Постанова № 9165800, 08.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2010 р. справа № 2а-809/10/0570

час прийняття постанови: 09 год. 53 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Тарасенка І.М.

при секретаріКушек Н.А.

за участю:

представника позивача Шубських О.В., діє за дов. від 04.02.2010 р.,

представника відповідача ОСОБА_2, діє за дов. від 03.06.2009 р.,

представника третьої особи ПП «Бэль» - Поліщука Р.Г., діє за дов. від 02.07.20009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-стиль», третя особа: приватне підприємство «Бэль» про застосування наслідків нікчемності правочину за договором експедиційне супроводження вантажів від 01.06.2008 року, як такого, яке вчинено з метою суперечною інтересам держави та суспільства,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-стиль», третя особа: приватне підприємство «Бэль» про застосування наслідків нікчемності правочину за договором експедиційне супроводження вантажів від 01.06.2008 року, як такого, яке вчинено з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що проведеною плановою виїзною документальною перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі відповідач № 1) за період з 02.06.2006 року по 31.12.2008 року з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, складено акт № 1506/17-311/НОМЕР_3 від 12.06.2009 року, в якому встановлені наступні порушення. 01.10.2006 року між відповідачем № 1 та третьою особою був укладений договір доручення б/н на виконання транспортно-експедиційний послуг, за умовами якого відповідач № 1 приймає на себе зобовязання по виконанню комплексу транспортно-експедиційних послуг щодо організації перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів третьої особи. З метою виконання, як вважає відповідач № 1, взятих на себе зобовязань він уклав договір на експедиційне супроводження вантажів з товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал-стиль» (далі відповідач № 2) від 01.06.2008 року б/н. за умовами зазначеного договору відповідач № 2 здійснює за рахунок відповідача № 1 експедиційне супроводження визначених договором послуг, повязаних з організацією транспортних вантажів. За перевіряємий період загальна сума виконаних транспортно-експедиційних послуг відповідачем № 2 на користь відповідача № 1 складає 193350,00 грн. у тому числі податок на додану вартість складає 32225,00 грн. Сума податку на додану вартість у повному обсязі була включена до податкового кредиту у відповідній декларації. Здійснити документальну невиїзну перевірку відповідача № 2 щодо фінансово-господарських відносин з відповідачем № 1 не є можливим, у звязку з відсутністю відповідача № 2 за юридичною адресою (м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 17/М). Під час проведення перевірки, відповідачем № 1 до перевірки не додано оригіналів чи копій первинних документів виданих субєктами господарювання, що залучалися відповідачем № 1 до виконання договору транспортної експедиції та які відображають шлях прямування вантажу від пункту його призначення та підтверджують фактичне виконання послуг. Тому просить застосувати наслідки нікчемності правочину за договором експедиційне супроводження вантажів з відповідачем № 2 від 01.06.2008 року б/н як такого, який вчинено з метою суперечною інтересам держави та суспільства з наміром у обох сторін, шляхом стягнення у дохід держави всього за ним отриманого.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача № 1 ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, заперечував проти їх задоволення, вказавши на обставини викладені у запереченні на позов. Зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 займається організацією перевезення вантажів. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 року до складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства. При здійсненні своєї підприємницької діяльності, як транспортно-експедиційне підприємство (експедитор), керується Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Цим законом передбачено право експедитора залучати до виконання своїх обовязків за договором транспортного експедирування інших осіб.

Представник відповідача № 2 в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Оскільки належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не зявився і не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що 01.10.2006 року між приватним підприємством «Бэль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір доручення б/н на виконання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого, останній виконує комплекс транспортно-експедиційного обслуговування щодо організації перевезень та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів приватного підприємства «Бэль». Згідно довідки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 4484/23-4/24067799 від 22.07.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Бэль» підтверджені відомості по відносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період січень 2007 року по серпень 2008 року на виконання умов вищевказаного договору надані послуги по актам виконаних робіт на суму 1032765 грн. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних. Взаємовідносини приватного підприємства «Бэль» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 підтверджуються даними, відображеними у журналі групових операцій. Таким чином, підстав вважати, що договір доручення б/н на виконання транспортно-експедиційних послуг є нікчемним та господарські зобовязання за цим договором недійсні не має.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Судом встановлено, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, 02.06.2006 року зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради, реєстраційний номер НОМЕР_1 та є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_2, видане Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 19.06.2006 року; індивідуальний номер платника ПДВ НОМЕР_3).

За період з 02.06.2006 року по 31.12.2008 року з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, складено акт № 1506/17-311/НОМЕР_3 від 12.06.2009 року.

01.10.2006 року між приватним підприємством «Бэль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір доручення б/н на виконання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого, останній виконує комплекс транспортно-експедиційного обслуговування щодо організації перевезень та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів приватного підприємства «Бэль».

Відповідно до ст. 1 закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані субєктом господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна, вантажна відомість, інші документи, визначені Законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Товарино-транспортна накладна є основним документом на ванта, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з тим, товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що під час проведення перевірки, відповідачем № 1 до перевірки не додано оригіналів чи копій первинних документів виданих субєктами господарювання, що залучалися відповідачем № 1 до виконання договору транспортної експедиції та які відображають шлях прямування вантажу від пункту його призначення та підтверджують фактичне виконання послуг. Оскільки, під час судового розгляду справи представником третьої особи були надані товарно-транспортні накладні, які містяться у матеріалах справи та підтверджують факт експедиційних послуг.

За ступенем недійсності правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними за певних умов.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом . Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину судом не вимагається. В той же час оцінка такому правочину та висновок про його нікчемність має бути наведена судом у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим атам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказана норма закону не тільки не містить прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.

Частина 1 ст. 208 ГК України передбачає, що якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Посилаючись на статті 207 та 208 ГК України, як на підставу своїх позовних вимог, позивачем не враховано характерні ознаки необхідні для визнання таких господарських зобовязань недійсними:

- вчинення їх обєктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому; наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

- такі господарські зобовязання характеризуються субєктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку суду, позивачем не доведено належними засобами доказування наявність у відповідачів умислу на укладання з договорів з метою ухилення від сплати податків.

Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України, необхідною умовою є наявність у однієї, чи обох сторін умислу на укладення угоди, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У ситуації, що є предметом розгляду у даній справі, порушенням може вважатись недотримання з боку відповідача-2 порядку видачі податкових накладних та їх включення відповідачем-1 до складу податкового кредиту, а не вчинення відповідачами правочинів, зміст яких складали умови, які не суперечили моральним засадам суспільства та були виконані (здійснено поставку товару (надані послуги) та здійснено їх оплату).

Інших обставин, які підтверджують настання наслідків укладання та виконання зобовязань з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та відповідно застосування наслідків нікчемності позивачем не наведено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-стиль», третя особа: приватне підприємство «Бэль» про застосування наслідків нікчемності правочину за договором експедиційне супроводження вантажів від 01.06.2008 року, як такого, яке вчинено з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Постанова прийнята і підписана у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 08 квітня 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 13 квітня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Тарасенко І.М.