Постанова № 9168719, 16.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2010 року           10 год. 57 хв.           № 2а-11477/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Столиця»

ДоДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

Прооскарження податкових повідомлень-рішень За участю представників сторін

від позивача: Шкелебей О.В. за дов. від 01.12.2009 р.

від відповідача: Волинець Д.В. за дов. № 17628/9/10-209 від 23.12.2008 р., Тислюк Ю.П. за дов. № 8926/9/10-209 від 05.08.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000712230/0 від 19.02.2009 р.; № 0000712230/1 від 06.05.2009 р.; № 0000712230/2 від 13.07.2009 р.

У зв’язку з отриманням податкового-повідомлення рішення № 0000712230/3 від 09.09.2009 р. після подання позову, позивач надав доповнення до позовної заяви від 15.09.2009 р., в яких також, просить визнати рішення податкового органу протиправним та скасувати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, оскільки вважає, що всупереч встановленого відповідачем у акті перевірки, позивач не завищував валові витрати в 4 кварталі 2007 року, не відносив до складу валових витрат суму 5175000 грн. за Договором № 005-2-У/06.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні вимог відмовити, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач порушив п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки необґрунтовано відніс до валових витрат в 4 кварталі 2007 року вартість послуг, отриманих від ТОВ «Інтертехнобуд-1»за Договором № 005-2-У/06 в загальній сумі 5175000 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до наступних висновків.

          Заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000712230/0 від 19.02.2009 р.; № 0000712230/1 від 06.05.2009 р.; № 0000712230/2 від 13.07.2009 р., № 0000712230/3 від 09.09.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковим органом було проведено перевірку ТОВ «Столиця», за результатами якої було складено Акт від 05.02.2009 р. № 29/22-3/32248073 «Про результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Столиця», код за ЄДРПОУ 32248073 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2008».

Перевіркою встановлено порушення:

-          п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування в 2007 році на загальну суму 3436967 грн., в т.ч.: в IV кварталі 2007 року 3436967 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 738323,75 грн., в т.ч.: в IV кварталі 2007 року на суму 738323,75 грн.;

-          п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від’ємне значення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1057913 грн. в т.ч.: в листопаді 2007 року на суму 3079 грн., в січні 2008 року на суму 1031667 грн., в лютому 2008 року на суму 23167 грн.;

-          п.п. 4.2.9 «е», п.п. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на загальну суму 180 грн., в т.ч. по періодах І квартал 2008 р. 180 грн.

Так, податковою інспекцією у зв’язку з виявленими порушеннями п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу згідно податкових повідомлень-рішень № 0000712230/0 від 19.02.2009 р.; № 0000712230/1 від 06.05.2009 р.; № 0000712230/2 від 13.07.2009 р., № 0000712230/3 від 09.09.2009 р. було нараховано до сплати податок на прибуток в розмірі 1476 648 грн., в т.ч. за основним платежем –738 324 грн. та штрафні (фінансові) санкції –738 324 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що сума 5175000 грн. за Договором № 005-2-У/06 знята з валових витрат та показана у гр. 6 на ст. 6 акту перевірки «Відхилення за 2007 рік»необґрунтовано (не підтверджено жодним первинним документом або бухгалтерськими проведеннями) не була у вказаний період віднесена до складу валових витрат. Позивач вказує, що в жодному рядку декларації, наданої до ДПІ в Печерському районі м. Києва за 2007 рік та понині вказана сума 5175000 грн. не віднесена до складу валових витрат та обліковується на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». Позивач зазначає, що всупереч наказу ДПА України від 11.09.2008 р. № 584 інспектор в акті перевірки не зазначив доказів, які підтверджують віднесення до валових витрат 5175000 грн. за Договором № 005-2-У/06 від 07.04.2006 р.

          Позивач під час судового розгляду надавав письмові пояснення, в яких, зокрема вказує, що за Договором № 005-2-У/06 від 07.04.2006 р. у 4 кварталі 2007 року позивачем було здійснено передоплату у сумі 10860000 грн., в т.ч. ПДВ – 1810000 грн., тому у випадку віднесення до складу валових витрат сплачених за Договором № 005-2-У/06 сум, позивач на підставі п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс би 9050000 грн., а не 5175000 грн.

У підтвердження своїх доводів позивач надав Висновок № 880/881 експертного економічного дослідження з питань, викладених в листі ТОВ «Столиця», проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, від 10.02.2010 р., відповідно до якого документально віднесення ТОВ «Столиця»до складу валових витрат в 4 кварталі 2007 року суми 5175000 грн. за Договором №005-2-У/06 не підтверджується.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вказує, що всі наявні погодження, дозволи, рішення, інші документи, пов’язані з відведенням та оформленням земельної ділянки № 3 –площею близько 9,6 га, розташованої між вулицями Новомостицькою та Замковецькою в Подільському районі міста Києва оформлені та видані безпосередньо на директора ТОВ «Столиця»Скринника В.В., що свідчить про те, що ТОВ «Столиця»в особі директора Скринника В.В. самостійно вчинено комплекс дій та узгоджувальних робіт для віднесення земельної ділянки в користування та отримання документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою. Виходячи з документів, наданих до перевірки, які стосуються зазначеної земельної ділянки, ТОВ «Столиця»не доведено та не підтверджено отримання послуг від ТОВ «Інтертехнобуд-1», пов’язаних з відведенням та оформленням земельної ділянки № 3.

У наданих суду письмових поясненнях, відповідач вказує, що у п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робі (послуг), тобто 27.12.2007 р. У наданих до перевірки документах, переданих ТОВ «Інтертехнобуд-1»на корись ТОВ «Столиця»як результат виконаних робіт, відсутні будь-які посилання, що послуги надавалися за сприяння ТОВ «Інтертехнобуд-1» або його посадових осіб. Відповідач зазначає, що єдиним законодавчим актом, який визначає зміст, підстави, порядок формування валових витрат є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому посилання позивача на відображення даної операції в бухгалтерському обліку є необґрунтованим та безпідставним, оскільки Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не належить до законодавчих актів з питань оподаткування.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду задля відновлення законних права та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З акту перевірки вбачається, що висновок про віднесення ТОВ «Столиця»до складу валових витрат в 4 кварталі 2007 року за Договором від 07 квітня 2006 року № 005-2-У/06 ДПІ у Печерському районі міста Києва зроблено на підставі акту приймання-передачі від 27.12.2007 р.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.04.2006 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертехнобуд-1»укладено Договір № 005-2-У/06 про виконання робіт щодо оформлення відведення земельної ділянки, відповідно до якого позивач доручив, а ТОВ «Інтертехнобуд-1»взяв на себе зобов’язання за рахунок власних та засобів вчинити комплекс дій та узгоджувальних робіт з підготовки документації для відведення земельних ділянок в користування та отримання документів, які посвідчують право користування земельними ділянками.

У 4 кварталі 2007 року позивачем здійснено передоплату за Договором № 005-2-У/06 у сумі 10860000 грн., у т.ч. ПДВ 1180000 грн.

27.12.2007 р. між позивачем та ТОВ «Інтертехнобуд-1»складено акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого ТОВ «Інтертехнобуд-1»здійснив всі необхідні дії з підготовки необхідної документації та здійснення узгоджувальних робіт щодо оформлення відведення на користь ТОВ «Столиця» земельної ділянки, на суму 5175000 грн.

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства.

Згідно п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства при заповненні рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток слід керуватися п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, у випадку віднесення позивачем до складу валових витрат 5175000 грн. за договором № 005-2-У/06 дана сума була б відображена у рядку 04.1 Декларації податку на прибуток підприємства ТОВ «Столиця»за 2007 рік.

11.02.2008 року відповідачем одержано Декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «Столиця»за 2007 рік., відповідно до якої позивачем в рядку 04.1 до валових витрат віднесено суму 50262595 грн.

Позивачем на підтвердження не віднесення до складу валових витрат 5175000 грн. за Договором № 005-2-У/06 надано розшифровку валових витрат до рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, аналізи рахунків, журнали проводок, оборотно-сальдові відомості.

Валові витрати ТОВ «Столиця», відображені в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 2007 рік складаються із витрат на:

-          придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 91127,48 грн.;

-          відсотки сплачені банкам за надання кредитів на суму 7415856,68 грн.;

-          адміністративні витрати на суму 606083,72 грн.;

-          роботи, послуги, пов’язані з будівництвом житлових об’єктів на суму 42149526,79 грн.

З наданих позивачем документів вбачається, що 5175000 грн., сплачених за Договором № 005-2-У/06, не включалися до складу валових витрат ТОВ «Столиця»за 2007 рік.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

В якості письмового доказу суд приймає до уваги Висновок № 880/881 експертного економічного дослідження з питань, викладених в листі ТОВ «Столиця», складений 10.02.2010 р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно якого документально віднесення ТОВ «Столиця»до складу валових витрат в 4 кварталі 2007 р. суми 5175000 грн. за Договором № 005-2-У/06 не підтверджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження заниження ТОВ «Столиця»податку на прибуток в 4 кварталі 2007 року на суму 738323,75 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0000712230/0 від 19.02.2009 р.; № 0000712230/1 від 06.05.2009 р.; № 0000712230/2 від 13.07.2009 р.; № 0000712230/3 від 09.09.2009 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПостановиВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0000712230/0 від 19.02.2009 р.; № 0000712230/1 від 06.05.2009 р.; № 0000712230/2 від 13.07.2009 р.; № 0000712230/3 від 09.09.2009 р.

3.          Судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 26.03.2010 р.