими він пов`язаний (у минулих роках працював на зазначених організаціях), направлену на розтрату та привласнення майна державного Підприємства.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_8 у червні-липні поточного року, за вказівкою ОСОБА_7 , вилучила з державного підприємства та переправила в розпорядження ОСОБА_9 і ОСОБА_10 первинну бухгалтерську документацію Підприємства, яку останні на даний час переховують за межами Рівненської області. Крім того, відомо, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , не будучи службовими особами Підприємства, використовуючи отримані від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 первинні бухгалтерські документи, у протиправний спосіб ведуть бухгалтерський та господарський облік державного підприємства, формують та подають в державні установи офіційні фінансові звітності від його імені, надають вказівки працівникам, зокрема, ОСОБА_8 . Вказані обставини створюють передумови до втрати державного контролю над підприємством і розтрати його товарно-матеріальних цінностей, в тому числі й зерна, вказаними вище особами у 2020 році.

Крім того, встановлено, що на даний час Підприємством проведено збір урожаю на земельній ділянці з кадастровим номером 5624680700:04:013:0303, загальною площею 403,9518 га., із цільовим призначенням: для ведення підсобного сільського господарства, яка розташована на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, форма власності державна, правокористувач - ДП ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України.

Достовірно встановлено, що зібраний врожай зерна пшениці вивезено на зерносховище ТОВ «ІДЕК-2006», що в с. Верхів, Острозького району Рівненської області.

Так, 05.08.2020, в ході проведення обшуку приміщень та споруд на земельній ділянці із кадастровим номером 5624281600:06:003:0144, по вул. І.Франка, село Верхів, Острозького району Рівненської області, які на праві приватної власності належать ТОВ «ІДЕК - 2006», виявлено та вилучено зерно пшениці урожаю 2020 року, заліковою вагою 139171 кг., яке зібране на полях ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України, власником якого є ПрАТ «Троянівське», Договір складського зберігання зерна № 03/30-07-зб від 30.07.2020, товарно-транспортну накладну Серії ПЗО №792052 від 30.07.2020, товарно-транспортну накладну Серії ПЗО №792054 від 31.07.2020, товарно-транспортну накладну Серії ПЗО №792055 від 03.07.2020, товарно-транспортну накладну Серії ПЗО №792056 від 03.07.2020, товарно-транспортну накладну Серії ПЗО №792057 від 03.07.2020, реєстр ТТН №32, реєстр ТТН №33, реєстр ТТН №34, а також журнал виїзду-заїзду машин та контролю переміщення майна.

Вказані речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити на собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав клопотання, просив задоволити з підстав викладених у ньому.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо накладення арешту на зерно пшениці урожаю 2020 року, так як воно жодного відношення до кримінального провадження №42020180000000047 від 08.04.2020 не має.

Заслухавши прокурора, адвоката ОСОБА_4 дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальненнявищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

В судовому засідання встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42020180000000047 від 08.04.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

05.08.2020, в ході проведення обшуку приміщень та споруд на земельній ділянці із кадастровим номером 5624281600:06:003:0144, по вул. І. Франка, с. Верхів, Острозького району Рівненської області, яка на праві власності належить ТОВ «ІДЕК-2006», виявлено та вилучено зерно пшениці урожаю 2020 року, заліковою вагою 139171 кг., що було зібрано на полях ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України.

Вилучене майно, постановою слідчого від 05.08.2020 визнано та приєднано до кримінального провадження, як речовий доказ.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у разі: 1) якщо клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна було подано до суду пізніше наступного робочого дня після вилучення майна; 2) клопотання про тимчасовий арешт майна надійшло до суду після закінчення 72 годин з моменту його вилучення.

Відповідно ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено: 1)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 2)докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 170 КПК України вартість майна яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співрозмірна розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, а також те, що відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші в будь-якій валюті готівкою чи в безготівковій формі, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, слідчим у своєму клопотанні про арешт майна не обґрунтовано, яким саме чином вказане вилучене майно, що належить на праві власності ТОВ «ІДЕК-2006» має відношення до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК, і на підставі яких властивостей зерно пшениці урожаю 2020 року являється речовим доказом у відповідності до аналізу ст. 98 КПК.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Як встановлено в ході розгляду клопотання, жодними доказами, що вказане майно набуто злочинним шляхом, чи було об"єктом злочинів не доведено, а відтак воно не має ознак речового доказу, визначених у ст. 98 КПК.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, так як слідчим не доведено необхідність застосування арешту, а також те, що майно, на яке просить накласти арешт не відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України.

Керуючись ст.170,171,173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1