Постанова № 9167182, 07.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47818/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представника позивача - Семенко Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїдо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення заборгованості на загальну суму 78 828,27 грн, -

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2009 року Карлівська міжрайонна державна податкова інспекціязвернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення заборгованості на загальну суму 79 003,20 грн, яка виникла внаслідок неоплати вказаним підприємцем ні в установлені строки, ані на дату подання позову до суду податкових повідомлень-рішень Карлівської МДПІ від 26.03.2009 № 0000381701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52 352,00 грн, в тому числі 34 901,00 грн за основним платежем та 17 451,00 грн за штрафною санкцією, та від 26.03.2009 № 0000371701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26 457, 41 грн та несплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 2009 рік в сумі 174,93 грн та пені в сумі 18,86 грн.

15.03.2010 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог до 78 828,27 грн, в тому числі: 52 370,86 грн - податку на додану вартість, 26 457,41 грн - податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Відповідач в судове не зявився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, про що маються докази в матеріалах справи. Відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі долучених до матеріалів справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а недобросовісна правова поведінка відповідача не може бути перешкодою для відправлення правосуддя.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області як фізична особа-підприємець 28.11.2006.

Карлівською МДПІ відповідач взятий на облік як платник податків і зборів (обовязкових платежів) з 07.12.2006.

25.03.2009 працівниками Карлівської МДПІ проведено невиїзну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складено акт від 25.03.2009 № 18-17/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок:

- віднесення до складу валових витрат витрат в сумі 176 382,76 грн, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;

- включення до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень та травень 2008 року податку на додану вартість на загальну суму 34 901,00 грн, непідтверджену податковими накладними.

На підставі вказаного акту позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2009 № 0000381701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52 352,00 грн, в тому числі 34 901,00 грн за основним платежем та 17 451,00 грн за штрафною санкцією, та від 26.03.2009 № 0000371701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26 457, 41 грн.

Відповідач вказані рішення ні в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржував, але при вирішенні цього спору суд бере до уваги припис частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки норми КАС України не встановлюють виключення з наведеного правила, то суд вважає, що воно підлягає застосуванню в тому числі і при розвязанні спору за зверненням субєкта владних повноважень.

А відтак, підстави визначення відповідачу податкових зобовязань підлягають перевірці судом.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регламентується розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року № 13-92, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 розділу IV цього Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету /частина 1/; оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву /частина 2/; до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств" /частина 3/.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Судом встановлено, що 19.01.2009 відповідачем подано до Карлівської МДПІ декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2008 року або за інший період звітного року. Відповідно до розділу 1.3 цієї декларації сума валового доходу відповідача становить 177 937,70 грн; сума валових витрат - 176 382,76 грн; сума чистого доходу - 1 554,94 грн; податок з доходів фізичної особи - 233,24 грн.

10.03.2009 до контролюючого органу від ОСОБА_1 надійшла заява, якою він повідомив, що втрачені ним первинні документи поновленню не підлягають та просив провести документальну перевірку без їх урахування.

Враховуючи викладене, на підставі акту, складеного за результатами перевірки, Карлівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 № 0000371701/0, яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобовязання з податку на доходи від підприємницької діяльності за 2008 рік в сумі 26 457,41 грн.

Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.12.2006 № 100007050.

Актом перевірки від 25.03.2009 зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 зайво включено до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень та травень 2008 року податок на додану вартість на загальну суму 34 901,00 грн через відсутність на момент перевірки податкових накладних, що підтверджують податковий кредит.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами /підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону/.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як встановлено судом, у відповідача під час проведення перевірки були відсутні податкові накладні за період з січня по травень 2008 року на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаний період на суму 34 901,00 грн.

Факт відсутності податкових накладних підтверджується заявою ОСОБА_1 від 10.03.2009, поданою до Карлівської МДПІ.

З врахуванням викладеного Карлівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 № 0000381701/0 про визначення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52 352,00 грн, в тому числі 34 901,00 грн за основним платежем та 17 451,00 грн за штрафною санкцією, накладеною на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати.

Податкові повідомлення-рішення від 26.03.2009 № 0000381701/0 та № 0000371701/0 направлені відповідачу поштою та отримані ним 28.03.2009, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Підпунктом 5.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 та підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону платник податків зобовязаний погасити нараховану суму протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення /підпункт 5.3.1 пункту 5.3/; узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків /підпункт 5.4.1 пункту 5.4/.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції ( підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону).

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. При цьому за визначенням пункту 1.7 статті 1 цього Закону активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Як встановлено судом на підставі облікової картки особового рахунку відповідача, на дату судового розгляду справи заборгованість в сумі 78 809,41 грн в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Залишилась несплаченою відповідачем і сума пені 18,86 грн, нарахована позивачем на підставі підпунктів 16.1.1, 16.1.2 пункту 16.1, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на суму боргу з податку на додану вартість - 340,00 грн, сплачену відповідачем 23.12.2008 по строку сплати 05.08.2008 по податковому повідомленні-рішенні Карлівської МДПІ від 22.07.2008 № 0011471701.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов Карлівської МДПІ про стягнення з платника податків ОСОБА_1 78 828,27 грн в рахунок погашення податкового боргу підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на загальну суму 78 828,27 грн задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до бюджету заборгованість в сумі 52 370 (п'ятдесят дві тисячі триста сімдесят) грн 86 коп (р/р 31114029700146, одержувач УДК у Полтавській області, код ЗКПО 34698453, МФО 831019) та в сумі 26 457 (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн 41 коп (р/р 33210801700158, одержувач Федорівська сільська рада, банк одержувача ГУДК у Полтавській області, код 34698668, МФО 831019).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк