Постанова № 9168107, 21.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 січня 2010 р. Справа № 2-а- 39815/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Абдуллаєва Е.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій незаконними, податкових повідомлень-рішень недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати незаконним дії працівників Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова при перевірці позивача в частині визнання нікчемними податкових документів контрагентів позивача самостійно в позасудовому порядку; визнати недійсними податкові повідомлення рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002741720/0, № 0002751720/0, № 0002761720/0 від 16 грудня 2008 р.

У звязку з уточненням позовних вимог ФОП ОСОБА_3 просив також визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002741720/1, № 0002751720/1 від 20 січня 2009 року, № 0002741720/2, № 0002751720/2 від 28 квітня 2009 року, вимога щодо недійсності податкового повідомлення-рішення № 0002761720/0 від 16 грудня 2008 р. позивачем не підтримана.

Ухвалою суду від 21 грудня 2009 року адміністративний позов в частині визнання незаконними дії працівників Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова при перевірці позивача щодо визнання нікчемними податкових документів контрагентів позивача самостійно в позасудовому порядку залишено без розгляду у звязку з його відкликанням представником позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, додатково пояснивши наступне.

ФОП ОСОБА_3 сформований податковий кредит у відповідних періодах на підставі господарських операцій із ПП «Золотий стандарт»та ТОВ «ХПП «Образ». При цьому перевіряючи ми у акті перевірки зазначені суми податкового кредиту не визнані у звязку з невідображенням контрагентами позивача у податковій звітності операцій із ФОП ОСОБА_3 Позивачем вказано, що платник податку не несе відповідальності за ведення бухгалтерського та податкового обліку контрагентами. Стосовно правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Образ», позивачем зазначено, що при їх укладенні був наданий протокол зібрання засновників контрагента, яким обраний на посаду директора ОСОБА_4, яким підписані податкові накладні, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми у відповідності до отриманих податкових накладних. Щодо правочинів, укладених із ПП «Золотий стандарт», позивачем вказано, що висновки про відсутність контрагента за юридичною адресою є необґрунтованими. Ст. 204 ГК України встановлює принцип презумпції правомірності правочину. Таким чином, оскільки судом правочини, укладені між сторонами, не визнані недійсними, податковий орган не мав підстав керуючись таким припущенням визначати позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість. На підставі викладеного, вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, додатково пояснивши суду наступне.

Перевіркою позивача встановлені порушення останнім п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26 грудня 1992 року, а саме встановлено факт заниження обєкту оподаткування, у звязку з чим занижено податкове зобовязання з податку на доходи від підприємницької діяльності на суму 79300,88 грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року, внаслідок якого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2007 року, серпень, вересень 2008 року у сумі 120991 грн. ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту включені суми ПДВ, що підтверджені податковими накладними, наданими ТОВ «Образ» та ПП «Золотий стандарт». Однак, ПП «Золотий стандарт»декларації по ПДВ за відповідний період не надавало та суми податкового зобовязання не визначав, також підприємство не має найманих працівників, транспортних засобів необхідних для здійснення діяльності по збору та заготівлі склобою, має ознаки фіктивності. Крім того, у ТОВ «Образ»податкові зобовязання у відношенні ФОП ОСОБА_3 не виникали, також підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Крім того, ряд податкових накладних ТОВ «Образ»підписані від імені підприємства ОСОБА_4, який не значиться на підприємстві ні у якості директора, ні бухгалтера, тому вказані податкові накладні не є належними, та не можуть слугувати підставою визначення податкового кредиту. Таким чином, ФОП ОСОБА_5 в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податкові зобовязання. Стосовно донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб представником відповідача вказано, що позивачем отриманий доход від підприємницької діяльності, що не повязаний із конкретним видом, зазначеним у свідоцтві платника єдиного податку, а саме у 2007 році у розмірі 311913,2 грн. та у 2008 році у розмірі 216759,35 грн., який має бути оподаткований на загальних підставах. На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.

У період з 05.11.2008 року по 25.11.2008 року фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.09.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки складений акт № 1321/17-206/2727515776/396 від 28.11.2008 року, яким встановлено порушення позивачем п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року, а саме встановлено факт заниження обєкту оподаткування, у звязку з чим занижено податкове зобовязання з податку на доходи від підприємницької діяльності на суму 79300,88 грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року, внаслідок якого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2007 року, серпень, вересень 2008 року у сумі 120991 грн.; п.п.4.1.4 «б» п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме ненадання розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища з 4 кварталу 2007 року, 1, 2, 3 квартал 2008 року, ст. 9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення № 0002751720/0 від 16 грудня 2008 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 79300,88 грн. основний платіж; № 0002741720/0 від 16 грудня 2008 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 181486,5 грн., з яких 120991 грн. за основним платежем, 60495,5 грн. за штрафними санкціями; № 0002761720/0 від 16 грудня 2008 року, яким до позивача застосовні штрафні (фінансові) санкції за ненадання розрахунків зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 680 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_3 останні оскаржено 26 грудня 2008 року до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова. За результатами розгляду скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняте рішення від 13 січня 2009 року № 335/10/25-015, яким скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2008 року без змін, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002741720/1, № 0002751720/1, № 0002761720/1 від 20 січня 2009 року.

В подальшому рішення за результатами розгляду первинної скарги від 13 січня 2009 року та винесені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржені до ДПА у Харківській області 17 лютого 2009 року. Рішенням від 10 квітня 2009 року за результатами розгляду скарга позивача задоволена частково, а саме податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002761720/0 від 16 грудня 2008 року, яким до позивача застосовні штрафні (фінансові) санкції за ненадання розрахунків зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 680 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення № 0002741720/0, № 0002751720/0 від 16 грудня 2008 року без змін. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002741720/2, № 0002751720/2 від 28 квітня 2009 року.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у 2007-2008 років здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку.

Із свідоцтв про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_3 вбачається, що видом діяльності, доходи від якої підлягають оподаткуванню за спрощеною системою, є обробка неметалевих відходів і брухту.

Згідно з наданими ФОП ОСОБА_3 звітами платника єдиного податку сума виручки становила: 4 кв. 2007 року 389505 грн., 9 кв. 2008 року 269028 грн., що перевищило обсяги, передбачені ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування»№727/98 від 03 липня 1998 року.

Вказані показники не спростовані та підтверджені в акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 1321/17-206/2727515776/396 від 28 листопада 2008 року.

В ході проведення перевірки відповідачем зроблений висновок про неповязаність отриманих позивачем доходів у 2007 році у розмірі 311913,2 грн. та у 2008 році у розмірі 216759,35 грн. із видом підприємницької діяльності, зазначеному у свідоцтві платника єдиного податку.

Таким чином, висновок ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо неможливості оподаткування отриманого позивачем доходу за єдиним податком, та як наслідок про заниження податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, ґрунтується на твердженні, що обкладенню єдиним податком підлягають виключно доходи, отримані підприємцем від діяльності, що зазначені у свідоцтві платника єдиного податку.

Однак, з такою позицією суд не погоджується з огляду на таке.

Згідно з абз.3 п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Відповідно до абз. 8 п.2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не

включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Порядок переходу суб'єкта малою підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано п.4 Указу.

Згідно з абз.2 п.4 Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Відповідно до Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.

У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.

Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у свідоцтві про сплату єдиного податку.

Слід зауважити, що нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, - обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.

Разом із тим, подібне обмеження не може бути застосовано виходячи з такого.

Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Законом України від 25 березня 2005 № 2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України». Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування»Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»застосовується з урахуванням таких особливостей.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:

- суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить.

При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені п. 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування з силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.

Ураховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи в даному випадку фізичної особи підприємця ОСОБА_3, отримані ним як виручка у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

Отже, висновок ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова зазначений у акті перевірки є хибним, податкові повідомлення-рішення № 0002751720/0 від 16 грудня 2008 року, № 0002751720/1 від 20 січня 2009 року та № 0002751720/2 від 28 квітня 2009 року, винесені на його підставі, мають бути визнані недійсними.

Стосовно позовних вимог ФОП ОСОБА_3 щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Золотий стандарт»укладений договір №1-08 купівлі-продажу склобою безбарвного ТУУ 85-02126811-029-2000. ФОП ОСОБА_3 отримував товар за договором згідно накладної № 115 від 01 серпня 2008 року на суму 79189,25 грн., з яких ПДВ 13198,21 грн.; в момент передачі товару ФОП ОСОБА_3 отримав від ПП «Золотий стандарт»податкову накладну № 115.

Розрахунок між сторонами договору здійснений шляхом передачі 29 серпня 2008 року простого векселя серії АА 0751965 на суму 79189,25 грн.

Судом також встановлено, що 10 жовтня 2007 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ХПП «Образ»укладений договір купівлі-продажу склобою безбарвного ТУУ 85-02126811-029-2000. ФОП ОСОБА_3 отримував товар за вказаним договором згідно накладної №131 від 01 вересня 2008 року на суму 81763,48 грн., з яких ПДВ 13627,25 грн., згідно накладної №106 від 21 листопада 2007 року на суму 177083,72 грн., з яких ПДВ 29513,95 грн., згідно накладної №103 від 18 жовтня 2007 року на суму 133975,86 грн., з яких ПДВ 22329,31 грн., згідно накладної №107 від 01 грудня 2007 року на суму 47123,33 грн., з яких ПДВ 7853,89 грн., згідно накладної №109 від 16 грудня 2007 року на суму 206813,57 грн., з яких ПДВ 34468,93 грн. В момент передачі товару ФОП ОСОБА_3 отримав від ТОВ «ХПП «Образ»податкові накладні №№ 333, 308, 305, 115, 309. Розрахунок між сторонами договору здійснений шляхом передачі 14 листопада 2008 року простого векселя серії АА 1581114 на суму 769531,27 грн.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит у відповідних податкових періодах у відповідності до п.п. 7.2.6., п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Золотий стандарт»та ТОВ «ХПП «Образ», що засвідчують факти придбання платником податку товарів.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, отже ФОП ОСОБА_3 не несе відповідальності за невключення ПП «Золотий стандарт»та ТОВ «ХПП «Образ»до податкових зобовязань сум ПДВ визначених у податкових накладних.

Правомірність дій ПП «Золотий стандарт»та ТОВ «ХПП «Образ»щодо недекларування податкових зобовязань підлягає зясуванню податковими органами, однак не впливає на законність дій позивача, яких сформував податкових кредит у відповідності до Закону.

В ході перевірки податковим органом також встановлено, що податкові накладні ТОВ «ХПП «Образ»№ 305 від 18 жовтня 2007 року, №308 від 21 листопада 2007 року, №309 від 01 грудня 2007 року, №311 від 16 грудня 2007 року були підписані ОСОБА_4, який начебто не значиться на підприємстві, а директором є ОСОБА_7

Проте, зазначений висновок є необґрунтований, оскільки спростований поясненнями свідка ОСОБА_4, який вказав, що був призначений директором ТОВ «ХПП «Образ»з 30 березня 2007 року та перебував на вказаній посаді до часу передачі документів та майна новому власнику 24 грудня 2008 року.

Зазначене також підтверджується копією наказу ТОВ «ХПП «Образ» від 30 березня 2007 року про призначення директором ОСОБА_4 та Актом прийому-передачі документації та майна від 24 рудня 2008 року.

Отже, висновок ДПІ про заповнення податкових накладних ТОВ «ХПП «Образ», особою яка не мала права на їх заповнення є необґрунтованим.

Посилання ДПІ на те, що на час перевірки позивача ТОВ «ХПП «Образ»не знаходилося за юридичною адресою та у нього відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для виконання укладених угод не беруться судом до уваги, оскільки по-перше: наведене не спростовує факту знаходження ТОВ «ХПП «Образ»за юридичною адресою під час укладання та виконання угоди з позивачем; по-друге: податковим органом не доведено, що угоду з позивачем можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів машин, механізмів та обладнання ТОВ «ХПП «Образ». Отже, відсутність ТОВ «ХПП «Образ»власних трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання не свідчить про невиконання договору.

Таким чином, висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо заниження ФОП ОСОБА_3 податкового зобовязання з податку на додану вартість у жовтні-грудні 2007 року та серпні-вересні 2008 року є хибними, а податкові повідомлення-рішення № 0002741720/0 від 16 грудня 2008 року, № 0002741720/1 від 20 січня 2009 року та № 0002741720/2 від 28 квітня 2009 року, винесені на його підставі, мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_3 та про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись п.п.2, 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599, ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій незаконними, податкових повідомлень-рішень недійсними задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова№ 0002741720/0, № 0002751720/0 від 16 грудня 2008 року, № 0002741720/1, № 0002751720/1 від 20 січня 2009 року, № 0002741720/2, № 0002751720/2 від 28 квітня 2009 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 26 січня 2010 р.

Суддя О.В. Присяжнюк