Рішення № 91658585, 21.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р. Справа № 480/3041/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою (а.с.21-24) до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області (далі - відповідач, Андріяшівська СР), в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Андріяшівської СР від 03.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари та зобов`язати Андріяшівську СР надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари.

Свої вимоги мотивував тим, що рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою було мотивована обставинами, які не передбачені законодавством, не входять до переліку, вказаного у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Відмітив, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у рішенні не навів.

Ухвалою суду від 01.06.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.31-38), в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з тих підстав, що рішенням Андріяшівської СР 17 сесії 7 скликання від 10.12.2019 всі сформовані, вільні, з кадастровими номерами, земельні ділянки зарезервовані для необхідного забезпечення суспільної необхідності (забезпечення громадян учасників АТО, ООС, які проживають на території Андріяшівської СР, збереження ландшафтів, відновлення ґрунтів, заліснення) та віднесено земельні ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них на земельних торгах на території Андріяшівської СР.

Також згідно вказаного рішення Андріяшівської СР земельна ділянка площею 4,4062га зарезервована для суспільних потреб та не неї звернулося із заявами два учасника АТО про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та рішенням Андріяшівської СР 21 сесії 7 скликання від 26.05.2020 їм було надано такі дозволи.

Також представник відповідача у відзиві вказав, що спірна земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, у зв`язку з чим, враховуючи приписи ст.136 Земельного кодексу України, Андріяшівська СР дійшла висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність.

Позивач, не погодившись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві, подав до суду відповідь на відзив (а.с.43-44), в якій наголосив, що резервування земельної ділянки для суспільних потреб згідно з рішенням Андріяшівської СР від 10.12.2019, чи її резервування для надання певній категорії громадян, зокрема учасникам АТО, ООС, не є підставою, яка визначена законодавством для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Також вказав, що посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно рішення Андріяшівської СР від 10.12.2019 не відповідає дійсності, оскільки зазначене рішення відповідача не містить положень про те, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. При цьому, відповідно до ч.4 ст.135 Земельного кодексу України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. Однак, зазначене рішення відповідача не відповідає вимогам, переліченим в ч.4 ст.135 Земельного кодексу України.

Щодо посилань позивача на те, що двом учасникам АТО вже надано дозволи на розроблення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, позивач вказав, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до відповідача з заявами про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки значно пізніше за позивача - 12.05.2020 і 25.05.2020 відповідно, тоді як він звернувся до сільської ради з такою ж заявою ще 05.02.2020.

Позовні вимоги ОСОБА_1 просив задовольнити в повному обсязі.

28.07.2020 позивачем було подано до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00грн. (а.с.47).

Представник Андріяшівської СР надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.58-60), в яких просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що положення Земельного кодексу України, зокрема, ст.ст.135 та 136, прямо встановлюють заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Так, п.3 ст.136 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Окрім цього, відповідно до ст.136 Земельного кодексу України формування самого Переліку віднесено до компетенції організатора проведення земельних торгів, в даному випадку органу Держгеокадастру, тому відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є законною.

Ухвалою суду від 03.08.2020 у відповідача витребувано докази на підтвердження включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які виставлено на земельні торги окремими лотами (а.с.65), яку відповідачем було надано копію рішення 17 сесії 7 скликання Андріяшівської СР від 10.12.2019 (а.с.68-70).

Позивач подав письмові пояснення, в яких наголосив, що з часу ухвалення Андріяшівською СР рішення від 10.12.2019, яким нібито було включено спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги, самі земельні торги так і не були проведені, що свідчить про надуманість вказаного аргументу відповідача (а.с.72).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Андріяшівської СР із заявою від 05.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Андріяшівської СР (а.с.8). При цьому, до заяви було додано викопіювання бажаної до відведення земельної ділянки (а.с.9), копія документа, що посвідчує особу та РНОКПП (а.с.6-7).

Рішенням Андріяшівської СР від 03.03.2020 (а.с.13), крім іншого, і позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною (орієнтовною) площею 2,0 га у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеними статтями 2,6 Закону України «Про землеустрій», в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань.

Також згідно п.п.2,3 вказаного рішення зазначено, що земельна ділянка, зазначена в клопотанні, є сформованою, має кадастровий номер 5924180900:02:002:0312, площу 4,4062га, та віднесена до земель запасу, а всі сформовані земельні ділянки (наявність кадастрових номерів, та реєстрація права комунальної власності) Андріяшівська СР зарезервувала для першочергового надання земельних ділянок громадянам (учасникам АТО, ООС).

Про прийняте рішення Андріяшівська СР повідомила позивача листом від 04.03.2020 (а.с.10).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно зі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив Андріяшівську СР прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у відповідності до ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України (а.с.8).

Так, згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, у рішенні 19 сесії 7 скликання Андріяшівської СР від 03.03.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.13), як підставу для відмови вказано те, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеними статтями 2,6 Закону України «Про землеустрій», в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань. Однак, всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, у рішенні відповідачем не зазначено, в чому саме бажане місце розташування земельної ділянки не буде відповідати призначенню та принципам землеустрою, визначеними статтями 2,6 Закону України «Про землеустрій», в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також Андріяшівська СР при відмові позивачу у наданні дозволу виходила з того, що земельна ділянка, зазначена в клопотанні, яка є сформованою та віднесена до земель запасу, а всі сформовані земельні ділянки зарезервовані для першочергового надання земельних ділянок громадянам (учасникам АТО, ООС).

Однак, така підстава як резервування для першочергового надання сформованих земель запасу іншим громадянам (учасникам АТО, ООС) при відмові у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, не є тими підставами, визначені ст. 118 Земельного кодексу України для відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та не позбавляють позивача права на отримання ним у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як на окрему підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач посилається на те, що спірна земельна ділянка рішенням від 10.12.2019 включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, у зв`язку з чим, враховуючи приписи ст.136 Земельного кодексу України, Андріяшівська СР дійшла висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність.

Разом з тим, вказані підстави не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а відтак, в силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не може посилатись на вказані обставини. Крім того, такі доводи відповідача не підтверджені жодними доказами. Рішення, на яке посилається відповідача від 10.12.2019 лише визначає перелік земельних ділянок зарезервованих для суспільних потреб, в тому числі для передачі в оренду на земельних торгах, однак, НЕ Є рішенням про включення, зокрема, спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права оренди на які вже виставлені на земельні торги окремими лотами. Таким чином, посилання на постанову Верховного Суду у справі №806/3708/15, є безпідставним, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази про включення, зокрема, спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. Тобто обставини, що були предметом дослідження у справі №806/3708/15 та у даній справі є різними.

Враховуючи, що відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, таке рішення в оскаржуваній частині не може відповідати приписам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 19 сесії 7 скликання Андріяшівської СР від 03.03.2020 в частині відмови позивачу у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд виходить за наступного.

Зобов`язання судом відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. В той же час суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні 19 сесії 7 скликання Андріяшівської СР від 03.03.2020. При цьому, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, рішення відповідача при вирішення питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно мати чітку та зрозумілу відповідь стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання та яка повинна бути мотивованою з посиланням на ст. 118 Земельного кодексу України.

За вказаних вище обставин суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення, за умови не перевірки при прийнятті рішення за результатами розгляду поданої заяви, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, зокрема, на відповідність вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням ст.79-1 Земельного кодексу України в частині особливостей формування земельної ділянки, а тому позовні вимоги про зобов`язання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Однак, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наданням його оцінки на предмет відповідності вимогам ст.118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим, суд з урахуванням ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Андріяшівської СР, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00грн. та судового збору у розмірі 840,80грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

28.07.2020 позивачем було подано до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00грн. (а.с.47).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Яковцем Євгенієм Олександровичем (далі - Яковець Є.О. ).

Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2020 №31/03, укладеного між адвокатом Яковцем Є.О. та Малишем О.В. та додаток №1 до договору (а.с.48-49), квитанцію Яковця Є.О. від 01.04.2020 №103 про отримання від ОСОБА_1 2500,00грн. за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2020 (а.с.50), акт наданих послуг від 01.06.2020 відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2020 (а.с.51), квитанцію Яковця Є.О. від 06.07.2020 №105 про отримання від ОСОБА_1 1000,00грн. за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2020 (а.с.52), акт наданих послуг №2 від 20.07.2020 відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2020 (а.с.53), детальний опис робіт (наданих послуг) у справі №480/3041/20 (а.с.54), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 283 виданого 27.03.2009 на підставі рішення Сумської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27.03.2009 № 3 (а.с.55).

Згідно п.1 договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2020 ОСОБА_1 доручає, а адвокат Яковець Є.О. приймає на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 таку правничу (правову) допомогу: надання послуг щодо представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі про визнання протиправним та скасування рішення Андріяшівської СР від 03.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари та зобов`язання Андріяшівської СР надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари.

Відповідно до п.7 вказаного договору розмір гонорару адвоката Яковця Є.О. за виконання цього договору визначається за взаємним погодженням сторін, виходячи із обсягу роботи адвоката і вказується у додатку № 1 до Договору, а відповідно до п.5 вказаного договору адвокат надає послуги виключно після сплати гонорару у розмірі, визначеному в додатку №1 до договору.

Так, згідно додатку №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги (а.с.49) ОСОБА_1 та адвокат Яковець Є.О. домовились, що розмір гонорару адвоката за виконання його зобов`язань, передбачених п.1 договору, сплачується у готівковій формі і становить: 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. - складання позовної заяви та за потреби - адвокатських запитів, заяви про усунення недоліків позовної заяви, а також виконання усіх супутніх дій, необхідних для їх складання; 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. - складання відповіді на відзив та за потреби - адвокатських запитів, а також виконання усіх супутніх дій, необхідних для їх складання; 2500 - участь у судових засіданнях (але не більше трьох засідань включно з підготовчим засіданням), а також виконання усіх супутніх дій, необхідних для участі у судових засіданнях.

Згідно акту наданих послуг від 01.06.2020 (а.с.51) адвокат Яковець Є.О. надав, а ОСОБА_1 прийняв наступну правову допомогу:

1. Ознайомлення з документами, наявними у ОСОБА_1 (0 год 30 хв);

2. Перевірка змін та вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини (00 год 45хв.

3. Пошук та вивчення судової практики щодо застосування законодавства, яке регулює

спірні правовідносини (01 год 30 хв);

4. Узгодження з клієнтом позиції у справі (00 год 30 хв);

5. Складення та направлення адвокатського запиту (00 год 20 хв)

6. Складення та направлення адміністративного позову (01 год 30 хв);

7. Ознайомлення з ухвалою про залишення позову без руху (00 год 10 хв);

8. Складення та направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви (00 год 20хв.

Також, згідно акту наданих послуг №2 від 20.07.2020 (а.с.53) адвокат Яковець Є.О. надав, а ОСОБА_1 прийняв наступну правову допомогу:

1. Ознайомлення з відзивом (00 год 30 хв);

2. Перевірка змін та вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням відзиву (00 год 30 хв);

3. Здійснення пошуку та вивчення судової практики щодо застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням відзиву (00 год 45 хв);

4. Складання і подання до суду відповіді на відзив (01 год 30 хв).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) у справі №480/3041/20, складеного та підписаного Яковцем Є.Ю. 24.07.2020 (а.с.54), відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги №31/03 від 31.03.2020, адвокатом Яковцем Є.О. були виконані наступні роботи (надані послуги) у справі № 480/3041/20:

1. Ознайомлення з документами, наявними у Клієнта (0 год 30 хв);

2. Перевірка змін та вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини (00 год 45 хв);

3. Пошук та вивчення судової практики щодо застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини (01 год 30 хв);

4. Узгодження з клієнтом позиції у справі (00 год 30 хв);

5. Складення та направлення адвокатського запиту (00 год 20 хв)

6. Складення та направлення адміністративного позову (01 год 30 хв);

7. Ознайомлення з ухвалою про залишення позову без руху (00 год 10 хв);

8. Складення та направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви (00 год 20 хв);

9. Ознайомлення з відзивом (00 год 30 хв);

10. Перевірка змін та вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням відзиву (00 год 30 хв);

11. Здійснення пошуку та вивчення судової практики щодо застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням відзиву (00 год 45 хв);

12. Складання та подання до суду відповіді на відзив (01год 30хв).

Згідно квитанції адвоката Яковця Є.О. від 01.04.2020 №103 (а.с.50) ОСОБА_1 було сплачено 2500,00грн. за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2020, а згідно квитанції від 06.07.2020 №105 - 1000,00грн. за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2020 (а.с.52).

Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що перераховані в актах наданих послуг (а.с.51,53) та детальному описі робіт (наданих послуг) у справі №480/3041/20 (а.с.54) такі види послуг, як: ознайомлення з документами, наявними у Клієнта, перевірка змін та вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики щодо застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, узгодження з клієнтом позиції у справі, ознайомлення з ухвалою про залишення позовної заяви без руху, складення та направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви, перевірка змін та вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням відзиву, здійснення пошуку та вивчення судової практики щодо застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням відзиву, ознайомлення з відзивом не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на кожен вид робіт. Крім того, на переконання суду, ознайомлення з документами (відзивом), узгодження з клієнтом позиції по справі, пошук та вивчення судової практики, перевірка змін та вивчення законодавства у формі окремої позасудової процесуальної процедури не може вважатись окремою послугою правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою, однак, вона може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відзиву, тощо.

Також в акті не наведено необхідність та доцільність направлення запиту до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (а.с.14). Вказане не дає змоги визначити ступінь впливу направленого запиту на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, яка сама по собі є не складною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці.

Також суд вважає, що не підлягають відшкодуванню витрати по складанню та направленню заяви про усунення недоліків, оскільки складання даної заяви на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху є наслідком подання позовної заяви, яка не відповідала вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, у послугу, які вказані в п.п.6,12 детальному опису робіт крім складання позовної заяви, відповіді на відзив включено також послуги з направлення даних заяв по суті спору, що не є юридичними послугами.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), тому задоволенню підлягають частково, виходячи з витраченого часу адвокатом часу на складення позовної заяви та відповіді на відзив у розмірі 1000,00грн.

Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Андріяшівської СР суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 12.05.2020 (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області (40087, Сумська область, Роменський район, с.Андріяшівка, вул.Соборна, буд.11, код ЄДРПОУ 04391167) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії VII скликання Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області від 03.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Зобов`язати Андріяшівську сільську раду Роменського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області (40087, Сумська область, Роменський район, с.Андріяшівка, вул.Соборна, буд.11, код ЄДРПОУ 04391167) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп. а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.09.2020.

Суддя І.Г. Шевченко