Рішення № 9172436, 14.01.2009, Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-137/2009 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Нещеретна Л.М.

Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - Пільщик Л.В.

суддів- Краснокутська О.М,

Сапун О.А.

при секретарі - Петровій О.Б., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Запорізької обласної кредитної спілки „Довіра" на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року по справі за позовом Запорізької обласної кредитної спілки „Довіра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИ ЛА:

У липні 2008 року Запорізька кредитна спілка „Довіра" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору№ 1679 від 05.02.2003 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем, та стягнення в солідарному порядку заборгованості по відсоткам за період з 10.11.2005 року по 11.07.2008 рік, за цим кредитним договором з ОСОБА_3, як позичальника та з ОСОБА_4 і ОСОБА_5, як поручителів за договором поруки без номеру від 05.02.2003 у сумі 2176 гривні.

В позовній заяві позивач зазначив, що у лютому 2003 року він надав ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 2800 гривень зі сплатою 4% щомісячно наперед від залишку суми неповернутого кредиту, на строк до 05.08.2003 року, а ОСОБА_3 зобов'язалась у шестимісячний термін повернути отриману суму кредиту і сплатити проценти за його користування. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка була стягнута з неї судовим наказом від 09.12.2005 року. За період з 10.11.2005 року по 11.07.2008 рік в неї виникла заборгованість по нарахованим відсоткам у сумі 2176 гривень.

Оскільки поручителі несуть солідарну відповідальність з боржником, позивач просив суд різірвати кредитний договір і стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, , ОСОБА_5 суму заборгованості за відсотками та судові витрати,

які поніс позивач при зверненні до суду.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року позов задоволено частково.

Розірвано кредитний договір № 1679 укладений 05.02.2003 року між ОСОБА_3 з одного боку та Запорізькою обласною кредитною спілкою „Довіра" з другого боку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Запорізької обласної кредитної спілки „Довіра" (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 12, ЄДРПОУ 25821181 р/р 26505301169951 у філії „Відділення Промінвестбанку" м. Запоріжжя, код банку 313355) суму заборгованості з відсотками у сумі 2176 гривень, суму сплаченого позивачем державного мита - 51 гривня, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 гривень, а всього стягнуто 2257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) гривень.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Запорізька обласна кредитна спілка „Довіра", посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам закону і обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, розірвати кредитний договір № 1679 від 05.02.2003 року, укладений між ОСОБА_3 та Запорізькою обласною кредитною спілкою „Довіра", та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість по процентам за період з 10.11.2005 року по 11.07.2008 року в розмірі 2176 грн. та судові витрати в розмірі 81 грн. на користь Запорізької обласної кредитної спілки „Довіра".

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте судове рішення підлягає частковому скасуванню за таких підстав.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Із позовної заяви, матеріалів справи видно, що правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору № 1679, укладеного між позивачем і відповідачкою ОСОБА_3 05.02.2003 року і договору поруки від 05.02.2003 року, укладеного між позивачем та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5

За умовами п.1 кредитного договору відповідачка ОСОБА_3 була зобов"язана повернути отриманий кредит в сумі 2800 гривень у строк 6 місяців і сплачувати позивачеві 4% щомісячно від залишка суми неповернутого кредиту, а згідно до п.б Договору він діє до повного повернення позичальником всіх сум по кредиту с сплати належних процентів, пені, штрафу.

У зв"язку із невиконанням відповідачкою ОСОБА_6. обов"язку за договором позивач у грудні 2005 року звернувся до суду з вимогою про стягнення з неї суми основного боргу а також процентів, штрафу та пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Судовим наказом Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2005 року вимоги позивача були задоволені і з ОСОБА_3 стягнуто 11957 гривень у виконання умов кредитного договору.

Зазначений судовий наказ набрав чинності 19.05.2006 року.

Згідно до вимог ст. 598 ЦК України зобов"язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Таким чином, оскільки сума боргу за договором кредиту, а також відповідні санкції стягнуті з відповідачки ОСОБА_3 у встановленому законом порядку судовим наказом від 09.12.2005 року, який набрав законної сили, то на підставі ст. 598 ЦК України, а також п.6 Кредитного договору № 1679 від 05.02.2003 року зобов'язання між сторонами і правовідносини припинились, проте суд, що розглядав спір, не взяв до уваги зазначені обставини і не застосувавши ст. 598 ЦК України, помилково застосував ст. 651 ЦК України, розірвавши договір, який на час розгляду судом спору не діяв, а також стягнув з відповідачки ОСОБА_3 суму заборгованості і відсотки за період після постановления судового рішення і припинення правовідносин між сторонами - з 10.11.2005 року по 11.07.2008 року, наслідок чого постановив необгрунтоване рішення в цій частині.

Згідно до вимог ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до вимог ст. 303 ч. 3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3. сум у виконання кредитного договору № 1679 від 05.02.2003 року підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимо г.

Залишаючи без змін рішення суду у іншій частині, судова колегія виходить із того, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення сум із поручителів не суперечать висновкам судової колегії щодо відмови у стягненні сум із боржника за договором у зв"язку із припиненням зобов'язальних правовідносин у 2005 році, тому судове рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що суми за кредитним договором і на підставі договору поруки підлягають стягненню з боржника і поручителів за період з 10.11.2005 року по 11.07.2008 року є неспроможними, оскільки у цей період зобов'язальні правовідносини між сторонами відсутні.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки „Довіра" відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_3 2176 гривень заборгованості, 51 гривні державного мита і 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Запорізької обласної кредитної спілки „Довіра" скасувати.

У задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

В іншій чатині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.