Ухвала суду № 91625350, 17.09.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 172/736/19

У Х В А Л А

про призначення до судового розгляду

17 вересня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Мицака М.С.,

за участю секретаря - Пожидаєвої Л.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акта, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040420000156 від 19 травня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю:

прокурора - Паталахи А.В.,

захисника - адвоката Мелешка І.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор просить призначити справу до судового розгляду, вважає, що підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти позиції прокурора.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, надала заяву про проведення судового засідання без її участі.

Заслухавши прокурора, обвинувачену та її захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Дане кримінальне провадження підсудне Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає.

Клопотань щодо колегіального розгляду справи від учасників кримінального провадження не надходило.

За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Також у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , зазначивши, що остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років, і, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому вона обвинувачується, а саме: переховуватись від суду, оскільки має рідних в с. Стюкове Миколаївського району Одеської області, не маючи їх за місцем проживання в смт. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області; впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою схилення до зміни показань; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як після вчинення кримінального правопорушення вона одразу залишила територію домоволодіння співмешканця ОСОБА_2 і сховала знаряддя вчинення кримінального правопорушення. На даний час вищезазначені ризики продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що вона проживає у смт. Васильківка, в будинку сестри чоловіка, у вбивстві якого її обвинувачують, іншого житла вона не має. Захисник просив застосувати більш м`який запобіжний захід та зазначив, що відсутність у обвинуваченої житла не може бути підставою для продовження дії запобіжного заходу, окрім того, зазначив, що ОСОБА_1 проживає у смт. Васильківка вже 26 років. Також захисник зазначив, що один зі свідків, на якого нібито може впливати ОСОБА_1 , перебуває під вартою.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Вирішуючи дане клопотання, суд зважає на те, що зазначені прокурором ризики про переховування від суду та незаконний вплив на свідків мають місце, виходячи з обставин пред`явленого обвинувачення. Так, ОСОБА_1 не має близьких та родичів у Васильківському районі, не має постійного місця роботи, законного джерела доходів, що свідчить про відсутність у неї стійких соціальних зв`язків та про наявність ризиків залишення нею свого місця проживання (у випадку застосування щодо неї більш м`якого запобіжного заходу), тобто існує ризик переховування обвинуваченої від суду. Також щодо такого ризику, як вплив обвинуваченої на свідків, то станом на 17 вересня 2020 року у даному кримінальному провадженні їх ще не було допитано, але в той самий час існує необхідність у їх допиті. Водночас суд враховує перебування одного зі свідків під вартою, що унеможливлює вплив ОСОБА_1 на нього. Враховуючи викладене, а також те, що анкетні дані свідка містяться в матеріалах кримінального провадження, доступ до яких наявний у сторін кримінального провадження, у ОСОБА_1 буде наявна об`єктивна можливість незаконно впливати на нього.

У той же час суд враховує ту обставину, що Апеляційний суд не знайшов підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також суд враховує тяжкість кримінального обвинувачення, у вчиненні якого обвинувачують ОСОБА_1 , та приходить до висновку, що вищевказані обставини разом з даними про особу обвинуваченої свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Дані ризики поки що продовжують існувати та не втратили своєї актуальності і не спростовані стороною захисту.

Водночас прокурором не обґрунтовано наявність існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від слідства. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Так, тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою - на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу зараз втратили свою актуальність, а особа обвинуваченої перестала бути такою, яка може ухилитися від суду.

Розглядаючи дане клопотання, суд зважає на те, що зазначені прокурором ризики про можливість переховування від суду; впливу на свідка у даному кримінальному провадженні підтверджені.

Суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченої, дані про можливість ухилення від суду, та впливу на свідка разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи не попередять вказані ризики. Доводи захисту про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу, через викладені вище обставини є безпідставні.

Тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.

З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини, розмір застави не визначати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314-315, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні у приміщенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на 25 вересня 2020 року, о 13.00 год..

Кримінальне провадження розглядати одноособово.

Викликати в судове засідання:

прокурора Паталаху А.В.;

потерпілу ОСОБА_3 ;

захисника - адвоката Мелешка І.В.;

обвинувачену ОСОБА_1 .

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 15 листопада 2020 року.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 15 листопада 2020 року.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 3-208/2018(2402/18).

Суддя: М.С. Мицак