Рішення № 9169977, 09.02.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2010 р.Справа № 12/80-2174 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Прокурора Кіцманського району Чернівецької області в інтересах держави, вул. Г. Сковороди, 2-а, м. Кіцмань, Чернівецької області, в особі Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву, вул. Магістральна, 43, смт. Неполоківці, Кіцманського району, Чернівецької області

до приватного підприємства "Оберіг", с. Малі Бірки, Гусятинського району, Тернопільської області

За участю представників від:

прокуратури: Марцун А.А. –прокурор (посвідчення №61);

позивача: не з'явився;

відповідача: Гадзюк П.В. –директор (наказ №1 від 30.05.2003р.).

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

Суть справи:

Прокурор Кіцманського району Чернівецької області звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву, смт. Неполоківці, Кіцманського району, Чернівецької області, про стягнення з приватного підприємства "Оберіг" с. Малі Бірки, Гусятинського району, Тернопільської області, 1203грн.34коп, з них 346грн.67коп. –боргу за надані послуги по перевезенню продукції та 856грн.67коп. –боргу за надані послуги по очистці та сушці зерна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору №189 на закупівлю зерна до Державного резерву України від 11.10.2007р. відповідачем протягом жовтня 2007р. поставлено позивачу зерно пшениці 4 класу в кількості 194т973кг в заліковій вазі загальною вартістю 248590,57грн., при цьому позивачем частково оплачено дане зерно в сумі 242250,00грн. (тобто борг становить 6340,57грн.), разом з тим позивачем на виконання договору надання послуг по перевезенню продукції №190 від 11.10.2007р. було надано відповідні послуги підприємству відповідача на загальну суму 11503,80грн., проте ПП "Оберіг" оплатило лише 4817,13грн., також позивач здійснив очистку та сушку зерна на суму 856,67грн. Позивач, здійснивши зарахування 6340,00грн. (недоплачених за одержане зерно) в рахунок оплати послуг по перевезенню, стверджує, що заборгованість відповідача становить 1203,34грн. (з них 346,67грн.- борг за надані автотранспортні послуги, 856,67грн. –заборгованість за очищення та сушку зерна), при цьому позивачем долучено до матеріалів справи реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому взірцю, розпорядження №173 від 12.10.2007р. на очищення, сушіння зерна, насіння олійних культур та трав, рахунок №1291 від 26.10.2007р. на оплату відповідачем послуг по очищенню та сушці зерна.

Відповідач у відзиві на позов (лист №71 від 14.12.2009р.) та його представник в судових засіданнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність будь-якої заборгованості перед позивачем, навпаки за його твердженнями останній заборгував йому 1473,33грн. за одержане зерно, при цьому зазначив, що позивачем безпідставно здійснено зарахування зерна в заліковій вазі та нараховано борг за очистку та сушку зерна, оскільки зерно приймалося позивачем відповідно до накладних по фізичній вазі, тобто при отриманні зерна не будо встановлено перевищення показників вологості та смітності домішок відповідно до п. 3.1.1. договору №189 на закупівлю зерна від 11.10.2007р., а вже після отримання зерна останнім безпідставно в односторонньому порядку складено реєстри і визначено перевищення зазначених показників та зараховано зерно в заліковій вазі, на підставі чого нараховано борг за сушку та очистку зерна.

Сторони на вимогу суду провели звірку взаєморозрахунків та надали суду акт згідно якого станом на 01.07.2009р. позивач визначив борг відповідача в сумі 1236,82грн., а останній –що заборгованість позивача становить 1473,33грн.

У поясненні №56 від 29.01.2010р. позивач зазначив, що оскільки Неполоковецький комбінат хлібопродуктів належить до системи Державного комітету України з державного матеріального резерву, підприємство проводило закупки зерна пшениці для Держкомрезерву України згідно договору доручення № 11юр-2007 від 06.03.2007 року, з наступною закладкою його до державного резерву, тобто комбінат не являвся власником зерна, що закуповувалося для Держкомрезерву, а тільки його зберігачем, тому, проводячи закупки зерна в сільгосптоваровиробників, комбінат хлібопродуктів укладав договори в яких обов'язковою умовою було, що у випадку необхідності доведення зерна пшениці до базисних кондицій для його подальшого тривалого зберігання, комбінат може проводити сушку та очистку зерна, проте за рахунок власника зерна. За свій рахунок комбінат хлібопродуктів не може проводити сушку і очистку зерна пшениці, що закладається до державного резерву, оскільки зерно після підписання договору на закупівлю зерна до Державного резерву України стає власністю комітету, а не підприємства, а тому проводячи сушку і очистку зерна, що йому не належить, підприємство понесе збитки. Пункт 3.2. Договору на закупівлю зерна до Державного резерву України передбачає, що: «Зберігач може довести зерно до базисних кондицій....», тобто якщо буде необхідність довести зерно до якісних показників, необхідних для його тривалого зберігання (для тривалого зберігання зерно пшениці повинне бути просушене і очищене) то комбінат проводить таку роботу за рахунок власника зерна, про що вказано в договорі. Якщо ж зерно не потребує сушіння і очистки, такі роботи не проводяться. Проведення робіт по сушці та очистці оформляються певними документами: для оформлення операцій по обробці зерна на елеваторі використовується комбінований бланк-форма № 34, що містить розпорядження і акт на підробку і сушку. На підставі даних лабораторного аналізу начальник ВТЛ складає акти-розпорядження на сушку, очищення зерна за формою ЗПП-34. На підставі акта про проведення сушки та очистки Власнику зерна ( в даному випадку ПП «Оберіг») виставляється рахунок на оплату виконаних робіт. Власник зерна зобов'язаний прийняти виставлений рахунок на виконані роботи, оскільки виконання та подальша оплата таких робіт передбачена в договорі, який Власник зерна підписав, тим самим погодившись на проведення робіт по сушці та очистці у разі необхідності їх проведення. Тому претензії директора ПП «Оберіг»та його не погодження із виставленим рахунком на оплату послуг вважаємо безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивуючи не проведення оплати тим, що він не знав про проведення робіт по очистці та сушці також є безпідставними, оскільки рахунок на проведення оплати він отримав, тобто був повідомлений, що роботи виконані та повинні бути оплачені, про що свідчить виписка з книги реєстрації вихідної документації. Те, що зерно потребує сушки та очистки було визначено лабораторією комбінату при проведенні якісного аналізу зерна, що постачалося ПП «Оберіг». Основним вхідним документом при прийманні зерна з автотранспорту є товарно-транспортна накладна (ТТН), яка поступає разом з автомобілем. Якщо доставка зерна проводиться без ТТН, згідно Інструкції про порядок ведення обліку та оформлення операцій з зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних підприємствах незалежно від форм власності й господарювання (пункт 3.1.9.) складається акт приймання-передачі зерна, в якому вказуються назва власника зерна, номерний знак автомобіля, якісні показники зерна пшениці, вага вантажу і вид поступлення. В даному випадку зерно пшениці надходило за наявності ТТН, тому акти прийому-передачі зерна пшениці, які вимагалися пунктом 2.4. договору на закупівлю зерна пшениці до Державного резерву України в даному випадку не оформлялися. Пункт 3.2.1. Інструкції передбачає, що на завезене власником протягом доби зерно сертифіковане підприємство складає реєстр накладних за формою ЗХЗ - 3, бланк якого також затверджений інструкцією. Вологість зерна, визначена вологоміром, указується лише на першому примірнику накладної, що залишається на підприємстві. Реєстри передаються начальнику ВТЛ, який заповнює в них показники лабораторного аналізу середньодобової проби, завіряє їх підписом і повертає реєстри в бухгалтерію. На основі показників лабораторного аналізу, перевіреної фізичної маси й інших даних бухгалтер робить грошовий розрахунок і передає реєстри для перевірки і підпису головному бухгалтеру підприємства. Після перевірки реєстру бухгалтерією підприємства виписується складська квитанція або на бажання власника зерна, складське свідоцтво на зерно. Перший примірник складського документа разом з другим примірником реєстру накладних передаються власнику зерна. Перші примірники реєстру накладних разом з накладними власників зерна додаються до другого примірника складського документа і зберігаються в бухгалтерії підприємства. Претензії щодо ненадання ПП «Оберіг»відповідних документів на зерно є безпідставними, оскільки підприємство зобов'язане оформляти документи на кожну прийняту партію зерна та надавати по одному примірнику власникам зерна, для дотримання вимог прийняття зерна та з метою уникнення порушень чинного законодавства, що тягне за собою відповідальність та накладення штрафних санкцій на винних осіб. Претензії щодо визначення якості продукції повинні виставлятися зразу в день приймання зерна в іншому випадку, згідно з інструкцією зерно пшениці, що завозиться на комбінат приймається за якісними показниками, визначеними виробничо-технічною лабораторією комбінату хлібопродуктів. Власник зерна, яке здається на комбінат, повинен бути зацікавлений в отриманні примірника реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням якості для вивчення показників проведеного якісного аналізу та пред'явлення претензій у випадку виникнення спірний питань по якості. Крім того, умовами договору, підписаного між Неполоковецький комбінатом хлібопродуктів та ПП «Оберіг» передбачено приймання зерна пшениці в заліковій вазі та визначення її якості лабораторією ДП «Неполоковецький КХП». ПП «Оберіг»на поставлену партію зерна пшениці виписав податкові накладні на зерно пшениці з урахуванням її фізичної ваги. Згідно з податковим обліком підприємство має право зменшувати податковий кредит на суму недовезеного, недоотриманого чи недозарахованого товару, що і було зроблено бухгалтерією комбінату хлібопродуктів, про що була складена бухгалтерська довідка.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та доводи представника відповідача, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

06 березня 2007 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (надалі - довіритель) та Державним підприємством "Неполоковецький КХП" укладено договір доручення №11 юр-2007, згідно п. 1.1. якого останній прийняв на себе зобов'язання вчинити за дорученням довірителя, в його інтересах та за його рахунок юридичні та інші дії, направлені на здійснення закупівлі та закладення матеріальних цінностей до державного резерву через акредитовані товарні біржі.

11 жовтня 2007 року між Державним підприємством "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву (надалі –покупцем) та приватним підприємством "Оберіг" (надалі - продавцем) підписано договір №189 на закупівлю зерна до Державного резерву України (надалі –договір №189), згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця продовольче зерно, а саме: пшеницю 4 класу в кількості 100 тонн за ціною 1275грн.00коп. за тону з ПДВ, тобто загальною вартістю 127500грн.00коп., для закладки до Державного резерву, а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах даного договору (п. 1.1. договору №189).

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 3.1.-3.3., 6.1. договору №189 місцем поставки зерна продавцем є ДП "Неполоковецький КХП", який і є його зберігачем, визначено, що доставка проводиться автомобільним транспортом за рахунок продавця, а його якість повинна відповідати ГОСТ 16990-88, ДСТУ 3768:2004 та вимогам Державного резерву України, згідно додатку № 1, сторони погодили, що при надходженні зерна з показниками: вологість до 13,5%, смітною домішкою до 1,0% - зараховується кількість зерна у фізичній вазі, а при постачанні зерна з вологістю більше 13,5% та смітною домішкою понад 1,0 % - зараховується по заліковій вазі, зберігач може довести зерно до якісних показників, що забезпечують його схоронність згідно вимог чинних ДСТУ, ГОСТ та вимог Державного резерву, у такому випадку продавець зобов'язується оплатити надані послуги по очищенню та сушці зерна згідно тарифів, встановлених зберігачем: очистка через сепаратор –4,45 грн. за 1 тонно відсоток, сушка зерна –9,45грн. за 1 тонно відсоток, якість зерна визначається лабораторією зберігача, що підтверджуються посвідченням якості зерна; договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу по накладних №53 від 11.10.2007р., №56 від 12.10.2007р., №58 від 15.10.2007р., №№59, 60, 61 від 17.10.2007р., №61 від 18.10.2007р. згідно довіреності серії ЯОК №327022 від 11.10.2007р. зерно пшениці в загальній кількості 196,37 т по ціні 1062,50грн. (без ПДВ) за одну тону на загальну суму 250410,00грн., (з ПДВ ціна складає 1275,00грн. за 1 тону).

Сторони не заперечують, що поставка товару по вищезазначеним накладним відбувалася на виконання договору №189, хоча здійснена в більшому об’ємі і на більшу суму ніж це передбачено розділом 1 договору, і приймаючи до уваги, що згідно вищезазначених накладних позивачу поставлявся товар, який є предметом договору, по ціні, ідентичній встановленій умовами договору, а тому суд вважає, що поставка товару за цими накладними відбулась саме в рамках договору №189.

Відповідно до вищевказаних накладних, які підписані повноважним представником ДП "Неполоковецький КХП" без зауважень, та згідно податкових накладних №53 від 11.10.2007р., №56 від 12.10.2007р., 58 від 15.10.2007р., 59 від 17.10.2007р. та №61 від 18.10.2007р., зерно пшениці приймалося позивачем по фізичній вазі, проте, у позовній заяві він зазначає, що відповідач поставив 194 т 973 кг зерна пшениці 4 класу в заліковій вазі, за яке останній повинен був перерахувати 248590,57грн.

Згідно платіжних доручень №845 від 11.10.2007р. на суму 25500,00грн., №852 від 12.10.2007р. на суму 29184,75грн., №861 від 15.10.2007р. на суму 53231,25грн., №№865, 866 від 17.10.2007р. на суми 19584,00грн. та 57375,00грн. відповідно, №876 від 18.10.2007р. на суму 57375,00грн., тобто загалом за поставлений товар, оплачено 242250,00грн.

11 жовтня 2007 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, укладено договір надання послуг по перевезенні продукції №190 (надалі –договір №190), згідно п. 1 якого замовник доручив виконавцеві за рахунок замовника надати послуги по перевезенні зерна пшениці урожаю 2007 року, що здається на відповідальне збереження з подальшою закладкою в Державний матеріальний резерв.

У п. 2 договору №190 сторони визначили, що до обов'язків виконавця належить проведення перевезення зерна автомобільним транспортом обладнаним для перевезення зернових культур та документальне оформлення проведених робіт з видачею відповідних документів та товарно-транспортних накладних, а до обов'язків замовника – своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані виконавцем роботи та надані послуги відповідно до умов даного договору та діючих на момент укладення договору тарифів виконавця: перевезення –3,85грн. за один кілометр з урахуванням ПДВ (дана вартість послуг вказана з урахуванням відстані в обидві сторони за навантажений і ненавантажений автотранспорт), відстань від ДП "Неполоковецький КХП" до ПП "Оберіг" становить 166 км.

Згідно п. 3.1. договору №190 оплата за надані послуги провадиться після підписання сторонами акту виконаних робіт чи пред’явлення рахунку на перевезення зерна.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору №190 позивач надав відповідачу на підставі товарно-транспортних накладних №000479 від 11.10.2007р., №000480 від 12.10.2007р., №№000244, 000248 від 15.10.2007р., №№000429, 000471, 000483 від 17.10.2007р., №№ 000487, 000488 від 18.10.2007р. послуги по перевезенню зерна на загальну відстань 2988 км на суму, яка відповідно до виставленого рахунку №1310 від 30.10.2007р. становить 11503,80грн., відповідач, згідно банківської виписки від 15.11.2007р. оплатив за надані послуги 4817,13грн., відтак до сплати залишилось 6686,67грн.

За твердженнями позивача після отримання зерна позивач провів його якісний аналіз, встановив, що зерно пшениці потребує сушки та очистки, і за його твердженнями згідно акту на очищення і сушіння форми № 34 від 01.11.2007 року, він дані роботи провів, їх вартість становить 856,67грн., згідно із умовами договору (п.3.2.) відповідачу виставлено рахунок про оплату наданих послуг № 1291 від 26.10.2007р., у зв’язку з зазначеним кількість зерна була визначена по заліковій вазі, а саме: 194тони 973кг, вартість якого становить 248590,57грн., із них було оплачено тільки 242250,00грн.

Враховуючи, що позивачем не здійснено оплату за поставлене зерно в сумі 6340,57грн. (248590,57грн. –242250,00грн. = 6340,57грн.), беручи до уваги заборгованість відповідача за надані послуги по перевезенню зерна в сумі 6686,67грн., позивач здійснив зарахування зустрічних вимог і визначив, що борг відповідача за надані транспортні послуги становить 346,67грн., а також за ним рахується заборгованість за виконані роботи по очищенню і сушінню зерна в сумі 856,67грн., тобто всього борг складає 1203,34грн., який відповідач в добровільному порядку не погашає, у зв’язку з чим заявлено даний позов до суду.

Відповідач підтверджує факт надання транспортних послуг позивачем на загальну суму 11503,80грн., факт їх часткової оплати в сумі 4817,13грн., при цьому, посилаючись на вищезазначені накладні, зазначає, що оскільки позивачу поставлено зерно в кількості 196,37т на загальну суму 250410,00грн., а останнім здійснено лише часткову оплату в сумі 242250,00грн., тобто заборгованість становить 8160,00грн., і беручи до уваги вартість наданих транспортних послу та їх часткову оплату відповідачем, заборгованість позивача перед відповідачем становить 1473,33грн., а відтак позов заявлено безпідставно і задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно своїх вимог і заперечень, давши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Враховуючи ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору №189, такий по своїй правовій природі є договором купівлі –продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, в даному договорі містяться умови, згідно яких Покупець (який також виступає і Зберігачем товару) наділений правом надати Продавцю послуги по очищенню та сушці зерна, а останній має зобов’язання оплатити надані послуги згідно зазначених в договорі тарифів. При цьому, як слідує з розділу 3 договору №189 та пояснень сторін дані послуги надаються в одному випадку –при надходженні зерна з показниками вологості більше 13,5% та смітною домішкою понад 1%, що є підставою також для зарахування даного зерна не у фізичній, а саме в заліковій вазі.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного випливає юридична сутність зобов’язання про надання послуг, як консенсуального, двостороннього та відплатного договору, предметом якого є отриманий замовником корисний ефект від вчинення виконавцем певної діяльності або певних дій, що носить нематеріальний характер, на відміну від договору підряду, де наслідком роботи підрядника є створення нової речі або зміни (покращення) споживчих якостей вже існуючої речі. Договір про надання послуг є двостороннім зобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник в свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця, тоді як у випадку підряду - обов’язок замовника оплатити надані йому виконавцем послуги пов’язується з фактом їх прийняття замовником від виконавця.

Укладений сторонами договір №189, в частині наявності у Покупця (Зберігача товару) права надання Продавцю послуги по очищенню та сушці зерна, містить ознаки договору підряду (розділ 3).

Відповідно до статті 4 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

За правовою природою актами приймання-передачі посвідчується виконання зобов'язань, які виникли з підстав зазначених у статті 4 ЦК України, а сам такий акт є доказом певних зобов’язань.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В порушення вимог ст.33 ГПК України позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача наданих послуг по очищенню та сушці зерна, поставленого по вищезазначеним накладним, оскільки не надано доказів надання даних послуг –акту приймання –передачі виконаних робіт, крім того суд розцінює критично твердження позивача щодо постачання зерна відповідачем з вологістю більше 13,5% та смітністю понад 1%, що стало підставою для зарахування зерна в заліковій вазі та надання послуг по його очистці та сушці, оскільки саме при прийнятті зерна від відповідача по накладним №53 від 11.10.2007р., №56 від 12.10.2007р., №58 від 15.10.2007р., №№59, 60, 61 від 17.10.2007р., №61 від 18.10.2007р., які підписані представниками сторін без жодних заперечень, було зафіксовано факт прийняття даного зерна в фізичній вазі в кількості 196,37т, що є підставою вважати, що дане зерно відповідало відповідним показникам, які, згідно з умовами договору №189, і мали перевірятися саме при надходженні зерна.

Сам позивач в поясненнях наданих суду зазначає, що долучені до матеріалів справи реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому взірцю та аналіз зерна було проведено після його надходження і прийняття без присутності представника відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту надання послуг по очистці та сушці поставленого відповідачем зерна, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з останнього 856,67грн. боргу за надані послуги заявлено безпідставно і задоволенню не підлягають.

Як встановлено вище, на виконання умов Договору №190 позивач надав відповідачу послуги по перевезенню зерна вартістю 11503,80грн., у зв'язку з чим йому виставлено рахунок на оплату наданих послуг, проте відповідач, оплатив за надані послуги 4817,13грн., відтак до сплати залишилось 6686,67грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 346,67грн. боргу за надані послуги по перевезенню зерна, посилаючись на проведене сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повну сплату боргу за виконані роботи не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 346грн.67коп.

Відповідно до приписів ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зобов'язання сторін щодо оплати товару та послуг за договором №189 та за договором №190 є грошовими, тобто є однорідними, зустрічними, проте, як вбачається з матеріалів справи, та як стверджують повноважні представники сторін, жодна із сторін не зверталась одна до одної із заявою про зарахування зустрічних вимог, жодного акту зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами не укладено, крім того між сторонами існує неузгодженість щодо вартості поставленого зерна на виконання договору №189, що підтверджується також наданими сторонами актами звірки взаєморозрахунків, тому зарахування позивачем зустрічних однорідних вимог, на які він посилається при здійсненні розрахунку суми боргу є таким, що суперечить вимогам ст. 601 ЦК України.

При таких обставинах позов в частині 346,67грн. боргу за надані послуги по перевезенню зерна підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений та підтверджений матеріалами справи.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Оберіг", с. Малі Бірки, Гусятинського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 32064725, на користь Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву, вул. Магістральна, 43, смт. Неполоківці, Кіцманського району, Чернівецької області, ідентифікаційний код 00957152 –346,67грн. боргу за надані послуги по перевезенню зерна згідно договору №190 від 11.10.2007р.

3.          Стягнути з приватного підприємства "Оберіг", с. Малі Бірки, Гусятинського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 32064725:

-           в дохід Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк одержувача ГУДКУ у Тернопільській області, одержувач платежу УДК у м. Тернополі, МФО банку 838012, код ЄДРПОУ 23588119) –29грн.39коп. державного мита;

- 67грн.99коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

5. В решті позову –відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 2010р. через місцевий господарський суд.

Суддя