Ухвала суду № 916960, 08.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-21442/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

Шипуліної Т. М.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. у справі № А 17/236

за позовом Дочірнього підприємства “Нікопольське спеціалізоване управління № 458” Закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж”

до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача не зявились,

встановив:

Дочірнім підприємством “Нікопольське спеціалізоване управління № 458” Закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж”подано позов, з урахуванням послідуючих доповнень, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції№ 0000512342/0/9719 від 14.03.2005р., № 0000512342/1/12972 від 05.04.2005р., № 0000512342/2/23880 від 22.06.2005р. та № 0000512342/3/34040 від 31.08.2005р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 12946 грн. 71 коп., в т. ч. 9247 грн. 65 коп. основного платежу та 3699 грн. 06 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2005р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р., у справі № А17/236позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000512342/0/9719 від 14.03.2005р., № 0000512342/1/12972 від 05.04.2005р., № 0000512342/2/23880 від 22.06.2005р. та № 0000512342/3/34040 від 31.08.2005р. в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 11564 грн. 65 коп., в т. ч. 8 260 грн. 46 коп. основного платежу та 3 304 грн. 19 коп. штрафних (фінансових) санкцій; в решті позову відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що: позивач належним чином довів закінчення строків позовної давності щодо дебіторської заборгованості в розмірі 33041 грн. 84 коп. та правомірно відніс до складу валових витрат вказану заборгованість в зазначеній сумі; позивачем не надано доказів на підтвердження закінчення строків позовної давності по стягненню такої заборгованості в розмірі 3948 грн. 78 коп. та доказів втрати, знищення і зіпсування відповідних документів або надіслання письмових заяв про це відповідачеві; не вимагання останнім необхідних документів від позивача під час перевірки.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову від 18.11.2005р. та ухвалу від 06.04.2006р. без змін з посиланням на прийняття їх відповідно до чинного законодавства України,надання документів під час перевірки та не прийняття їх відповідачем.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003р. по 31.12.2004р. Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією виявлено зменшення позивачем валових витрат на загальну суму 36990 грн. 62 коп., заниження в звязку з цим податку на прибуток за перший квартал 2004р. в розмірі 9 247 грн. 65 коп. та складено акт № 37/231.01416808 від 09.03.2005р.

14.03.2005р. на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512342/0/9719 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 12946 грн. 71 коп., в т. ч. 9 247 грн. 65 коп. основного платежу та 3 699 грн. 06 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому в ході процедури адміністративного оскарження Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000512342/1/12972 від 05.04.2005р., № 0000512342/2/23880 від 22.06.2005р. та № 0000512342/3/34040 від 31.08.2005р. про визначення суми податкового зобовязання, аналогічного зазначеному в податковому повідомленні-рішенні № 0000512342/0/9719 від 14.03.2005р.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із зазначеного можна зробити висновок, що не підтвердження валових витрат зазначеними документами означає фактичну відсутність цих документів та неможливість у звязку з цим їх надання при здійсненні перевірки податковим органом.

Відповідно до п. 1.25. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безнадійна заборгованість це, зокрема, заборгованість, по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно ст. 71 ЦК УРСР (ст. 257 ЦК України) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Надані позивачем первинні документи, а саме договір № 9 від 06.02.1998р., укладений між позивачем та СУ “Металургбуд”, акт звіряння взаємних розрахунків від 01.02.2000р. на суму 32319 грн., претензія про сплату вартості виконаних робіт № 01/157 від 10.11.1999р., позовна заява до Арбітражного суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за вказаним вище договором та ухвала цього суду від 10.01.2000р. у справі № 14-56/00, відзив на зазначену позовну заяву, а також контракт підряду № 13 від 06.10.1999р., укладений між позивачем та Нікопольським РДРСУ та акт виконаних робіт № 7/2 за листопад 1999р. стосовно 722 грн. 84 коп. підтверджують, як вірно зазначено місцевим господарським судом, з чим погодився господарський суд апеляційної інстанції, закінчення строків позовної давності по стягненню дебіторської заборгованості в зазначених вище розмірах та не вимагались у позивача відповідачем під час перевірки.

Відповідно до пп. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, чинній в період перебігу строку позовної давності по підтвердженій дебіторській заборгованості) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. В той же час, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, доказів правомірного включення до складу валових витрат у звязку із закінченням строків позовної давності по стягненню дебіторської заборгованості з СУ-3 “Марганецьрудбуд” в сумі 1238 грн. 85 коп. та СУ-МС “Нікопольбуд” в сумі 2709 грн. 93 коп., а всього в сумі 3948 грн. 78 коп. згідно абз. 5 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не надано.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення остаточних позовних вимог є вірним, постанова та ухвала прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. у справі № А 17/236 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

(підпис) Шипуліна Т. М.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України Брайко А. І.