Постанова № 9168640, 10.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2010 року15:55 № 2а-12180/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Кочана В.М. Вовка П.В. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до

3-ті особиМіністерства регіонального розвитку та будівництва України ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 провизнання неправомірним рішення Представники: від позивачаОСОБА_5, представник за довіреністю; від відповідача

3-ті особи:

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4Мартинюк Л.І., представник за довіреністю

Лотоцький М.М., представник за довіреністю

Новікова О.О., представник за довіреністю

Не прибув

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірним та скасування наказу відповідача від 30.09.2008 № 439 „Про конкурсний відбір керівників державних субєктів господарювання”, визнання неправомірним затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 30.09.2008; 439 склад комісії з проведення конкурсного відбору керівників підприємств, установ та організацій, віднесених до сфери управління Мінрегіонбуду, визнання незаконною публікації оголошення в газеті „Урядовий курєр” № 144 від 11.08.2009 про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад керівників підприємств сфери управління Мінрегіобуду повністю, визнання незаконними дій посадових осіб Мінрегіонбуду по проведенню конкурсного відбору керівників державних субєктів господарювання, зобовязання відповідача провести конкурсний відбір керівників державних субєктів господарювання у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення та дії суперечать чинному законодавству України та порушують права та законні інтереси позивача на участь у конкурсі з відбору керівників державних субєктів господарювання.

Ухвалами суду від 01.10.09 було відкрито провадження по справі, а також вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу проводити конкурсний відбір керівників державного підприємства „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва „Київдіпротранс” (код ЄДРПОУ 04726917), в тому числі проводити засідання комісії з проведення конкурсного відбору керівників „Київдіпротранс”, приймати та розглядати подані заяви на участь в кронкурсі, оголошувати результати конкурсного відбору, публікувати ці оголошення, укладати контракт з переможцем конкурсного відбору як керівником ДП „Київдіпротранс” до винесення рішення у справі.

Ухвалою суду від 29.10.09 було скасовано заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті відповідно до ухвали від 01.10.09 у звязку з тим, що обставини, що стали приводом для вжиття таких заходів відпали.

Позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати незаконним наказ відповідача від 30.09.2008 № 439 „Про конкурсний відбір керівників державних субєктів господарювання” повністю; визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 15.06.2009 № 233 повністю; визнати незаконними дії посадових осіб відповідача, членів комісії з проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників державних субєктів господарювання сфери управління Мінрегіонбуду щодо проведення конкурсного відбору на заміщення посади керівника державного підприємства „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс”; визнати рішення комісії з проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників державних субєктів господарювання сфери управління Мінрегіонбуду щодо проведення конкурсного відбору на заміщення посади керівника державного підприємства „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс”, в тому числі від 12.10.2009 нечинним та таким, що не створюють правових наслідків з моменту прийняття; визнати дії посадових осіб відповідача, членів комісії з проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників державних субєктів господарювання сфери управління Мінрегіонбуду щодо проведення конкурсного відбору на зміщення посади керівника державного підприємства „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс” такими, що порушують присягу державного службовця України; зобовязати відповідача опублікувати в газеті „Урядовий курєр” спростування оголошення, розміщеного в газеті „Урядовий курєр” № 144 від 11.08.2009 про проведення конкурсу на заміщення посади керівника державного підприємства „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва Київдіпротранс” та затвердження його (конкурсу) результатів; зобовязати відповідача провести конкурсний відбір керівників державних субєктів господарювання у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777.

24.12.2009 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним та таким, що не створює правових наслідків з моменту його винесення наказ Мінрегіонбуду № 327 від 12.10.2009.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не подавав заяви для участі у конкурсному відборі, тому його прав не порушено, отже підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, відповідач та треті особи, заперечуючи проти позову просили суд закрити провадження в частині збільшених позовних вимог про визнання нечинним та таким, що не створює правових наслідків з моменту його винесення наказу Мінрегіонбуду № 327 від 12.10.2009 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 777 від 3 вересня 2008 р. затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання (далі - Порядок). Цим Порядком передбачено, що підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства (далі - конкурсний відбір) є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, до сфери управління якого належить підприємство (далі - орган управління), із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору. Для проведення конкурсного відбору орган управління утворює постійно діючу комісію (далі - комісія) у складі не менш як п'ять осіб і призначає її голову.

До складу комісії обов'язково включається представник Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації за місцезнаходженням підприємства, а також представник господарської структури, що виконує функції з управління підприємством.

Члени комісії повинні мати кваліфікацію, необхідну для розгляду документів і пропозицій, внесених особами, що виявили бажання брати участь в конкурсному відборі (далі - претенденти), та його учасниками.

Вказаним вище Порядком не передбачено права міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, до сфери управління якого належить підприємство (далі - орган управління) затверджувати окремий Порядок про проведення конкурсного відбору.

Разом з тим, 30.09.2008 відповідачем видано наказ № 439 „Про конкурсний відбір керівників державних субєктів господарювання”, відповідно до якого, зокрема, утворено комісію з проведення конкурсного відбору (Додаток № 1 до наказу), затверджено Порядок конкурсного відбору (Додаток № 2 до наказу). Затверджений позивачем порядок є відмінним від того, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 777.

Також 11.08.2009 в газеті „Урядовий курєр” № 144 було опубліковано оголошення про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад керівників підприємств сфери управління Мінрегіонбуду.

У звязку з оскарженням позивачем наказу відповідача № 439 до суду, останнім видано наказ № 368 від 08.09.2009, яким скасовано наказ Мінрегіонбуду від 30.09.2008 №439.

Проведення конкурсу відбувалося на підставі наказу Мінрегіонбуду № 233 від 15.06.2009.

12.10.2009 відповідачем видано наказ № 327 „ОС” „Про призначення на посаду директора Державного підприємства „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва „Київдіпротранс” ОСОБА_2” та опубліковано оголошення в газеті „Урядовий курєр” від 15.10.2009 № 190 про переможця конкурсного відбору на заміщення вакантної посади.

Враховуючи вказані обставини, позивач змінив позовні вимоги, обґрунтувавши їх протиправністю наказу відповідача № 368 від 08.09.2009 та невідповідністю його вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 777.

Також позивач оскаржив наказ Мінрегіонбуду від 12.10.2009 № 327 „ОС” „Про призначення на посаду директора Державного підприємства „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва „Київдіпротранс” ОСОБА_2”.

З аналізу заявлених позивачем нових позовних вимог та їх обґрунтувань судом зясовано, що позивач у якості правової підстави для звернення до суду визначив ч.9 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вказаною нормою якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі та які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Зазначена норма, якою керувався позивач, розміщена в спеціальному розділі Кодексу адміністративного судочинства і є частиною ст.171, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів.

Накази Мінрегіонбуду від 15.06.2009 № 233 та від 30.09.2008 № 439 не є нормативно-правовими актами, а є вольовим рішеннями владного органу певної сфери, в підпорядкуванні якого перебуває підприємство, щодо визначення керівника такого підприємства. Про правову природу такого рішення, зокрема, йдеться у п.2 Постанови кабінету Міністрів України.

Одночасно, оскаржувані позивачем акти Мінрегіонбуду не були оприлюднені у порядку, визначеному Указом Президента України від 10.06.1997 № 503/97 „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”.

Таким чином, позивач безпідставно ґрунтує свої позовні вимоги на приписах ч.9 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на це, суд розглядає позов в частині порушення оскаржуваними актами прав та законних інтересів позивача.

Так, судом було зясовано, що позивач є потенційним кандидатом на зайняття посади керівника державного підприємства „Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва”.

Однак, під час розгляду справи позивач не надав суду доказів звернення його до відповідача з заявою про участь в конкурсі на заміщення вакантної посади керівника.

Суд не приймає у якості обґрунтування позовних вимог доводи позивача про порушення відповідачем права на інформацію що мало прояв у наявності на офіційному сайті відповідача оскаржуваного позивачем та скасованого відповідачем наказу № 439 та відсутності відомостей про оскаржувані накази № 233 та 368; про протиправність наказу №233 через неправомочний склад комісії, що проводила конкурсний відбір; незаконність дій відповідача та конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору та оприлюдненню його результатів через порушення принципу відкритості умов конкурсного відбору з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 цього Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів оскаржуваними рішеннями та діями відповідача, в той час як позивачем цілком спростовані доводи позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що всупереч вимог ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не доведено факту перебування його у публічно-правових відносинах з відповідачем по справі, а отже позивачем помилково обрано у якості компетентного суду суд адміністративної юрисдикції для розгляду його позовних вимог.

Одночасно суд не погоджується з доводами відповідача та третіх осіб про необхідність закриття провадження по справі в частині збільшених позивачем позовних вимог з огляду на те, що правовідносини, що виникли на підставі оскаржуваного позивачем наказу № 233 є публічно-правовими, тому закривати провадження у справі за п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України безпідставно. Також суд звертає увагу, що звернення позивача до адміністративного суду з оскарженням наказу № 233 було б правомірними та обґрунтованим за умови наявності доказів порушення цим наказом його прав та законних інтересів та наявності у нього статусу учасника конкурсного відбору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі обовязок щодо доказування виконав та повністю спростував доводи позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.М. Кочан П.В. Вовк