Рішення № 9169969, 09.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2010 р.Справа № 12/9-142 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Луганський експериментальний завод", вул. Центральна, 53, СМУ. Бужани, Кіцманського району, Чернівецької області, 59342

до Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод ", вул. С. Бандери, 2, м. Бучам, Тернопільської області, 48400

За участю представників сторін від:

Позивача: не з'явився;

Відповідача не з'явився.

Суть справи:

Державне підприємство "Луганський експериментальний завод", смт. Лужани, Кіцманського району, Чернівецької області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", м. Бучам, Тернопільської області 1438грн.00коп., із них: 1218грн.14коп. –за недопоставлену продукцію, 219грн.86коп. –процентів за користування коштами.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав суду супровідний лист №64 від 12.02.2010 року про долучення витребуваних ухвалами суду від 01.02.2010 року та 08.02.2010р. матеріалів, в якому просив суд проводити розгляд справи без їхньої участі.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду знаходиться в матеріалах справи), проте своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.

07квітня 2008 року між Державним підприємством "Лужанський експериментальний завод" (надалі –покупець) та Державним підприємством "Бучацький мальтозний завод " (надалі –продавець) укладено договір №3 (надалі –договір), згідно умов якого п.п.2.1.,2.3.,2.5. договору продавець зобов’язався відпустити покупцю фракцію головну етилового спирту (надалі – продукція) в кількості визначених договором, продавець попереджує покупця письмовою заявкою та виставляє рахунок на оплату, а покупець зобов’язався оплатити вартість продукції та прийняти її при наявності наряду та виставленого рахунку на умовах попередньої оплати за одну добу до відвантаження продукції. Відпускна ціна продукції становить 22грн00коп. за 1 дал. (пункт 3.1. договору).

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та завіренням печатками сторонами і діє до 31 грудня 2008 року.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю –продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На виконання умов даного договору продавець надав покупцю рахунок №2 від 04.06.2008 року на оплату продукції в кількості 1600 дал. на загальну суму 35200грн. 00коп. (копія якого знаходиться в матеріалах справи), покупець в порядку попередньої оплати (пункт 2.5. договору) 12 червня 2008 року перерахував на рахунок продавця 35200грн. 00коп., що підтверджується платіжним дорученням №530 від 12.06.08р. (копія в матеріалах справи).

Як слідує з матеріалів справи, Продавець (відповідач по справі) по товарно –транспортній накладній від 13 червня 2008 року серії АААА №154227 на підставі наряду департаменту САТ ДПА України №317 від 26.05.08р. через перевізника ТОВ "Танк Транс ЛТД" відвантажив продукцію в кількості 1600 дал. на загальну суму 35200грн. 00коп., однак при отриманні продукції в присутності представника податкового посту продукції шляхом пропуску через повірені органи Держстандарту прийнято продукції в кількості 1542,66 дал. з врахуванням природних втрат на перевезення і відвантаження на загальну суму 33981грн.86коп., про що зазначено в товарно-транспортній накладній, і що було відомо представнику вантажовідправника, про що свідчить підпис його представника на зазначеній накладній, а також про що зазначено в акті про відвантаження і приймання ДГЕС №18 від 13 червня 2008 року (копія в матеріалах справи).

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Позивач стверджує, що незважаючи на направлену 31 березня 2009 року державному підприємству "Бучацький мальтозний завод" вимогу (лист №56) про повернення 1218грн14коп. за недопоставлену продукцію, яка була оплачена, відповідач коштів не повернув.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повернення коштів чи поставки решта продукції суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 1218грн14коп.

Відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Укладеним між сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані позивачем норми статей 1048, 1057 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню тільки до договорів позики та кредиту, тому позовні вимоги в частині стягнення 219грн.86коп. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

При таких обставинах позов в частині стягнення 1218грн.14коп. підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений та підтверджений належними та допустимими доказами.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути із Державного підприємства "Бучацький мальтовий завод" вул. С. Бандери,2, м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 00375148, на користь Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод", вул. Центральна, 53, смт. Лужани, Кіцманського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 0033380 1218грн.14коп. боргу, 86грн.41коп. витрат по сплаті державного мита, 199грн.91коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.          В решті позову –відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя