Ухвала суду № 916972, 10.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” квітня 2007 р.                                                                                         Справа №5/316-19/52   

                                                                                                                                  к/с № К-21469/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І,

Карася О.В.

Рибченко А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:   Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:     Завалишина Ю.О.

відповідача:  не з’явились

розглянувши касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 року 

у справі№ 5/316-19/52

за позовом  Львівської державної залізниці

доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Львівська державна залізниця (далі – позивач) в лютому 2005 року звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі – відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова) від 26.11.2004 року №0006612320/0/26350 та №0006612320/0/26351.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2005 року позовні вимоги задоволено.

 Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідно до Статуту залізниць України при залізниці створені Львівська філія «Державного комерційно-виробничого підприємства «Комерційний центр» Державного транспортно-експедиційного підприємства «Інтертранс», Державне підприємство «Трансфармація» Львівської залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України. Послуги телефонного зв’язку, фактично надані зазначеним суб’єктам. Тому відповідачем безпідставно віднесені до неосновної діяльності вказані послуги.

 Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 року по справі №5/316-19/52 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, не застосовано Постанову КМУ від 16.02.1998 р. №173 «Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту та порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту» та порушено ст. 43 ГПК України щодо належної оцінки доказів.

В запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити без змін судові рішення по справі, а касаційну скаргу без задоволення, як таку, що суперечить чинному законодавству та не відповідає матеріалам справи.

В судове засідання представники відповідача не з’явились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення по справі без змін, оскільки вони є обґрунтованими та законними.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після проведеної документальної перевірки відповідачем у Структурному підрозділі Львівської державної залізниці – Дистанції сигналізації та зв’язку на станції Львів за період з 01.07.2003 р. по 01.07.2004 р. складено акт від 22.11.2004 року №1130/23-2/01060091, в якому зазначено порушення ст. 2 п.2.2 п.2.2.2, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено податок на прибуток, отриманий від неосновної діяльності в сумі 41,18 тис. грн.; не надано до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємства по неосновній діяльності, чим порушило п. 16.4 ст. 16 вказаного Закону.

На підставі даного акту податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 26.11.2004 року:

· №0006612320/0/26351 про донарахування податку на прибуток у сумі 41180,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8890,00 грн.

· №0006612320/26350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 680,00 грн. за неподання до ДПІ декларації з податку на прибуток підприємства не по основній діяльності.

         В акті перевірки податковою інспекцією зазначено, що позивач за перевіряємий період здійснював поряд з основною господарською діяльністю, неосновну діяльність, яка не пов’язана з господарською (надання послуг по обслуговуванню мереж місцевого телефонного зв’язку та надання послуг у цих мережах іншим підприємствам, які не є структурними підрозділами Львівської державної залізниці), та не подав декларації по доходах з джерела неосновної діяльності до ДПІ, а також занизив валові доходи від неосновної діяльності на суму 154,7 тис. грн., в результаті чого занижено податок на прибуток, отриманий від неосновної діяльності залізничного транспорту в сумі 41,18 тис. грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.1998 р. №173 «Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту», основною діяльністю залізниць вважається діяльність усіх взаємопов’язаних відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниць, спрямована на виконання і обслуговування єдиного перевізного процесу, тобто експлуатаційна (перевізна) та підсобно-допоміжна діяльність, пов’язана з обслуговуванням експлуатаційної діяльності.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що завищення скоригованого валового доходу підприємства від основної діяльності і не відображення цього доходу від неосновної діяльності, не є підставою для оцінки даного факту, як заниження валового доходу на суму 154,7 тис. грн.. і заниження податку на прибуток на суму 41,18 тис. грн.

Статтею 3 пункту 3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається згідно із пунктом 4.3. цього Закону на:

v суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону;

v суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Дистанція, як підрозділ Львівської державної залізниці, без права юридичної особи, здійснює діяльність у сфері надання транспортних послуг, послуг зв’язку, виконанню робіт по технічному обслуговуванню, експлуатації, проектуванню, будівництву, монтажу, випробуванню, вимірюванню та наладці пристроїв та систем автоматики і телемеханіки, провідного зв’язку, радіозв’язку, телебачення, пасажирської автоматики , комп’ютерної техніки (пункт 2.1 вищезгаданого Положення) відносно довідково – інформаційних операцій щодо роботи залізничного транспорту, спрямовану на виконання єдиного перевізного процесу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що відповідач безпідставно відніс до неосновної діяльності підрозділу залізниці – Дистанції сигналізації і зв’язку станції Львів послуги телефонного зв’язку, надані суб’єктам за договорами.

   Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 року та рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2005 року прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суди дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №5/316-19/52.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова  залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 року та рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2005 року залишити без змін.

Справу № 5/316-19/52 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                    Голубєва Г.К.