Постанова № 9167577, 03.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

03.12.2009 р.                                                                                 №2а-42590/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

при секретарі Смоляр Є.А.

за участю представників сторін:

позивача: Шевченко А.О.

відповідача: Лутая О.Г.

відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль"доХарківської митниці,Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання нечинним рішення, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Новий Стиль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому просить суд визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарі та транспортних засобів через митний кордон України №800000003/2009/000425 від 22.06.2009 року Харківської митниці та визнати нечинним рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/001602/1 від 22.06.2009 року Харківської митниці; стягнути з державного бюджету України на користь позивача збитки, завдані незаконними рішеннями в розмірі 16637,86 грн. (надмірно сплачене мито 2114,98 грн. та ПДВ 14522,88 грн.); стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті державного мита за звернення до суду в розмірі 169, 80 грн.; зобов'язати Державне казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ЗАТ "Новий стиль" суму відшкодування збитків в розмірі 16637,86 грн. (надмірно сплачене мито 2114,98 грн. та ПДВ 14522,88 грн.) та витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 169, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЗАТ "Новий стиль" для визначення митної вартості скористався методом №1 - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст. 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. При визначенні митної вартості товару ними було вказано вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару (відповідно до інвойсу постачальника) з додаванням їх транспортних витрат, відповідно до п.5 ч.2 ст. 267 Митного кодексу України. Також зазначив, що першим відповідачем застосовано резервний шостий метод безпідставно, так як ними надані всі документи, які підтверджують правомірність застосування методу №1 –за договірною вартістю товару. Неправомірною, на їх думку, також є і відмова Харківської митниці щодо перегляду вартості товару, так як ЗАТ “Новий стиль” обґрунтував свою позицію не лише контрактом та додатками до нього, а і висновком експерта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса щодо вартості ввезеного товару. У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Шевченко А.О. підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники відповідача - Харківської митниці проти позову заперечували, посилаючись на те, що Харківська митниця зобов'язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази оподаткування на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”. Згідно з ч.1 ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. При цьому контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення. Також зазначили, що під час здійснення контролю митної вартості товару позивачем не доведено митниці впливу на контрактну вартість товару такої її характеристики як “шкіра-економ” розміром від 1,5 до 2,5 кв.м., калькуляція контрагента складена на російській, а не італійській мові, саме тому застосований шостий - резервний метод визначення митної вартості.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Харківській області за довіреністю Баскіна О.М. надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності мотивуючи це тим, що законом, до їх компетенції відноситься тільки питання відшкодування надмірно сплаченого ввізного мита, а не контроль правильності розрахунків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази судом встановлено наступне.

Згідно контракту №2005-ALA від 10.01.2005 року між ЗАТ "Новий Стиль" та Conceria Ala srl, позивачем в червні 2009 року було ввезено на територію України товар - шкіру коров'ячу, пофарбовану, оброблену в кусках розміром 3 м.кв. в кількості та за найменуванням згідно специфікації №72 від 10.06.2009 року до контракту, на загальну суму 49271,15 євро.

Відповідно до специфікації №72 від 10.06.2009 року, інвойсу №572/00 від 10.06.2009 року Conceria Ala srl (постачальник) поставив позивачу шкіру коров'ячу за найменуванням, кількістю, ціною на загальну суму 49271,15 євро, та позивачем були понесені витрати на транспортування товару до кордону України в розмірі 11120,28 грн.

За декларацією митної вартості форми ДМВ-1 позивачем заявлена митна вартість у гривнях - 530669,58 грн., в іноземній валюті 50325,74 євро (ціна товару за договором та транспортні витрати).

На підтвердження митної вартості товару відповідно до п.7-8 постанови Кабінету Міністрів України “Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” від 20.12.2006р. № 1766 позивач надав до Харківської митниці наступні документи:

- контракт з італійським постачальником фірмою Conceria Ala srl № 2005 від 10.01.2005 р.;

- специфікацію № 72 від 10.06.2009 року до контракту, в якій сторони узгодили асортимент, кількість, вартість товару - 49271,15 євро;

- інвойс № 572/00 від 27.05.2009 року до контракту, виставлений постачальником і в якому вказаний асортимент, кількість, вартість товару - 49271,15 євро;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № А 014304, яка підтверджує факт отримання і перевезення товару;

- пакувальний лист;

- документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України (договори, рахунок експедитора, калькуляцію транспортних витрат, довідку про витрати експедитора на перевезення);

- сертифікат походження товару № 0574500 з завіреним належним чином перекладом;

- експорту вантажно - митну декларацію № ІТ02288730241 від 12.06.2009 року;

- статути позивача та контрагента із завіреним перекладом на підтвердження того акту, що вони не є пов’язаними особами;

- лист позивача № 44 від 10.06.2009 року про відсутність взаємозв’язку між постачальником та ЗАТ «Новий Стиль»;

Як вбачається з матеріалів справи, за контрактом позивача з постачальником шкіри, постачальник продає покупцю шкіру коров’ячу, дублену, оброблену, а конкретний вид та асортимент товару вказується в інвойсах і специфікаціях, що додаються до контракту.

Пунктом 4.1. Розділу 4 контракту передбачено, що покупець купує товар по цінам, які вказані в інвойсах.

Відповідно до специфікації № 72 від 10.06.2009, інвойсу № 572/00 від 10.06.2009 року постачальник поставив позивачу шкіру-спілок коров’ячу, пофарбовану, оброблену в кусках розміром 3 кв.м. загальною вартістю 49271,15 євро.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення визначення митної вартості товарів №800000017/2009/001602/1 від 22.06.2009 р., яке містило митну вартість товару - 57002,54 євро, тобто збільшено митну вартість товару на 6676,8 євро в порівнянні з заявленою позивачем, зроблено відмітку на декларації митної вартості форми ДМВ-1: - «Здійснено митну оцінку товарів із застосуванням методу № 6»та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000003/2009/000425.

Позивач не погодився з завищенням митної вартості та карткою відмови, листом №2009/1363 від 23.06.2009 р. звернувся до відповідача з проханням дозволити випуск товару у вільний обіг згідно з Наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року №230 "Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України". Отримавши дозвіл позивач надав відповідачу ВМД №800000003/8/342546, зазначив митну вартість, визначену сповідачем - 601168, 97 грн. (57002,54 євро х 10,546354 грн. - за курсом НБУ на момент подачі ВМД); здійснив оплату ввізного мита в розмірі 3% від митної вартості - 18035,07 грн. та ПДВ 20% - 123 840,81 грн. з визначеної відповідачем митної вартості, що підтверджується платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи. Відповідно до вказаних платежів переплата мита склала 2114,98 грн., ПДВ - 14522,88 грн., разом - 16637,86 грн.

Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в декларації митної вартості за формою ДМВ-2 “Контроль митної вартості після пропуску”.

Керуючись п.13 Наказу Держмитслужби № 230, позивач листом №2009/1804 від 04.09.2009 р. звернувся до відповідача з проханням переглянути рішення про митну вартість ввезеного товару і підтвердити заявлену позивачем митну вартість, надавши в обґрунтування заявленої митної вартості, до поданих раніше документів додаткові докази:

калькуляцію собівартості товару виробника, засвідчені торгівельно-промисловою палатою Італії, з перекладом, на підтвердження витрат виробника па виготовлення 1 м.кв. вару (витрати менші, ніж запропонована ціна до продажу);

цінові пропозиції виробника –прайс-листи з цінами за товар, з перекладом, завірені торгівельно-промисловою палатою Італії, запропоновані ціни відповідають узгодженим сторонами цінам в інвойсі;

платіжне доручення № 436 від 04.09.2009 р., що підтверджує факт оплати товару Позивачем постачальнику ;

звіт експедитора про виконання договору, з вказаною сумою транспортних витрат, акт прийому-передачі виконаних робіт між Позивачем та експедитором, договір експедитора Позивача з перевізником товару, платіжне доручення про оплату послуг експедитора;

висновок фахівця-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім.. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса № 6170 від 29.07.2009 р., який підтверджує митну вартість товару, заявлену позивачем в розмірі відповідно до інвойсу;

вантажно-митну декларацію № 800000003/9/342476 від 18.06.2009 р.;

декларацію митної вартості № 800000003/9/342476 від 22.06.2009 р.; лист ЗАТ «Новий Стиль»№ 2009/1363 від 23.06.2009 р. до Харківської митниці –прохання про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України на підставі ст.264 МК України, Постанови КМУ № 1766 від 20.12.2006 р. та лист Харківської митниці № 21/04-4906 від 23.06.2009 р. –дозвіл на випуск товару в вільний обіг. Листом №15/02-7445 від 17.09.2009 року відповідачем відмовлено в зміні митої вартості.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 3 Митного кодексу України, засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Законом, яким урегульована процедура митного декларування імпортованого товару є Митний Кодекс України. Так, загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу України.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 Митного кодексу України.

Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є: - метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); - метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); - метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); - метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); - метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); - резервний метод (метод 6).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників першого відповідача, визначення митної вартості товару позивача здійснено за резервним методом на підставі інформації зазначеної в статистичній базі Держмитслужби з тих підстав, що незастосування перших п’яти методів обумовлено відсутністю документально підтвердженої інформації щодо умов при яких можливо використання зазначених методів.

Проте суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 267 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що після розгляду наданих додаткових документів, митним органом встановлено, що у поданих декларантом документах використані відомості, не підтверджені в повній мірі документально (не виключається можливість взаємозалежності між покупцем і продавцем та неможливе перерахування прибутку).

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчили б про направлення відповідачем на адресу позивача вимоги про надання додаткових документів на підтвердження (спростування) взаємозалежності між покупцем і продавцем та неможливе перерахування прибутку. Тому, заперечення відповідача у частині неможливості визначення митної вартості за ціною угоди через «не виключається можливість взаємозалежності між покупцем і продавцем та неможливе перерахування прибутку»– не підтверджуються матеріалами справи, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Також суд зазначає, що рішення відповідача - митна оцінка товару прийнята не у спосіб, передбачений законодавством з огляду на наступне.

Відповідачем не надано доказів неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, як того вимагає ст. ч.2 ст. 266 МК України та не надано доказів виконання основного правила, закріпленого у ч.3 ст. 266 Митного кодексу України, а саме доказів проведення процедури консультацій з декларантом (позивачем) з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 273 Митного Кодексу України, резервний метод оцінки товарів, що імпортуються, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів. Визначення митної вартості із застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів, передбачених Митним кодексом України.

При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість, обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару. Така умова встановлена статтею 273 Митного кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.

Ця норма не допускає використання як основи для розрахунку митної вартості товару, будь-яких орієнтовних, індикативних, середньо-контрактних та інших цін на товари, що є розрахунковими середніми даними на узагальнені групи товарів.

Тобто ціна, що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані (комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики, тощо), що дозволяють його однозначно ідентифікувати.

У відповідності до п.7 ч.3 ст. 273 Митного Кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті зокрема на підставі довільної чи фіктивної вартості або системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

Як свідчать матеріали справи (декларації митної вартості, довідка про визначення митної вартості Харківської митниці, листи Харківської митниці), перший відповідач не ставив під сумнів розмір витрат виробника товару, а отже –не мав права примушувати декларанта застосовувати будь-який інший метод визначення вартості товару, ніж вибраний декларантом. На цій же підставі суд не приймає до уваги посилання першого відповідача на недотримання позивачем вимог ч.3 ст.260 Митного кодексу України.          

Таким чином суд встановив, що позивачем надані чисельні докази, які підтверджують реальну ціну товару за контрактом. По даним видам товарів державне регулювання цін не здійснюється що зазначені відповідачем підстави неможливості застосування першого методу необґрунтовані, а тому відсутні будь-які обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 262, 264, 265, 267 Митного кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль"доХарківської митниці,Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання нечинним рішення, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України Харківської митниці № 800000003/2009/000425 від 22.06.2009 року.

Визнати нечинним рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001602/1 від 22.06.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль"( 61020, м.Харків, Комсомольське шосе,88,код 32565288) кошти у розмірі 16637.86 грн. (шістнадцять тисяч шістсот тридцять сім тисяч грн.86 коп.), в тому числі надмірно сплачене мито у розмірі 2114,98 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 98 копійок) та податок на додану вартість у розмірі 14522,88 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві тисячі 88 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль" (61020, м.Харків, Комсомольське шосе,88, код 32565288) судовий збір у розмірі 169.80 грн. (сто шістдесят дев'ять гривень 80 копійок).

Зобов'язати Державне казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Новий стиль" (61020, м.Харків, Комсомольське шосе,88,код 32565288) кошти у розмірі 16807,66 грн., в тому числі:

надмірно сплачене мито у розмірі 2114,98 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 98 копійок)

податок на додану вартість у розмірі 14522,88 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві тисячі 88 коп).

судовий збір у розмірі 169,80 грн. (сто шістдесят дев'ять гривень 80 коп.)

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 10.12.2009 року.

Суддя                                                                                           Ю.В.Зоркіна