Рішення № 9169967, 18.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2009 р.Справа № 6/98-1886 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради вул. Коперніка, 1,Тернопіль,46000

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про cтягнення 4638,15 грн. боргу, 677,50 грн. пені, 41551,26 грн. плати за фактичне користування приміщенням

за участю представників сторін:

позивача: Мельничук О.М.

відповідача: не зявився

Суть справи:

В жовтні 2009 року Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 4638,15 грн. боргу, 677,50 грн. пені, 41551,26 грн. плати за фактичне користування приміщенням.

У звязку з запровадженням Постановою Кабінету Міністрів України № 1152 від 30.10.09р. "Про запобігання поширенню грипу типу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань серед населення" карантину, судове засідання, призначене вперше на 04 листопада 2009 року було відкладено на 02 грудня 2009 року, а пізніше на 18 грудня 2009 року.

Відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжувався.

Представник відповідача, участь якого не визнавалась обовязковою, в судове засідання 11 грудня 2009 року не зявився, відзив на позов не представив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

Про обізнаність відповідача щодо місця та часу розгляду справи свідчить і подане ним клопотання б/н від 18 грудня 2009 року про застосування до вимог про стягнення пені строку позовної давності, а також про надання відстрочки по оплаті основного боргу до 01 квітня 2010 року.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за правилами, встановленими ст.75 ГПК України, за наявними у ній документами.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

25 грудня 2002 року між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради його уповноваженим органом управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки, правонаступником якого є Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності № 358 терміном дії до 31 грудня 2003 року.

Відповідно до п. 3 договору, орендну плату підприємець ОСОБА_2 зобовязувалась сплачувати не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим. При цьому, розрахунок орендної плати проводиться згідно із згаданими в договорі методиками її обчислення.

За змістом п.п.10.3 п.10 Договору, а також в порядку ст. 764 ЦК України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»№ 2269-ХІІ від 10.04.92р. (далі Закон № 2269-ХІІ) в редакції, чинній на час укладення договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Підпунктом 2.3 Договору, згідно з приписами ч.1 ст.785 ЦК України, ст. 27 Закону № 2269-ХІІ, на орендаря покладено обовязок повернути орендоване майно в 10-ти денний термін з дати припинення дії договору.

У разі затримки повернення обєкта оренди орендар, серед іншого, зобовязувався оплачувати фактичне користування приміщенням в розмірі орендної плати (п.п. 2.4. п.2 Договору).

На підставі договору, по Акту передавання нежитлових приміщень від 25 грудня 2002 року, орендар (відповідач) отримала у тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення комунальної власності за адресою бульв. Шевченка, 23 у м. Тернополі, площею 98,4 м.кв.

Пізніше, у звязку з частковою відмовою, в користуванні підприємця ОСОБА_2 залишилось приміщення площею 45,0/13,1 кв.м.

Відповідними додатками від 05 січня 2004 року, 27 лютого 2004 року,05 січня 2005 року, 21 листопада 2005 року, 12 січня 2006 року, 23 січня 2007 року, 02 квітня 2007 року, а пізніше у звязку з відсутністю заяви сторін про відмову, термін дії Договору № 358 від 25 грудня 2002 року було продовжено.

26 січня 2008 року листом № 86-у від 26.01.08р. (копія реєстру та повідомлення про вручення поштового відправлення №2181656 наявні у матеріалах справи) орендаря повідомлено про припинення дії договору з 31.12.2007р., та зобовязано у 10-ти денний термін повернути обєкт оренди.

Як вбачається з Акта обстеження нежитлових приміщень від 17 березня 2009 року та Акта передавання нежитлових приміщень орендодавцю від 24 червня 2009 року, передані підприємцю ОСОБА_2 обєкти нерухомого майна продовжували перебувати у її користуванні до 24 червня 2009 року.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом зясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629, 759,762 ЦК України, ст.173, 174, 193, 283,286 ГК України, ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1-3 ст. 19 Закону № 2269-ХІІ відповідач у визначені строки розрахунок не провів, внаслідок чого, за період з липня 2007 року по грудень 2007 року в орендаря виникла заборгованість в сумі 4638,15 грн.

Крім того, як зазначалось вище, обєкт оренди продовжував перебувати у користуванні відповідача, після закінчення строку дії договору у період з 01 січня 2008 року до 24 червня 2009 року, в наслідок чого орендодавцем нараховано плату за фактичне користування приміщенням на загальну суму 41551,26 грн.

Направлені на адресу відповідача претензії № 379-у від 25 лютого 2008 року, 1083-у від 02 вересня 2009 року, з вимогою погасити заборгованість по орендній платі та платі за фактичне користування приміщенням, відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. сплати коштів за користування орендованим майном, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за період з липня 2007 року по грудень 2007 року в сумі 4638,15 грн. та 41551,26 грн. плати за фактичне користування приміщенням з січня 2008 року по червень 2009 року, підлягають задоволенню.

У разі несвоєчасного внесення орендної плати п.3.8 п.3 Договору передбачено нарахування пені у розмірі 0,5%, але на більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення.

Разом з тим, беручи до уваги клопотання відповідача про застосування позовної давності, дату припинення дії договору, приписи ст.ст. 258,267 ЦК України, в задоволенні вимог про стягнення 677,50 грн. пені, нарахованої з 16 січня 2008 року по 15 липня 2008 року, слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки по оплаті основного боргу до 01 квітня 2010 року, то зважаючи наявність обєктивних факторів, що ускладнюють виконання судового рішення, зокрема майновий стан боржника, наявність на утриманні в останньої неповнолітньої дитини, а також відсутність заперечень з боку позивача, суд прийшов до висновку про можливість його задоволення.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4-3,33,43,44,49, 75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

на користь Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради (вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль, код 36212339, р/р33214871700002 в ГУ ДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, код платежу 22080401, отримувач - міський бюджет) 4638,15 грн. боргу по орендній платі, 41551,26 грн. плати за фактичне користування приміщенням, 461,89 грн. держмита та 232,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог про стягнення 677,50 грн. пені відмовити.

3. Виконання рішення відстрочити до 01 квітня 2010 року.

4. Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93, п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 21.12.2005р. №1258, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачене платіжним дорученням №189 від 31 серпня 2009 року, підлягає поверненню Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради (вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль, код 36212339) як сплачене більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 24 грудня 2009р., через місцевий господарський суд.

Суддя