Ухвала суду № 916980, 03.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“03” квітня 2007 р.                                                                                  Справа № 2-7/2136-2006А                                                                                                                          к/с № К-21495/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Карася О.В.

                                                                        Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача:     Понько Р.В.

відповідача:  Бісікало Т.А.

розглянувши касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Алушта

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду  від 03.04.2006 року

та постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2006 року

у справі № 2-7/2136-2006А

за позовом Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства

доДержавної податкової інспекції в м. Алушта

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2005 року Алуштинське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (далі – позивач, Алуштинське ВПВКГ) подало до Господарського суду Автономної Республіки Крим позовну заяву (з урахуванням доповнень) про визнання нечинним податкових повідомлень – рішень Державної податкової інспекції м. Алушти від 25.08.2005 року №0000022400/0/0/2012 та від 25.11.2005 р. №0000022400/2/2

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.012006 року позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 року  постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2006 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що перевірка позивача була проведена відповідачем з порушенням чинного законодавства, оскільки при реалізації права на перевірку відповідач вийшов за межі наданих законом підстав для її проведення, а саме на підставі наказу начальника ДПІ у м. Алушта від 16.08.2005 року №23 про проведення позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства при здійсненні операцій з активами, які знаходяться в податковій заставі за період з 01.04.2003 р. по 31.08.2003 р., який не відповідає Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки дана категорія перевірки не підпадає під визначення «позапланової».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Алушта подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2006 року та відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення в силі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті проведеної перевірки податковою інспекцією позивача встановлено порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 р.  за відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, без попереднього узгодження з податковим органом та застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 100 % суми відчужених активів на суму 1160 006, 40 грн.

В акті перевірки №23/24-02/03348028 від 23.08.2005 року зазначено, що розрахунки з Алуштинський ВПВКГ за реалізовані труби ПП фірмою «Гранд» і ПММ «Промоптторг» здійснено у вексельній формі.

На підставі даного акту у відношенні позивача було винесене податкове повідомлення – рішення від 22.08.2005 року №0000022400/0/0/2012, яким визначено суму податкового зобов’язання по штрафним (фінансовим) санкціям на суму 1160006, 40 грн. 

За результатами адміністративного оскарження вказаного повідомлення – рішення, податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення – рішення №0000022400/2/2 від 25.11.2005 року про визначення суми податкового зобов’язання в тому ж самому розмірі.

Суди попередніх інстанцій при винесенні рішень по справі посилаються на порушення податковою інспекцією норм податкового законодавства відносно встановлення підстав для проведення позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби та проводиться за наявності хоча б однієї з обставин встановлених у п. 1-9 ч. 6 даної статті. Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідач не надав доказів, що позапланова перевірка була пов’язана з веденням оперативно – розшукових дій або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно платника податків (посадових осіб платника податків).

В матеріалах справи наявний лист прокуратури м. Алушти АР Крим від 16.08.2005 р. №1792мх/05 (а.с. 35) та постанова про закриття кримінальної справи від 12.08.2005 р. (а.с. 36), відповідно до яких кримінальну справу відносно посадових осіб Алуштинського виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства було закрито, тобто законної підстави для проведення позапланової виїзної перевірки в ДПІ у м. Алушта не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону України №2181 передбачено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за вказаними цінами.

Згідно підпункту «а» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього Закону письмовому узгодженню з податковим органом підлягають такі операції з активами, які перебувають в податковій заставі, як купівля чи продаж, інші види відчуження або оренда (лізинг) нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових чи немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

За визначенням пункту 1.7 ст. 1 вказаного Закону активи платника податків – кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Статтею 11 цього Закону встановлений порядок погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, який не виключає можливості погашення податкового боргу за рахунок активів цих підприємств.

При цьому правильне вирішення питання щодо обсягу відповідальності позивача за відчуження майна без отримання попередньої згоди податкового органу вимагає встановлення розміру податкового боргу позивача на момент відчуження. Останнє обумовлюється тим, що рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року №2-рп/2005/ справа №1-9/2005 про податкову заставу/ пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України №2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу вказаний таки, що не відповідає Конституції України/є неконституційним/. Конституційний суд України визнав, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов’язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов’язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Обмеження податкової застави розміром податкового боргу означає, що встановлена підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 згаданого Закону відповідальність за відчуження активів, що перебувають в податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу може наступити в межах розміру податкового боргу, оскільки розпорядження майном вартістю поза такими межами не є порушенням встановлених законом правил податкової застави з огляду на те, що на нього податкова застава не поширюється.

У своєму рішенні Конституційний Суд України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 зазначив, що справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема, розмірність, рівність, мораль, об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.

Згідно підпункту 8 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення /дія/.

Алуштинському ВПВКГ була виставлена податкова вимога №1/18 від 01.11.2001 року податковий борг в сумі 1660, 28 грн., вручено підприємству – 08.11.2001 року  №2/186 від 10.12.2001 року борг згідно даних карток особових рахунків в сумі 5236, 4 грн. вручено 27.12.2001 року ( а.с. 51).

Відповідач при застосуванні податкової застави до всіх активів позивача, не змінюючи розміру податкової застави при прийнятті рішення Конституційним Судом України в березні 2005 року, в серпні 2005 року застосовує штрафні санкції в розмірі 1160006, 40 грн. неправомірно.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду  від 03.04.2006 року та постанова Господарського суду АР Крим від 31.01.2006 року прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суди дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №2-7/2136-2006А.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта  залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду  від 03.04.2006 року та постанову  Господарського суду АР Крим від 31.01.2006 року залишити без змін.

Справу  № 2-7/2136-2006А  повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписКарась О.В.

підписНечитайло О.М.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                    Голубєва Г.К.