Постанова № 9168706, 10.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2010 року           15:15           № 2а-14389/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа дім"

прозвернення стягнення на активи

За участю представників сторін:

від прокуратури Корж О.А. –представник за довіреністю

від позивачаТкач С.С. –представник за довіреністю

від відповідачаМатвійчук Д.В. –голова правління

Заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа дім" по податковому зобов’язанню з податку на додану вартість у розмірі 245170,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, податковий борг перед державним бюджетом України виник у зв’язку з порушенням відповідачем податкового законодавства України з податку на додану вартість.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач проти позову заперечував, вважав рішення позивача необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного податкового законодавства, просив суд відмовити в задоволенні позову. Також зазначив, що на момент подання позивачем позову до адміністративного суду, відповідачем було розпочато, за рішенням власника, ліквідаційну процедуру.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа дім" зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 23.07.2002 р. (код ЄДРПОУ 32110383).

Відповідно до поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа дім" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2009 р. та уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість відповідачем було визначено до сплати суми податкового зобов’язання в розмірі 245000, 00 грн. Доказів сплати, зазначених у податковій декларації та уточнюючому розрахунку самостійно визначеного узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, відповідачем суду не надано.

Крім цього, позивачем була проведена перевірка своєчасності подання звітності по податку на додану вартість за жовтень 2008 року.

У результаті перевірки були виявлені порушення норм податкового законодавства, а саме: п. 7.8.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та неподана звітність по податку на додану вартість у строки, передбачені п.п.4.1.4, а), б) п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", про що складено акт від 28.11.2009 р. № 1367/15-3.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 28.11.2008 р. № 0029581503/0 про сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону були винесені дві податкові вимог з податку на додану вартість: перша на суму 170,00 грн. від 10.01.2009 р. № 1/360, друга на суму 170,66 грн. від 23.03.2009 р.№ 2/2988, але отримані відповідачем не були у зв’язку з відсутністю його за адресою місцезнаходження, на яку вони були надіслані, про що були складені акти, а податкове повідомлення-рішення від 28.11.2008 р. № 0029581503/0 було розміщене на дошці податкових оголошень. Доказів сплати зазначених сум відповідачем суду не надано.

Така позиція відповідача є необґрунтованою виходячи з наступного.

Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон) є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів.

В судовому засіданні судом було встановлено, що відповідачем, з власної ініціативи, з 30 вересня 2009 року розпочато ліквідаційну процедуру.

З позиції оподаткування, ліквідацією платника податків є ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності, а також ліквідація філії, відділення, відокремленого підрозділу платника податків, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Відповідно до. ст. 12 Закону у разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов’язану з банкрутством, активи цього платника податків використовуються у черговості, визначеній законодавством України.

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

У разі коли внаслідок ліквідації платника податків його податкових зобов’язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв’язку з недостатністю його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника податків згідно із законодавством, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи, незалежно від того, чи є вона платником податку, збору (обов’язкового платежу), стосовно якого виникло податкове зобов’язання або виник податковий борг таких філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу. В інших випадках податкові зобов’язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Особою, відповідальною за погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податків, в даному випадку, є ліквідаційна комісія.

Погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податків, що ліквідується, здійснюється у строки, передбачені для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, з огляду на зазначене, позивачем не було виконано відповідні вимоги законодавства України, отже, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними відповідними доказами, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій