Постанова № 9167586, 01.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01.12.2009 р. № 2-а- 38817/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Лишняк І.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Васильєвої Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000081702/0 від 23.01.2009 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що норма, передбачена ч.5 ст. 203 ЦК України, яку відповідач застосовує до вчинених позивачем правочинів, та норми, які випливають як наслідки, що регулюються нормами ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, є безпідставним та необґрунтованим висновком, та недоведені як письмовими доказами, так і посиланням на факти, внаслідок чого не можуть бути застосовані у даному випадку, а висновки, зроблені ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова є безпідставними та такими, що не відповідають законодавству України.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та пояснив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем вчинені порушення, передбачені ч. 1 ст. 216, 228, 626. 629, 658, 215, 203 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по здійснених правочинах з ТОВ «Промхімснаб плюс»(код ЄДРПОУ 32905961). Відповідно до частин 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону. В результаті чого занижений податок на додану вартість у сумі 71103 грн., в тому числі за квітень 2007 року в сумі 6381 грн., за травень 2007 року в сумі 12834 грн., червень 2007 року в сумі 11448 грн., липень 2007 року в сумі 21714 грн., вересень 2007 року в сумі 2500 грн., грудень 2007 року в сумі 1413 грн., березень 2008 року в сумі 14813 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

На підставі направлення від 17.12.2008 року № 766, виданого Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова, Радюк Оксаною Олександрівною, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, на підставі ч. 1 п. 1 ст. 11, ст.. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», зі змінами та доповненнями, та відповідно до плану - графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2008 року. По результатам виїзної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року було складено акт №23/17-215/НОМЕР_1 від 10.01.2009 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000081702/0 від 23.01.2009 року, яке було направлено ФОП ОСОБА_3, відповідно до ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У своєму акті Головний державний податковий ревізор-інспектор ДШ у Фрунзенському районі м. Харкова, посилається що перевіркою встановлені наступні порушення: ч. 1 ст. 216, 228, 626. 629, 658, 215, 203 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по здійснених право чинах з ТОВ «Промхімснаб плюс»(код ЄДРПОУ 32905961). Відповідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу Закону; п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 ЗУ від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижений податок на додану вартість у сумі 71103 грн., в тому числі за квітень 2007 року в сумі 6381 грн., за травень 2007 року в сумі 12834 грн., червень 2007 року в сумі 11448 грн., липень 2007 року в сумі 21714 грн., вересень 2007 року в сумі 2500 грн., грудень 2007 року в сумі 1413 грн., березень 2008 року в сумі 14813 грн. Дані висновки зроблені на підставі того, що: ФОП ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність без використання найманих працівників; підприємницька діяльність здійснюється без використання необхідних трудових ресурсів (яких саме та мету цього, не вказано); приміщення для здійснення підприємницької діяльності не є власністю суб'єкта господарювання; відсутність товаротранспортних документів, що підвереджують факт отримання вантажу, тощо.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, податкових накладних, руху коштів по разрахунковому рахунку, ФОП ОСОБА_3 перебував у взаємовідносинах з ТОВ «Промхімснабплюс»(код ЄДРПОУ 32905961). Згідно договору поставки від 12.03.2007 року №К-120307/2, ТОВ «Промхімснабплюс»відвантажило ФОП ОСОБА_3 товар (акронал), траспортування товару здійснюється на умовах СРТ - склад "покупця", ( у відповідності з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів у редакції "Інкотермс 2000").

Відповідно до п. 3.4. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару (момент поставки), що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками обох сторін.

Як встановлено судом, товар був відвантажений наступним чином: накладна № 440 від 24.03.2007 р. на суму 135000, 00 грн., довіреність серія ЯММ № 371722 від 22.03.2007 року видана на імя ОСОБА_3В; накладна № 1165 від 06.06.2007 р. на суму 22484, 02 грн., довіреність серія ЯММ № 371733 від 06.06.2007 року видана на імя ОСОБА_3; накладна № 1283 від 25.06.2007 р. на суму 118 888, 06 грн., довіреність серія ЯММ № 371736 від 25.06.2007 року видана на імя ОСОБА_3; накладна № 751 від 25.04.2007 р. на суму 154 000, 08 грн., довіреність серія ЯММ № 371726 від 25.04.2007 року видана на імя ОСОБА_3; накладна № 451 від 24.03.2007 р. на суму 7 500, 00 грн., довіреність серія ЯММ № 371722 від 24.03.2007 року видана на імя ОСОБА_3 Разом, товару було відвантажено на загальну суму: 437872,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за довідкою АКБ "Правекс-Банку" № 642/421 від 12.05.2009 року, ФОП ОСОБА_3, ІН ДРФО НОМЕР_1 відкрито поточний рахунок в гривні з 07.07.2005 року.

З вищезазначеного поточного рахунку контрагентом ФОП ОСОБА_3 були здійснені перерахування коштів у період з 01.01.2007 по 01.10.2008 року, направлені на погашення кредиторської заборгованості за рахунками: № 440 від 24.03.2007 року, № 1165 від 06.06.2007 року, № 1282 від 25.06.2007 року, № 751 від 25.04.2007 року, №451 від 24.03.2007 року на загальну суму 437872,16 грн., що підтверджується виписками з банку контрагента ФОП ОСОБА_3 за вищевказаний період, завірених банківською установою належним чином. Після сплати за отриманий товар, ФОП ОСОБА_3 отримав податкові накладні від ТОВ «Промхімснаб»на загальну суму 437872,16 грн..

Відповідно до п. 3.2.2. акту №23/17-215/НОМЕР_1 від 10.01.2009 року, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова встановлено що, за отриманий товар ФОП ОСОБА_3 розрахувався грошовими коштами у повному обсязі. Кредиторська заборгованість станом на 01.10.2008 року відсутня.

Крім того, відповідно до п. 3.2.2. акту №23/17-215/НОМЕР_1 від 10.01.2009 року, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, у ході перевірки, встановлено, що отриманий товар, ФОП ОСОБА_3 відвантажив контрагентам: ПП «Акрілика», МПП ВТФ, ТОВ «Строй сіті», ТОВ ПК «Індастрі», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Аякс-РС», ТОВ «Сілєна».

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачу ТОВ «Промхімснабплюс»виписані податкові накладні та накладні, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зазначені податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи із вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивач здійснює підприємницьку діяльність без використання найманих працівників, без використання необхідних трудових ресурсів, приміщення для здійснення пієприємницької діяльності не є власністю позивача, відсутні товаротранспортні документи, що підтверджують факт отримання вантажу, що є порушенням п.п.7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не приймає до уваги вищезазначені посилання відповідача, оскільки п.п.7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість" передбачено заборону включення до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг) у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності. Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено, що позивач придбавав (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для його використання в господарській діяльності, а тому, сума податкового зобовязання на підставі п.п.7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість" позивачу визначена відповідачем неправомірно.

Що стосується посилання відповідача на ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, які регулюють недійсні та нікчемні правочини, які повинні бути, на думку відповідача, застосовані до діяльності ФОП ОСОБА_3 з іншими контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ТОВ «Промхімснабплюс»є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений позивачем є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів п.п. 2.3.4 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Отже, такі висновки органу податкової служби, що договір є нікчемним, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Таким чином, викладені факти отримання товару, сплата коштів, декларування товарно-матеріальних цінностей та наступний продаж товару свідчать про спрямування укладеного між сторонами правочину на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Таким чином суд приходить до висновку, що доводи та висновки відповідача, зазначені в акті №23/17-215/НОМЕР_1 від 10.01.2009 року є безпідставними та помилковими, і такими, що не відповідають діючому законодавству України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає адміністративний позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, ст.ст.203, 215, 216, 638 642 ЦК України та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування акту, скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000081702/0 від 23.01.2009 року Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61082, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ «Правекс-банк», МФО 321983, код НОМЕР_1, свідоцтво ПДВ НОМЕР_2 від 20.05.2005) судовий збір у розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2009 року.

Суддя Кухар М.Д.