Рішення № 91689371, 21.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року м. Київ № 640/3082/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Успіх»доГоловного управління Державної податкової служби у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Вертол») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2019 року №00000970402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції із контрагентом ТОВ «САП 2020» підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки актів перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 04 вересня 2020 року представник позивача просив суд не розглядати клопотання про виклик свідка, у зв`язку з чим суд залишив вказане клопотання без розгляду.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 06 грудня 2019 року №00000970402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Успіх» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 629 359,16 грн. за серпень 2019 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 08 листопада 2019 року №211/10-36-04-02/22899797 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Успіх» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року» (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті завищено суму податкового кредиту на 629 359,16 грн., що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за серпень 2019 року на суму ПДВ 629 359,16 грн. по взаємодії з ризиковим контрагентом ТОВ «САП 2020».

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду при здійсненні взаємовідносин з контрагентом ТОВ «САП 2020» за період, що перевірявся, оскільки встановлено дефектнійсть видаткових накладних (відсутній підпис особи, що здійснює оприбуткування товару); ТОВ «САП 2020» подає податкову звітність з ІР адреси, з якої подається звітність ТОВ «Профі Доп», яким порушувались вимоги податкового законодавства; вказані в ТТН водії офіційно не оформлені; діяльність з ТОВ «САП 2020» має наступні ознаки відсутності здійснення операцій: неможливість реального здійснення операцій з постачання пиломатеріалів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів у зв`язку з відсутністю управлінського персоналу. Зазначене свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій.

21 листопада 2019 року позивач подав заперечень на акт перевірки.

За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки відповідачем листом 04 грудня 2019 року №10721/10/10-36-04-02-10 висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ «САП 2020», мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «САП 2020» (постачальник) укладено договір поставки від 01 липня 2019 року №01-07-2019, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві пиломатеріали породи «Дуб» згідно накладних, замовлень/специфікацій, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, звіти про завантаження ТМЦ (пилобудівельні дубові), звіти про розвантаження ТМЦ (пиломатеріали дубові) на склад виробництва ТОВ «Успіх» за адресою Київська обл., м. Українка, вул. Промислова, 24.

В якості доказів транспортування товарів від ТОВ «САП 2020» до позивача матеріали справи містять копії договорів транспортного експедитування з додатковими угодами, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , рахунків-фактур на автопослуги, платіжні доручення на підтвердження оплати за вказані послуги, товарно-транспортні накладні, акти приймання-здачі робіт (надання послуг) по перевезенню.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «САП 2020», у зв`язку із придбанням товару (пиломатеріали).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з реєстру платників ПДВ, відповідно до якого ТОВ «САП 2020» зареєстроване платником ПДВ з 01 липня 2019 року.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є лісопильне та стругальне виробництво.

З метою здійснення господарської діяльності позивачем (орендар) укладено договір оренди від 05 лютого 2004 року з Українською міською радою Обухівського району Київської області (орендодавець) про надання в оренду земельної ділянки площею 1,581 га за адресою м. Українка, вул. Промислова, 24 під існуючу виробничу базу строком на 49 років; відповідно до договору купівлі-продажу від 29 травня 2002 року, укладеного між позивачем (покупець) та ВАТ «Укренергозахист» позивачем придбано 24% цілого майнового комплексу за адресою м. Українка, вул. Промислова, 24.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «САП 2020» мало право займатися таким видом діяльності, як лісопильне та стругальне виробництво; лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. З урахуванням наведеного ТОВ «САП 2020» мало право на здійснення позивачу поставок товарів згідно укладеного договору.

Наказом від 01 липня 2019 року №3 затверджено штатний розклад ТОВ «САП 2020», відповідно до якого на підприємстві 34 працюючих осіб; наказом від 01 вересня 2019 року №4 затверджено штатний розклад ТОВ «САП 2020» - 29 працюючих осіб; відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 26 червня 2019 року ТОВ «САП 2020» орендує у ФО ОСОБА_4 нежитлові приміщення загальною площею 928 кв. м., які передані актом прийому-передачі приміщень від 26 червня 2019 року, надано акти надання послуг з оренди нежитлового приміщення.

Зазначені докази спростовують доводи відповідача щодо відсутності трудових ресурсів та виробничих потужностей у ТОВ «САП 2020».

В якості доказів подальшої реалізації товару позивачем долучено до матеріалів справи копії митних декларацій на поставку від позивача контрагентам-покупцям ламелі дубової та інвойси; відображено в оборотно-садльдовій відомості по рахунку 10, 631.

Співставлення наявних в матеріалах справи доказів дає підстави вважати, що придбаний позивачем у ТОВ «САП 2020» товар був використаний для здійснення власної господарської діяльності з метою подальшої переробки та продажу, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи описані вище документи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність придбаних товарів, свідчить, що позивач придбавав товар з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду жодних доказів у спростування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «САП 2020» за період, що перевірявся.

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань.

Висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій у зв`язку з наявністю відкритого кримінального провадження відносно ТОВ «САП 2020» також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Додатково суд зазначає, що матеріали справи містять копії нотаріально завірених заяв директора ТОВ «САП 2020» Дими О.С., головного бухгалтера ТОВ «Успіх» ОСОБА_5 , менеджера з постачання ТОВ «Успіх» ОСОБА_6 , менеджера ТОВ «САП 2020» ОСОБА_7 стосовно господарських операцій з поставки товару від ТОВ «САП 2020» до позивача; заяви від перевізників - ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 щодо перевезення придбаних у ТОВ «САП 2020» товарів позивачу.

Крім того, відповідно до приписів частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту та відобразив суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «САП 2020», а тому, висновки акта перевірки є помилковими, а зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість протиправним.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 06 грудня 2019 року №00000970402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Успіх» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, представником позивача надано суду копію договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 15 жовтня 2019 року, ордер про надання правової (правничої) допомоги, акт про виконання робіт за догвоором від 06 лютого 2020 року, відповідно до якого вартість послуг склала 5000,00 грн. (збір доказів - 2500,00 грн. за 5 годин роботи, складання позовної заяви - 2500,00 грн. за 5 годин роботи), рахунок на оплату, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та банківську виписку на підтвердження оплати за вказані послуги.

Частинами п`ятою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем відповідне клопотання до суду не подано.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06 грудня 2019 року №00000970402

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» (08720, Київська обл., Обухівського р-н, м. Українка, вул. Промислова, буд. 24, код ЄДРПОУ 22899797) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9440 (дев`ять тисяч чотириста сорок) гривень 39 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова