Рішення № 91731622, 08.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7327/20

Провадження № 2/752/5006/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

08 вересня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

у квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Росвен Інвест Україна», АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Юхименко О.Л., в якому просив суд визнати виконавчий напис, вчинений 20.12.2018 року приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С., зареєстрованим у реєстрі за № 12884, про стягнення з нього на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 34 878,15 грн., таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з численними порушеннями нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також з підстав неправомірності вимог стягувача.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 24.04.2020 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 08.09.2020 року та витребувано у ПН КМНО Хари Н.С. заяву ТОВ «Росвен Інвест Україна» про вчинення виконавчого напису та документи, що обґрунтовують можливість вчинення такого напису (а.с. 39-40).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачі відзив у встановлений строк на позовну заяву не подали.

Треті особи пояснення щодо позову не надали.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 06.05.2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500207951, за умовами якого банком останньому надано кредит у розмірі 19 999,40 грн. зі сплатою 17,00% річних датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги «Альфа-Сервіс» (за її наявності) - 12.05.2014 року (а.с. 20).

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 23.04.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 500207951 від 06.05.2011 року в сумі: за кредитом - 18 785,70 грн., по відсотках - 987,75 грн., по комісії - 2 966,14 грн., штраф - 6 450,00 грн., а також витрати по сплаті третейського збору в розмірі 400,00 грн. (а.с. 7-9).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.09.2013 року задоволено заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа та видано виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 23.04.2013 року (а.с. 10).

23.12.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 2013-1, за умовами якого ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло належне ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги до боржників, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору.

20.12.2018 року на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 ПН КМНО Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 12884, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 500207951 від 06.05.2011 року, укладеним ним із ПАТ «Альфа-Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договір факторингу № 2013-1, укладеного 23.12.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» за період з 23.12.2013 року по 22.12.2016 року в сумі 34 228,15 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18 785,70 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 4 836,14 грн.; проценти за користування кредитом - 25 678,15 грн.; неустойка пеня/штраф - 8 550,00 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто 650,00 грн., загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 - 34 878,15 грн. (а.с. 21).

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Юхименко Ю.Л. 04.01.2019 року відкрито виконавче провадження № 57985926 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 20.12.2018 року приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С., зареєстрованим у реєстрі за № 12884, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 43 205,83 грн., в рамках якого постановою від 28.11.2019 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 25-27).

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 зазначив про те, що оспорювані виконавчі написи порушують його права, оскільки були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Про наявність заборгованості позивач дізнався лише отримавши листа приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Будь-яких листів чи повідомлень від АТ «Альфа-Банк» та/або приватного нотаріуса не отримував. При цьому, вважав, що заборгованість не є безспірною, напис вчинений поза межами трирічного строку.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

У відповідності зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1, 3 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року.

Постановою Кабміну № 662 до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на що, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, була скасована. Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була не передбачена.

Враховуючи викладені положення законодавства, а також правові позиції Верховного Суду України, на думку суду, вбачається, що нотаріус не мав повноважень на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі в силу відсутності у нього таких повноважень.

Крім того, виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Позивач при зверненні до суду оспорює факт наявності безспірності заборгованості. Крім того, позивач заперечує факт отримання ним будь-якого повідомлення про порушення зобов`язання за кредитним договором, що є обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису.

Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Матеріали справи не мітять даних про те, що повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останньою.

Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем також не надано, а матеріали справи їх не містять, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, банк ще у 2013 році використав своє право на дострокове повернення грошових коштів, звернувся за захистом своїх прав до третейського суду, і сума заборгованості, стягнутих за рішенням третейського суду, та сума, вказана у заяві про вчинення виконавчого напису, є різними. Таким чином, нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

На спростування зазначених обставин будь-яких доказів в порушення вимог ст. 81 ЦПК України з боку відповідачів надано не було.

Крім того, з матеріалів, на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис, взагалі не вбачається, чи виникло у ТОВ «Росвен Інвест Україна» право вимоги до позивача, оскільки Додатку № 1-1 з переліком боржників, до яких у ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло належне ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги відповідно до договору факторингу № 2013-1 від 23.12.2013 року, матеріали справи також не містять. Відсутній він і в матеріалах, на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис.

До того ж, як вбачається з виконавчого напису, стягувач звернувся з заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500207951 від 06.05.2011 року за період з 23.12.2013 року по 22.12.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З кредитного договору від 06.05.2011 року № 500207951, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 вбачається, що у ньому встановлено кінцевий строк повернення кредитних коштів - 12.05.2014 року, а, отже, дата закінчення строку позовної давності - 12.05.2017 року. До того ж, як вказувалось вище, банк ще у 2013 році використав своє право на дострокове повернення грошових коштів, звернувся за захистом своїх прав до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз», котрим 23.04.2013 року було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 500207951 від 06.05.2011 року в сумі: за кредитом - 18 785,70 грн., по відсотках - 987,75 грн., по комісії - 2 966,14 грн., штраф - 6 450,00 грн., а також витрати по сплаті третейського збору в розмірі 400,00 грн.

Частина 5 ст. 261 ЦК України визначає, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Стаття 76 ЦПК України презюмує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Проаналізувавши, дослідивши і оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності з правовими нормами, суд прийшов до висновку, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Тобто, на думку суду, на момент звернення до приватного нотаріуса минув трирічний строк, що є порушенням п. 3 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

На спростування зазначених обставин будь-яких доказів в порушення вимог ст. 81 ЦПК України з боку відповідача не надано.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В силу положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність порушень при вчиненні виконавчого напису від 20.12.2018 року, в зв`язку з чим він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Позивач при зверненні до суду також просив стягнути з відповідачів судові витрати в повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1-2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.04.2020 року між позивачем та АБ «Якименка» укладено договір № 8/20/2020/ц про надання правової допомоги (а.с. 6 звор.).

У позові ОСОБА_1 вказує про розмір витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Проте, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та їх розмір позивачем суду доказів не надано. Тому, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню з огляду на її недоведеність. Так само, недоведеною є і вимога про інші непередбачувані витрати у розмірі 5 000,00 грн., тому остання задоволенню не підлягає.

Згідно ст. ст. 141, 142 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Росвен Інвест Україна» на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн. (а.с. 5).

В той же час, стягнення судового збору з АТ «Альфа-Банк» суд підстав не вбачає з огляду на те, що спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів У даній справі банк не є стягувачем, а позивачем не доведено порушення з боку останнього його прав та інтересів, за захистом яких він змушений був звернутись до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 263-265, 270-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 20.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною за реєстровим № 12884, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості у розмірі 34 878,15 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», код ЄДРПОУ 37616221, вул. Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03126;

- Акціонерного товариства «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150.

Треті особи:

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, вул. Січових Стрільців, буд. № 37-41, оф. 215, м. Київ, 01054.

- приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольга Леонідівна, вул. Ю. Поправки, буд. 6, оф. 19, м. Київ, 02094.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко