Постанова № 9167202, 15.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48624/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Єресько Л.О.,

при секретарі –Бредун М.В.,

за участю:

представників позивача - Кожушко С.В., Катруші О.В.,

представників відповідача - Сластьоненко С.В., Волошиної Т.А., Крицького Р.Г.,

прокурора - Савченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібозавод №2"до Державної податкової інспекції в м.Полтавіпро визнання дій протиправними, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, податкових вимог, -

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський хлібозавод №2" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Полтаві (надалі - відповідач)про визнання протиправними дій щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки, за результатами якої складено акт № 1683/23-1/05518718 від 14.08.2009 року, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002372301/0 від 28.08.2009 року, № 0002372301/1 від 02.12.2009 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену згідно декларації з ПДВ за квітень 2008 року, на 226 452 грн., а також визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 226 452 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113 226 грн.

В ході судового розгляду позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати нечинним також податкове повідомлення-рішення № 0002372301/2 від 22.01.2010 року, першу податкову вимогу № 1/192 від 27.01.2010 року, другу податкову вимогу № 2/529 від 09.03.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що здійснюючи перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2008 року відповідачем не було враховано, що вказана сума бюджетного відшкодування виникла у березні 2008 року у зв'язку з поданням позивачем уточнюючого розрахунку від 21.03.2008 року. Натомість вказаний уточнюючий розрахунок був предметом розгляду виїзної комплексної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт № 2025/23-01/05518718 від 16.10.2008 року, і якою підтверджено від'ємні значення об'єкта оподаткування за періоди квітень, серпень 2006 року, квітень-травень, липень-серпень, грудень 2007 року, з яких складається сума бюджетного відшкодування, заявлена у квітні 2008 року. За таких обставин вважає, що у відповідача не було законних підстав для проведення повторної перевірки підприємства, а тому і для прийняття за її результатами податкового повідомлення-рішення № 0002372301/0 від 28.08.2009 року.

Крім того, зазначав, що відповідачем неправомірно направлено першу і другу податкові вимоги про сплату податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, оскільки вказані податкові зобов'язання не були узгодженими у зв'язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення № 0002372301/0 від 28.08.2009 року в адміністративному та судовому порядку.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилалися на те, що позапланову виїзну перевірку позивача проведено на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у зв'язку з поданням позивачем декларації з від'ємним значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., згідно вимог ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадовій особі позивача під розписку було вручено копію наказу керівника ДПІ у м. Полтаві від 20.07.2009 року № 1334 та направлення на перевірку від 20.07.2009 року № 528, продовження перевірки здійснено згідно наказу від 31.07.2009 року № 1415 та направлення від 03.08.2009 року № 580.

Вказували, що перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 226452 грн., оскільки позивачем не надано податкових накладних та платіжних доручень, які підтверджують факт сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг). За таких обставин позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування та у зв'язку з тим, що цю суму було відшкодовано позивачу, донараховано податкове зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Зазначали про помилковість доводів позивача про те, що проведено повторну перевірку одного й того ж періоду, оскільки виїзна комплексна планова документальна перевірка, за результатами якої складено акт № 2025/23-01/05518718 від 16.10.2008 року, проводилася з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, тоді як предметом даної перевірки була достовірність сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню, зокрема, факт сплати ПДВ постачальникам.

На підставі ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» до участі у справі для захисту інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві допущено прокурора за його заявою від 29.01.2010 року за № 05/1-89вих10.

Прокурор у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 20.07.2009 року по 07.08.2009 року старшим державним податковим ревізором – інспектором Державної податкової інспекції у м. Полтаві Волошиною Т.А. проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2», код ЄДРПОУ 05518718, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувалися за березень 2008 року.

Вказану перевірку проведено на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» згідно наказу Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 20.07.2009 року № 1334 «Про проведення виїзної позапланової перевірки ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2», направлення № 528 від 20.07.2009 року, термін перевірки продовжено згідно наказу від 31.07.2009 року № 1415 «Про продовження терміну проведення виїзної позапланової перевірки ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2», направлення від 03.08.2009 року № 580.

Вказані направлення на перевірку були вручені під підпис головному бухгалтеру ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» Катруші О.В.

За результатами перевірки складено акт від 14.08.2009 р. № 1683/23-1/05518718, в якому зафіксовано, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 226452 грн., в т.ч. по періодах:

квітень 2006 року в сумі 35445 грн.;

серпень 2006 року в сумі 76050 грн.;

квітень 2007 року в сумі 23238 грн.;

травень 2007 року в сумі 67184 грн.;

липень 2007 року в сумі 4282 грн.;

серпень 2007 року в сумі 22290 грн.;

грудень 2007 року в сумі 887 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно поданої позивачем до Державної податкової інспекції у м. Полтаві декларації з ПДВ за квітень 2008 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 226452 грн. Вказана сума виникла внаслідок подання позивачем 21.03.2008 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими уточнено показники податкових декларацій за попередні податкові періоди та вказано від'ємні значення ПДВ у квітні 2006 року в сумі 35445 грн.; серпні 2006 року в сумі 76050 грн.; квітні 2007 року в сумі 23238 грн.; травні 2007 року в сумі 67184 грн.; липні 2007 року в сумі 4282 грн.;серпні 2007 року в сумі 22290 грн.; грудні 2007 року в сумі 887 грн. У зв'язку з виправленням помилок за попередні звітні податкові періоди у декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року у рядку 23.4. «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» відображено суму 229308 грн., у рядку 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»– 228435 грн. Залишок від'ємного значення ПДВ було перенесено позивачем до податкової декларації за квітень 2008 року та заявлено до відшкодування суму 226452 грн.

Разом з тим, під час проведення позапланової документальної перевірки з питання правомірності заявленої до відшкодування суми ПДВ за квітень 2008 року первинних документів на підтвердження від'ємного значення в сумі 226452 грн. позивачем не було надано. На письмовий запит Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 27.07.2009 року № 17776/10/23-149 щодо надання первинних документів на підтвердження суми бюджетного відшкодування, яка виникла за попередні періоди (квітень 2006 року, серпень 2006 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, грудень 2007 року) позивачем було надіслано письмові пояснення за вих. № 57 від 06.08.2009 року без підтверджуючих документів. Відмову надати відповідні документи позивачем мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було здійснено комплексну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, якою перевірено суму від'ємного значення ПДВ, що виникла у березня 2008 року.

За таких обставин в акті перевірки зафіксовано, що за відсутності первинних документів неможливо здійснити перевірку правильності визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань, визначення від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за періоди: квітень 2006 року, серпень 2006 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, грудень 2007 року, березень 2008 року, квітень 2008 року, та зроблено висновок про завищення заявленої у квітні 2008 року суми бюджетного відшкодування на 226452 грн.

На підставі акту перевірки від 14.08.2009 р. № 1683/23-1/05518718 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення – рішення № 0002372301/0 від 28.08.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену згідно декларації з ПДВ за квітень 2008 року, на 226 452 грн., а також визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 226 452 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113 226 грн.

В ході апеляційного узгодження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в адміністративному порядку, податкове повідомлення – рішення № 0002372301/0 від 28.08.2009 року залишено без змін, а скарги позивача – без задоволення.

У зв'язку з цим Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкові повідомлення – рішення № 0002372301/1 від 02.12.2009 року, № 0002372301/2 від 22.01.2010 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у тому ж розмірі та встановлено нові граничні строки його погашення.

27 січня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві направлено позивачу першу податкову вимогу № 1/192, якою виставлено суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість на загальну суму 317 235 грн. 56 коп., у тому числі, основного платежу – 204 009,56 грн., штрафних (фінансових) санкцій – 113226 грн.

Другою податковою вимогою від 09 березня 2010 року № 2/529 позивачу виставлено суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість на загальну суму 317 275 грн. 86 коп., у тому числі, основного платежу – 204 009,56 грн., штрафних (фінансових) санкцій – 113226 грн., пеня – 40,3 грн.

Позивач не згоден із діями ДПІ у м. Полтаві щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки, за результатами якої складено акт № 1683/23-1/05518718 від 14.08.2009 року, податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними за результатами перевірки та в ході адміністративного оскарження, першою та другою податковою вимогою, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям ДПІ у м. Полтаві щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки, за результатами якої складено акт № 1683/23-1/05518718 від 14.08.2009 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавський хлібозавод №2"зареєстроване як платник ПДВ, свідоцтво № 239777846 від 16.07.1997 року.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон України «Про ПДВ») визначено коло платників податку на додану вартість, об’єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано пунктом 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Згідно пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Крім того, пунктом 9 частини 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-XII встановлено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки органом державної податкової служби є подання платником податку декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Проведення позапланової виїзної перевірки за таких обставин не обмежено строком за днем отримання декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем було подано до Державної податкової інспекції у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року (отримано ДПІ 20.05.2008 року, вх. № 87968), в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму 226452 грн. (р. 25), яку визначено спрямувати у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р. 25.2.). Також подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (отримано ДПІ 20.05.2008 року, вх.. № 87965), в якому зазначено, що сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (226452 грн.), виникла із залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (226452 грн.).

Беручи до уваги те, що у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року позивачем було визначено суму від'ємного значення з ПДВ в розмірі 226452 грн., тобто більше 100 тис. грн., і вказану суму було заявлено до бюджетного відшкодування, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві мала визначені чинним законодавством України (п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») підстави для проведення виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року.

Посилання позивача на те, що актом № 2025/23-01/05518718 від 16.10.2008 року виїзної комплексної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, було підтверджено від'ємні значення об'єкта оподаткування за періоди квітень, серпень 2006 року, квітень-травень, липень-серпень, грудень 2007 року, з яких складається сума бюджетного відшкодування, заявлена у квітні 2008 року, у зв'язку з чим у відповідача не було законних підстав для проведення повторної перевірки підприємства, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року виникла за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувалися за березень 2008 року.

У податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року (отримано ДПІ 21.04.2008 року, вх. № 58364) позивачем було відображено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включено до складу податкового кредиту поточного періоду в сумі 229308 грн. (р. 23), залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, становить 228435 грн. (р. 26).

Від'ємне значення ПДВ у декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року виникло у зв'язку з поданням позивачем 21.03.2008 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за попередні податкові періоди: квітень 2006 року, серпень 2006 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, грудень 2007 року. Згідно уточнюючих розрахунків у податкових деклараціях визначено наступні від'ємні значення ПДВ: у квітні 2006 року в сумі 35445 грн.; серпні 2006 року в сумі 76050 грн.; квітні 2007 року в сумі 23238 грн.; травні 2007 року в сумі 67184 грн.; липні 2007 року в сумі 4282 грн.;серпні 2007 року в сумі 22290 грн.; грудні 2007 року в сумі 887 грн.

Актом виїзної комплексної планової документальної перевірки ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року було констатовано, що порушень вимог Закону України «Про ПДВ» при визначенні сум від'ємного значення за вищевказані періоди не встановлено.

Разом з тим, з аналізу чинного законодавства вбачається, що предмет перевірки дотримання вимог податкового законодавства та перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не є тотожнім.

Однією із обов'язкових умов отримання бюджетного відшкодування для платника податку згідно пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» є факт сплати платником у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) сум ПДВ. Наявність сформованого згідно вимог законодавства від'ємного значення ПДВ не є достатньою підставою для його відшкодування.

Отже, в ході перевірки достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість підлягає встановленню фактично сплачена сума ПДВ постачальникам товарів (послуг), тоді як під час перевірки вимог податкового законодавства вказане питання не обов'язково підлягає дослідженню.

З огляду на викладене, висновок виїзної комплексної планової документальної перевірки ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, згідно яких підтверджено правомірність формування позивачем від'ємних значень з ПДВ за квітень 2006 року, серпень 2006 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, грудень 2007 року, не може бути підставою для бюджетного відшкодування суми ПДВ, яка виникла з урахуванням вказаних від'ємних значень, без дослідження факту сплати ПДВ позивачем.

Крім того, із положень пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» вбачається, що платник податку отримує право на бюджетне відшкодування ПДВ, якщо від'ємне значення ПДВ має місце як у поточному, так і в попередньому податковому періоді.

Тому перевірка достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачає дослідження питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за поточний та попередній податкові періоди.

Враховуючи те, що виїзною комплексною плановою документальною перевіркою ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства не охоплювався період квітень 2008 року, достовірність задекларованих позивачем показників податкового зобов'язання та податкового кредиту за вказаний місяць, а також їх різниці, яка має значення при визначенні суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем до відшкодування, підлягала встановленню в ході перевірки правильності нарахування суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 року.

Отже, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві під час проведення виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану за квітень 2008 року, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які встановлені чинним законодавством, тому позовні вимоги про визнання дій протиправними є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0002372301/0 від 28.08.2009 року, № 0002372301/1 від 02.12.2009 року, № 0002372301/2 від 22.01.2010 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену згідно декларації з ПДВ за квітень 2008 року, на 226 452 грн., а також визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 226 452 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113 226 грн., суд виходить з наступного.

З акту виїзної позапланової документальної перевірки ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року від 14.08.2009 р. № 1683/23-1/05518718 вбачається, що позивачем не було надано перевіряючим підтверджуючих документів щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за податкові періоди, в яких мало місце від'ємне значення ПДВ, яке вплинуло на визначення суми бюджетного відшкодування: квітень 2006 року, серпень 2006 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, грудень 2007 року, березень 2008 року, квітень 2008 року. Крім того, позивач відмовився надати платіжні доручення або інші документи, які підтверджують фактичну сплату ним сум ПДВ постачальникам товарів (послуг).

Із аналізу положень Закону України «Про ПДВ» вбачається, що право платника податку на отримання бюджетного відшкодування виникає за наявності сукупності умов: дотримання вимог Закону України «Про ПДВ» при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту, зокрема, наявності податкових накладних, виданих суб'єктами господарювання, які є платниками ПДВ, та їх зв'язку з господарською діяльністю платника податку; реальність господарських операцій, за якими формується податковий кредит, а також фактична сплата платником сум ПДВ своїм контрагентам – постачальникам товарів (послуг).

З огляду на те, що позивачем не було надано документів на підтвердження свого права на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 226452 грн., зокрема, дотримання вищевказаних умов, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві правомірно зроблено висновок про його завищення на вказану суму.

Надані позивачем в ході судового розгляду документи (податкові накладні, платіжні доручення) не дають підстав достовірно встановити право позивача на бюджетне відшкодування на суму 226452 грн., оскільки не підтверджується платіжними дорученнями сплата ПДВ щодо усіх наданих податкових накладних, а також зв'язок окремих платіжних доручень із відповідними податковими накладними. Крім того, за відсутності відповідних договорів неможливо встановити пов'язаність оплати відповідним суб'єктам господарювання сум ПДВ із господарською діяльністю позивача.

Також позивачем не надано документів на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за податковий період, в якому заявлено суму бюджетного відшкодування періоди ( квітень 2008 року), та попередній податковий період (березень 2008 року), що унеможливлює перевірку правильності визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. б) пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Беручи до уваги вказане положення, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві правомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0002372301/0 від 28.08.2009 року, № 0002372301/1 від 02.12.2009 року, № 0002372301/2 від 22.01.2010 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену згідно декларації з ПДВ за квітень 2008 року, на 226 452 грн.,

В акті перевірки від 14.08.2009 р. № 1683/23-1/05518718 було встановлено, що позивачем було отримано завищену суму бюджетного відшкодування, заявлену за квітень 2008 року, а саме, зараховано у рахунок сплати майбутніх платежів з ПДВ у повному обсязі суму в розмірі 226452 грн.

Згідно п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110, у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

При цьому штрафна (фінансова) санкція згідно з абзацом другим цього пункту застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (надалі – Закон України № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладені положення чинного законодавства, беручи до уваги наявний у матеріалах справи розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає, що донарахування позивачу податкового зобов'язання в сумі 226452 грн. та застосування штрафних фінансових) санкцій в сумі 113226 грн. згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0002372301/0 від 28.08.2009 року, № 0002372301/1 від 02.12.2009 року, № 0002372301/2 від 22.01.2010 року, винесені за формою «В1» згідно додатку № 5 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, прийняті з урахуванням обставин, встановлених перевіркою позивача.

За таких обставин позовні вимоги про визнання їх нечинними задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про визнання нечинними першої податкової вимоги № 1/192 від 27.01.2010 року та другої податкової вимоги № 2/529 від 09.03.2010 року, то суд виходить з наступного.

Згідно п. 1.10 статті 1 Закону України № 2181 податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Із пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України № 2181 вбачається, що податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону України № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Із аналізу пп. 5.2.1, 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 2181 вбачається, що у випадку оскарження податкового зобов'язання в адміністративному порядку, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Згідно пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 2181 день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено судом, податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0002372301/0 від 28.08.2009 року, було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками розгляду скарг позивача винесено податкові повідомлення-рішення № 0002372301/1 від 02.12.2009 року, № 0002372301/2 від 22.01.2010 року. 28.12. 2009 року податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до суду, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року було відкрито провадження у справі за позовом ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2». Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було отримано 13.01.2010 року копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі, 25.01.2010 року направлено письмові заперечення на позов (отримано судом 26.01.2010 року).

Таким чином, станом на дату винесення першої податкової вимоги № 1/192 від 27.01.2010 року, виставлене податкове зобов'язання з ПДВ з огляду на положення ст. 5 Закону України № 2181 не було узгодженим, а тому не мало статус податкового боргу, що мало бути відомим Державній податковій інспекції у м. Полтаві.

Станом на дату винесення другої податкової вимоги № 2/529 від 09.03.2010 року розгляд справи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень не було закінчено, тому податкове зобов'язання також не вважалось узгодженим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перша податкова вимога № 1/192 від 27.01.2010 року та друга податкова вимога № 2/529 від 09.03.2010 року виставлені позивачу Державною податковою інспекцією у м. Полтаві всупереч положенням пп. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону України № 2181, та є безпідставними.

Тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» про визнання нечинними податкових вимог та визнати їх протиправними та скасувати.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись пп. 7.7.1., 7.7.2., 7.7.3., 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, пунктом 9 частини 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-XII, пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібозавод №2" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про визнання дій протиправними, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, податкових вимог задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 27 січня 2010 року № 1/192 на загальну суму 317 235 грн. 56 коп. та другу податкову вимогу від 09 березня 2010 року № 2/529 на загальну суму 317 275 грн. 86 коп., якими Відкритому акціонерному товариству "Полтавський хлібозавод №2" виставлено суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібозавод №2" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 00 коп.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2010 року.

          Суддя                                                                                Л.О. Єресько