Рішення № 9169513, 19.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.10 р. Справа № 7/226

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м. Донецьк

До відповідача-1: Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк

До відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дім „РДС” м.Єнакієве

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 м. Краматорськ

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 м. Краматосрьк

Предмет спору: стягнення суми матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 3275,00грн.

За участю представників:

від позивача: Остапенко О.С. - дов.

від відповідача-1: не зявились,

від відповідача-2: не зявились,

від третьої особи ОСОБА_1: не зявились.

від третьої особи ОСОБА_2: не зявились.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство Страхова компанія „ВУСО” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ТАС” м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк та до Відкритого акціонерного товариства „Айс Маркет” м.Єнакієво про стягнення суми матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 3275,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на довідку 13-го міжрайонного відділу ДАІ УДАІ УМВС України в Донецькій області від 11.10.2007р.; постанову Краматорського міського суду Донецької області №3-23281/2007р. від 26.10.2007р.; договір добровільного страхування наземного транспорту №25834-10-02 від 21.11.2006р.; страховий акт №4032-02 від 06.11.2007р.; акт огляду автомобіля від 11.10.2007р.; заяву про виплату страхового відшкодування від 11.10.2007р.; звіт №19-10/07; рахунок-фактуру №132 від 16.10.2007р.; платіжне доручення №10709 від 06.11.2007р.

У письмових та усних поясненнях позивач вимоги підтримав.

У письмових та усних поясненнях відповідач ЗАТ „Страхова група „ТАС” зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, посилаючись на той факт, що позивач не надав належних доказів суми матеріальної шкоди, яка має бути сплачена відповідачем-1. У своєму відзиві відповідач-1 також повідомив про той факт, що Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ТАС” змінило назву на Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС”, яке є правонаступником ЗАТ „СК „ТАС”, в підтвердження чого надав також відповідне свідоцтво про державну реєстрацію ПАТ „СГ „ТАС”. Таким чином, фактично відбулась реорганізація відповідача-1 шляхом його перетворення з одного субєкта господарювання (ЗАТ „СК „ТАС”) в інший (ПАТ „СГ „ТАС”). Враховуючи викладене, той факт, що Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС” правонаступником Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАС”, тобто є учасником спірних правовідносин, керуючись статтею 25 ГПК України, суд дійшов висновку щодо необхідності замінити відповідача-1 на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС”.

У письмових та усних поясненнях відповідач ТОВ „Айс Маркет” зазначив, що ОСОБА_2 та ТОВ „Айс Маркет” на момент скоєння спірного ДТП у трудових відносинах не знаходились, тоді як автомобіль ЗІЛ д/н 463-30ЕВ, власником якого є ТОВ „Айс Маркет”, під час спірного ДТП знаходився на підставі договору оренди автомобіля №14/3.RPS.1.26.05 від 01.07.2005р. у ТОВ „Торгівельний Дім „РДС”. Надав клопотання про заміну відповідача ТОВ „Айс Маркет” на належного відповідача - ТОВ „Торгівельний Дім „РДС”, яке розглянуто та задоволено судом.

В ході розгляду спору в порядку ст.30 ГПК України судом було викликано повноваженого представника ТОВ „Торгівельний Дім „РДС” для дачі пояснень у справі. Ухвалою суду від 01.02.2010р., за згодою позивача, відповідача-2 ТОВ „Айс Маркет” замінено на належного відповідача по справі - ТОВ „Торгівельний Дім „РДС”.

У письмових та усних поясненнях відповідач-2 - ТОВ „Торгівельний Дім „РДС” проти позовних вимог заперечив, посилаючись на наявність полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ним та відповідачем-1, зауважив, що максимальна сума, яка може бути покладена на відповідача-2 еквівалентна сумі франшизи за таким полісом, тобто 510, 00 грн. Клопотаннями №253 від 23.02.2010р. та №374 від 17.03.2010р. просить розглянути справу за відсутності його повноваженого представника.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2009р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на стороні відповідача.

Клопотанням від 08.12.2009р. третя особа ОСОБА_1 повідомив суд про той факт, що у відношенні його особи справа про адміністративне правопорушення відсутня, оскільки винною у скоєнні спірного ДТП визнано іншого водія учасника ДТП ОСОБА_2, просить розгляд справи провести за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 до суду не прибув, письмові пояснення на вимогу суду не надав, причин такого не повідомив.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-23281/07р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Краматорським міським судом Донецької області, відповідно до ухвали господарського суду від 07.10.2009р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

10.10.2007р. біля 13:00 год. в м. Краматорську по вул. Леніна з боку вул. ХІХ Партзїзду в напрямку вул. Соціалістичної на перехресті з вул. Вознесенського сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля ЗІЛ 4333 д/н НОМЕР_2 (далі по тексту ЗІЛ), який на час ДТП знаходився в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дім „РДС”, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Нива Шевролет д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Нива), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_1.

Згідно протоколу серії ДО №211419 від 10.10.2007р. про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Краматорського міського суду Донецької області.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 26.10.2007р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (21.03.1973р. народження) за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлений факт наявності вини у скоєнні цією особою правопорушення та ОСОБА_2 піддано адміністративному штрафу.

Між позивачем та ОСОБА_1, який є власником автомобіля Нива, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №25834-10-02 від 21.11.2006р. (далі по тексту Договір). Пунктом 4.6 Договору передбачено, що він діє до 20.11.2007р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Нива був застрахованим.

Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхователя у відповідності до діючого законодавства, ліцензій №123795 від 09.03.2005р. та Правилам №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, який зареєстрований у Державній комісії з регулювання фінансових послуг України 03.02.2005р. под №0650074 надалі Правила. Обєктом страхування є автомобіль Нива Шевролет державний номер НОМЕР_1, 2006 р. випуску (пункти 1.1-1.2 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортного засобу, в результаті чого застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду, у разі якщо особистість винуватого у скоєнні ДТП встановлена та, якщо ця особа не є водієм застрахованого транспортного засобу. У цьому випадку розмір франшизи складає 0% або 0,00 грн. (п.4.1.1.2 Договору).

Розмір страхового відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запасних запчастин, деталей та матеріалів, а підставою для виплати суми страхового відшкодування є рахунок СТО (п.п.5.1-5.2 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 8 та 9 Договору.

Відповідно до рахунку-фактури №132 від 16.10.2007р., вартість ремонтних та відновлювальних робіт склала 3275, 00 грн.

Згідно звіту №19-10/07 сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику, складає 3275, 14 грн., з яких 1880, 00 грн. вартість ремонту, 1395, 00 грн. вартість фарбових робіт.

Відповідно до страхового акта №4032-02 від 06.11.2007р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 3275, 00 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №25834-10-02 від 21.11.2006р. та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 11.10.2007р. позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 3275, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №10709 від 06.11.2007р.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Краматорського міського суду Донецької області від 26.10.2007р., вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача-2 ОСОБА_2

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗІЛ скоїв зіткнення (врізався у задню частину) з автомобілем Нива. Тобто, ОСОБА_2 діяв в порушення приписів п.12., 13.1 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобіля ЗІЛ та Нива.

Відповідачем-2 та матеріалами справи, у тому числі постановою Краматорського міського суду Донецької області від 26.10.2007р., наказами №54-к від 20.08.2007р. та №76-к від 05.11.2007р. підтверджений факт знаходження у момент скоєння ДТП ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ „Торгівельний Дім „РДС”, а також факт наявності вини робітника (водія) відповідача-2 ТОВ „Торгівельний Дім „РДС” ОСОБА_2

Факт виконання третьою особою ОСОБА_2 своїх трудових обовязків під час скоєння ДТП підтверджений відповідачем -2 у письмових та усних поясненнях, разом з цим, відповідач-2 ТОВ „Торгівельний Дім „РДС” зазначив, що подорожній лист не може бути представлений господарському суду Донецької області, оскільки він був наданий ДАІ та не повернутий. Копії такого подорожнього листа у відповідача-2 не міститься.

В свою чергу, факт правомірного користування відповідачем-2 ТОВ „Торгівельний Дім „РДС” на момент скоєння ДТП автомобілем ЗІЛ підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди автомобіля №14/3.RPS.1.26.05 від 01.07.2005р. укладеного між ним та власником цього автомобіля - ТОВ „Айс Маркет”.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля ЗІЛ відповідачем-2 ТОВ „Торгівельний Дім „РДС” та ЗАТ „СК „ТАС”, правонаступником якого є відповідач-1 ПАТ „СГ „ТАС” укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №00009703-ЦПВС/9/07 від 20.03.2007р. та в рамках цього договору Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1150929 (далі по тексту Договір №00009703-ЦПВС/9/07 та Поліс №ВА/1150929).

Страхувальником за цими Договором та Полісом є ТОВ „Торгівельний Дім „РДС”, страховиком - ЗАТ „СК „ТАС” (п.п.2, 3 Договору №00009703-ЦПВС/9/07, п.п. 1, 4 Полісу №ВА/1150929).

Як вже встановлено господарським судом вище, правонаступником ЗАТ „СК „ТАС” є відповідач-1 по справі - ПАТ „СГ „ТАС”.

Пунктами 5.1-5.3 Договору №00009703-ЦПВС/9/07 передбачено, що обєктом страхування за цим Договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілиїх внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (засобу зазначеного в переліку транспортних засобів зазначених в додатку №1 до цього Договору). На кожний транспортний засіб, зазначений в додатку №1 до цього Договору, страховик укладає зі страхувальником поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджує факт страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника за цим Договором.

Згідно Полісу №ВА/1150929, строк його дії встановлений з 28.03.2007р. до 27.03.2008р., а обєктом страхування є автомобіль ЗІЛ.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000, 00 грн. із франшизою 510, 00 грн. (п.2 Полісу №ВА/1150929).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю Нива завдано внаслідок дій третьої особи ОСОБА_2, яка в момент скоєння ДТП знаходилась у трудових відносинах з відповідачем-2 ТОВ „Торгівельний Дім „РДС” та виконувала свої трудові обовязки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач-1 по справі є страховиком відповідача-2, працівник якої є винним у скоєнні ДТП та нанесенні збитків. Відповідач-1 не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до ЗАТ СК "ВУСО", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №25834-10-02 від 21.11.2006р., перейшло право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 510,00 грн. (п.2 Полісу №ВА/1150929).

У звязку із вищевикладеним, у позивача виникло право вимагати відшкодування матеріальної шкоди у відповідача ПАТ „СГ „ТАС”, як у особи, що застрахувала цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ЗІЛ (у розмірі завданої матеріальної шкоди за виключенням суми франшизи 510,00 грн.) та у відповідача ТОВ „Торгівельний Дім „РДС”, як підприємства, на якому на момент скоєння ДТП працювала винна у заподіянні шкоди особа (у розмірі 510, 00 грн. суми франшизи за Полісом №ВА/1150929).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 3275, 00 грн. є доведеною позивачем, та підлягає стягненню у повному обсязі:

- 2765, 00 грн.(сума, яка не перевищує ліміт відповідальності винної у скоєнні ДТП особи за Полісом №ВА/1150929) з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” м. Київ;

- 510, 00 грн. (сума на яку зменшується розмір страхового відшкодування за Полісом №ВА/1150929) з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дім „РДС” м.Єнакієве.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” м. Київ (03062, м.Київ, пр.Перемоги, б.65, ідент.код 30115243) на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 27, п/р 26506150676452 в Донецькій філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 31650052) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2765, 00 грн., 86, 12 грн. державне мито, 199, 25 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дім „РДС” (86414, Донецька обл.., м.Єнакієве, пр.Берегового, 38а, ЄДРПОУ 22037363) на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 27, п/р 26506150676452 в Донецькій філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 31650052) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 510, 00 грн., 15, 88 грн. державне мито, 36, 75 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя