Ухвала суду № 916866, 06.08.2007, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № - 22а-3776/2007 р.                              Головуючий  у  1 інстанції Хрипун О.О.

                  Суддя доповідач Ситников О.Ф.                                         

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2007 року.                                                                                           м. Київ.

        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                            Ситникова О.Ф.,

Суддів:                                                       Бистрик Г.М.,                                                                                                                                   Маслія В.І.,               

при секретарі:                                            Пустільнік К.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 19 березня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерліс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду м. Києва від 19.03.2007 року позов ТОВ «Інтерліс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва – задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 17.01.2007 року № 0000022320/0.

            Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції   Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова суду не відповідає вимогам процесуального та матеріального права, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким відмовити з задоволенні позовних вимог позивачу.

            Заперечень на апеляційну скаргу від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2005 року між позивачем та ТОВ "Квант Буд Груп" укладений договір купівлі - продажу №25-10/КБ, за умовами якого ТОВ "Квант Буд Груп" (продавець) зобов'язалось передати у власність товар, а позивач (покупець) - прийняти та оплатити вартість цього товару.

На виконання вказаного договору у період з жовтня по грудень 2005 року ТОВ "Квант Буд Груп" поставило позивачу товари, що підтверджується актами прийому-передачі товарів та податковими накладними від 28.10.2005 №1 на суму 30960000 грн., в т.ч. ПДВ 5160000 грн., від 29.11.2005 №54 на суму 3120000 грн., в т.ч. ПДВ 520000 грн., від 09.12.2006 №59 на суму 74160000 грн., в т.ч. ПДВ 12360000 грн., від 23.12.2005 №195 на суму 28320000 грн., в т.ч. ПДВ 4720000 грн. ПДВ по цим податковим накладним включений позивачем до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди (жовтень, листопад та грудень 2005 року).

Вказані податкові накладні, відповідно до акту перевірки від 27.12.2006 року за № 3621/23-616/30855179 відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва вважає такими, що не мають юридичної сили та не приймаються як докази податкового кредиту позивача за вказаний період з жовтня по грудень 2006 року, оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2006 року визнано недійсними установчі документи ТОВ "Квант Буд Груп" з моменту державної реєстрації та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Квант Буд Груп" з дати внесення до Реєстру платників ПДВ.

Задовольняючи позов ТОВ «Інтерліс», суд першої інстанції правильно посилався на те, що відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Квант Буд Груп" анульовано після проведення господарських операцій з позивачем. Згідно акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.05.2006 №6240 свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Квант Буд Груп" анульовано у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом, що підтверджується наявними в матеріалах справисуду першої інстанції копіями постанови Господарського суду міста Києва від 24.02.2006 у справі №43/129 про визнання ТОВ "Квант Буд Груп" банкрутом та ухвали від 31.03.2006 про затвердження ліквідаційного балансу,а не на підставі рішення Солом'янського районного суду, на яке посилається відповідач.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зробив висновок, що посилання відповідача на те, що ТОВ "Квант Буд Груп" не мало статусу платника ПДВ на момент видачі позивачеві податкових накладних є безпідставним. На час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Квант Буд Груп" було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ та мало відповідне свідоцтво, отже, мало право складати податкові накладні.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно зазначив, що формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від ТОВ "Квант Буд Груп" повністю відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом також правильно зроблено висновок, що Законом України "Про систему оподаткування"  для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

З цього витікає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскільки єдиною підставою нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Квант Буд Груп" в акті значиться визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Квант Буд Груп" суд першої інстанції правильно зазначив, щоу відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.

Відповідно до п.п.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент  здійснення перевірки податковий кредит позивача за жовтень-грудень 2005 року по  господарським операціям з ТОВ "Квант Буд Груп" був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість". А зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.

Таким чином, законних підстав для донарахування позивачу податкового зобов’язання по ПДВ на загальну суму11828498 грн., в тому числі 5914249 грн. основного платежу та 5914249 грн. штрафних санкції у ДПІ уДніпровському районі м. Києва не було.

Оскільки доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва не спростовують висновків суду першої інстанції, слід визнати, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для скасування рішення суду не має.

Керуючись ст. ст. 199 п.6, 205, 206  КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 19.03.2007 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

                            Головуючий:

                            Судді: