Постанова № 9167579, 27.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27.11.2009 р.                                                                                 № 2-а- 40939/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцевому А.Л.,

за участі: представників позивача - Єфімової М.О., Дерев"янко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "нафтогаз України " в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтарнсгаз" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

          Позивач - Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Харківській області, в якому просив скасувати рішення заступника голови державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Нерети Андрія Костянтиновича від 15 травня 2009 року № 01-06-50 „Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності по експлуатації 2 (двох) артезіанських свердловин, які пробурені на сеноманнижньокрейдовий водоносний горизонт глибиною 116 м на території заводу „Електродвигун” с. Панютино Лозівського району Харківської області”. Позивач, посилаючись на факти, викладені у позовній заяві просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, заперечення на адміністративний позов не надав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розписками, які містяться в матеріалах справи. У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Таким чином, суд вважає, за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

          Суд, вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справ, встановив наступне.

          Завод „Електродвигун” є відділенням Управління магістральних газопроводів „Харківтрансгаз”, що підтверджується наданими суду статутними документами.

          Управління магістральних газопроводів „Харківтрансгаз” є філією Дочірньої Компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, що також підтверджується наданими суду відповідними статутними документами, яка є юридичною особою і яку створено на підставі постанови Кабінету міністрів України № 1173 від 24 липня 1998 року „Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу”.

          Як встановлено судом, основними видами господарської діяльності, що здійснює ДК „Уктрансгаз” НАК „Нафтогаз України” та її філії є діяльність з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та діяльність зі зберігання природного газу у підземних сховищах.

          15 травня 2009 року Заступником голови державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Нерета Андрієм Костянтиновичем було прийнято Рішення № 01-06-50 „Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності по експлуатації 2 (двох) артезіанських свердловин, які пробурені на сеноманнижньокрейдовий водоносний горизонт глибиною 116 м на території заводу „Електродвигун” с. Панютино Лозівського району Харківської області”.

          Оскаржуване Рішення від 15 травня 2009 року № 01-06-50 суб’єктом владних повноважень винесене на підставі п. 4 „Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2751-XII від 29.10.1992 року, згідно з яким діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки.

          Поняття термінів „екологічні нормативи”, „екологічні стандарти” та „екологічна безпека” визначені Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” N 1264-XIIвід 25 червня 1991 року.

          Згідно з ст. 32 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” N 1264-XIIвід 25 червня 1991 року екологічні стандарти - це державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища, які є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

          Відповідно до ст. 33 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” N 1264-XIIвід 25 червня 1991 року, екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

          Згідно з ст. 50 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” N 1264-XIIвід 25 червня 1991 року, екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

          Згідно з п.6 ст. 8 Кодексу України „Про надра” саме до відання Кабінету Міністрів України у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр належить визначення порядку використання надр та їх охорони, розробки і затвердження відповідних стандартів, норм і правил.

          Суд дійшов висновку про те, що відповідач в оскаржуваному Рішенні від 01-06-50 від 15.05.2009 року не зазначив жодного екологічного нормативу, екологічного стандарту або вимогу екологічної безпеки, які були б порушенні позивачем і порушення яких повинно було б призвести до обмеження або тимчасової заборони (зупинення) діяльності позивача.

          Отже, оскаржуване рішення прийняте з порушенням п. 4 „Порядку , тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2751-XII від 29.10.1992 року, ст. ст. 32, 33, 50 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” N 1264-XIIвід 25 червня 1991 року та п.6 ст. 8 Кодексу України „Про надра”.

          Також суд вважає за необхідне зазначити те, що Згідно з п.5, „Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища” затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2751-XII від 29.10.1992 року, підставою для припинення діяльності підприємств є систематичне перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів та екологічних стандартів, що не можуть бути усунуті з технічних, економічних чи інших причин.

          Відповідач у оскаржуваному Рішенні від 15.05.2009 року № 01-06-50 не зазначив жодного екологічного нормативу, екологічного стандарту, які були б порушенні Позивачем і які б не могли бути усунуті з технічних, економічних чи інших причин, отже оскаржуване рішення прийняте з порушенням п.5 „Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища”.

          Згідно з п.6 „Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2751-XII від 29.10.1992 року, рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємства підлягає виконанню в строки, зазначені у цьому рішенні.

          Оскаржуване рішення не містить у собі строки, в які воно підлягає виконанню, отже воно винесене з порушенням п.6 „Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2751-XII від 29.10.1992 року.

          Згідно з п.4 ст. Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 5 квітня 2007 року N 877-V, виключно законами встановлюються: види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

          Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

          Отже, діяльність підприємства „по експлуатації 2 (двох) артезіанських свердловин, які пробурені на сеноманнижньокрейдовий водоносний горизонт глибиною 116 м на території заводу „Електродвигун” с. Панютино Лозівського району Харківської області” не є господарською діяльністю Позивача.

          Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для заборони (зупинення) діяльності по експлуатації 2 (двох) артезіанських свердловин, які пробурені на сеноманнижньокрейдовий водоносний горизонт глибиною 116 м на території заводу „Електродвигун” с. Панютино Лозівського району Харківської області. Отже, оскаржуване рішення прийняте з порушенням п.4 ст. Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 5 квітня 2007 року N 877-V, ч.1 ст.3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV.

Рішення від 15.05.2009 № 01-06-50 року суб’єкт владних повноважень (Відповідач) обґрунтовує відсутністю у позивача спеціального дозволу на користування надрами (підземні води). Порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами на даний час встановлено „Порядком надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 608 від 17 червня 2009 р., згідно з п.п.2) п.7 якого дозволи надаються на видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ) - не більш як на 20 років, видобування нафти і газу в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - не більш як на 30 років. Аналогічна норма, що визначала порядок видачі у 2008 році дозволів на користування надрами визначалася „Порядком надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 273 від 27.02.2008 р., відповідно до п.6 якого дозвіл надається на видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ) - не більш як на 20 років, видобування нафти і газу в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - не більш як на 30 років.

Згідно з ст. 6 Кодексу України „Про надра” корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Підземні води згідно з „Переліком корисних копалин загальнодержавного значення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. N 827 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2005 р. N 747), відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.За загальним правилом, спеціальні дозволи на користування надрами надаються Мінприроди переможцям аукціонів з їх продажу.

Об'єктом обчислення початкової ціни продажу дозволу на аукціоні згідно з п.2 „Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. N 1374, є визначене Мінприроди родовище або ділянка надр.

Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання (ч.2 ст. 5 Кодексу України „Про надра”).

Відповідно до п.3 „Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. N 1374, початкова ціна продажу дозволу - це частка від вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовищ або ділянки надр, яка обчислюється на строк дії спеціального дозволу відповідно до «Методики визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1117.

Формула визначення початкової ціни продажу спеціального дозволу на право користування надрами містить таку складову як „Дt - річний дохід від реалізації товарної продукції в t-му році „ (п.3 „Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами”).

Пунктом 5 „Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами”, встановлено, що для розрахунку початкової ціни продажу дозволу на аукціоні застосовується ціна одиниці товарної продукції, яка діє на момент розрахунку: на нафту і газовий конденсат - за даними останнього аукціону з продажу нафти і конденсату, на газ - за діючим на дату проведення розрахунку граничним рівнем цін для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, який установлюється Кабінетом Міністрів України, на інші корисні копалини - за даними офіційних джерел та діючих гірничопереробних (гірничодобувних) підприємств або об'єктів-аналогів згідно з поданими ними статистичними звітами.

Отже, для розрахунку початкової ціни продажу спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) на аукціоні застосовується ціна одиниці товарної продукції (підземні води), яка діє на момент розрахунку на корисні копалини (підземні води).

Відповідно до п.п. 2 п. 6 „Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами”, коефіцієнт переходу від вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр до початкової вартості продажу дозволу становить для об'єктів підземних вод (за результатами ГЕО-1, ГЕО-2, ГЕО-3): для питних централізованого і нецентралізованого водопостачання (крім виробництва фасованої питної води) і води для технічних цілей - 0,05 та для інших вод - 0,1.

Згідно з п.2 „Методики визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1117, об'єктом оцінки вартості ресурсів є родовище або ділянка надр, що містить корисні копалини, які за якісними і кількісними показниками можуть бути придатні для промислової розробки.

          Відповідно до п.4 „Методики визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1117, визначення вартості ресурсів здійснюється на підставі техніко-економічних розрахунків, що проводяться виходячи з прогнозної ціни на першу товарну продукцію, одержану з основних, спільно залягаючих і супутніх корисних копалин та компонентів або продуктів їх переробки.

Вартість ресурсів корисних копалин родовища розраховується як сума доходів, одержаних за весь розрахунковий період за формулою визначеною п. 6 „Методики визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1117, яка містить таку складову як „Дt - річний дохід від реалізації товарної продукції в t-у році”.

Таким чином, спеціальні дозволи на користування надрами (підземні води) надаються лише на промислову розробку родовищ підземних вод і лише в тому випадку коли підземні води видобуваються як товарна продукція для реалізації її споживачам або як сировина для вироблення товарної продукції, призначеної для подальшої реалізації споживачам.

Як встановлено судом, позивач використовує підземні води для задоволення власних потреб і не використовує підземні води як товарну продукцію або продукти їх переробки. Отже він позбавлений права та можливості отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води). Таким чином, оскаржуване рішення Відповідача, прийняте з порушенням п.п.2) п.7 „Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 608 від 17 червня 2009 р., п.6 „Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 273 від 27 лютого 2008 р., ч.2 ст. 5 Кодексу України „Про надра”, п.2, п.3, п. 5, п.п. 2 п. 6 „Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами”, затвердженої постановою КМУ від 15.10.2004 р. N 1374, п.2, п.4, п. 6 „Методики визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1117.

          Згідно з ч.2 ст. 16 Кодексу України „Про надра”, спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.

Позивач не є спеціалізованим підприємством в галузі промислової розробки родовищ підземних вод. Отже, оскаржуване рішення Відповідача, в якому він вважає, що Позивач повинен мати спеціальний дозвіл на користування надрами, прийняте з порушенням ч.2 ст. 16 Кодексу України „Про надра”.

          Згідно з ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено чинним законодавством.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Відповідач зобов’язав директора УМГ „Харківтрансгаз” ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” Слесара Петра Федоровича одержати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води). Як було встановлено судом, позивач не є спеціалізованим підприємством в галузі промислової розробки родовищ підземних вод, не здійснює промислову розробку родовищ підземних вод, а здійснює відбір підземних вод для задоволення власних потреб у воді. Також Позивач не використовує відібрану підземну воду як товарну продукцію для продажу споживачам та не використовує відібрану підземну воду як сировину для перероблення у товарну продукцію для продажу споживачу.

Отже, законодавством України не передбачено, що підприємство, що не є спеціалізованим підприємством в галузі промислової розробки родовищ підземних вод та використовує підземні води для задоволення власних потреб і не використовує підземні води як товарну продукцію або продуктів їх переробки, зобов’язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

          Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач не надав суду доказів щодо правомірності свого рішення.          

За таких обставин, суд вважає позов обгрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адмінінстративного судочинства України, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

          Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "нафтогаз України " в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтарнсгаз" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення Заступника голови державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Нерети Андрія Костянтиновича від 15 травня 2009 року № 01-06-50 „Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності по експлуатації 2 (двох) артезіанських свердловин, які пробурені на сеноманнижньокрейдовий водоносний горизонт глибиною 116 м на території заводу „Електродвигун” с. Панютино Лозівського району Харківської області”.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” (61001, м. Харків, вул. Культури, 20 –А, р/р 26004805200001 в ХОФ АКБ СР Укрсоцбанк м. Харкова, МФО 351016, код ЄДРПОУ 25698645) судовий збір у розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 02.12.2009 року.

Суддя                                                                       Кухар М.Д.