Ухвала суду № 91622120, 16.09.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

16 вересня 2020 року Справа № 926/1392/20

За позовом Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада

до Управління культури Чернівецької міської ради (відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп” (відповідач 2)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю газу та стягнення коштів до бюджету у сумі 272855,70 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від прокуратури – Коцюба Т.С.

від позивача – Іванович Л.Є.

від відповідачів – не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада звернувся до Управління культури Чернівецької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп” про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю газу та стягнення коштів до бюджету у сумі 272855,70 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25 червня 2020 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 08 липня 2020 року.

08 липня 2020 року відповідач 1 надіслав суду відзив на позов, в якому зазначив, що вважає позов необґрунтованим, а тому, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому, 08 липня 2020 року відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 27 липня 2020 року.

23 липня 2020 року позивачем надіслано суду заяву про відкладення підготовчого засідання.

23 липня 2020 року відповідачем 1 на виконання ухвали суду від 08 липня 2020 року надано суду підтвердження надіслання відзиву іншим учасникам справи.

27 липня 2020 року відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою від 27 липня 2020 року продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 16 вересня 2020 року.

03 серпня 2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив, в якому останній зазначає, що поданий позов є безпідставним, а тому просить відмовити у його задоволенні повністю.

16 вересня на електронну адресу суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому він наголошує на тому, що звернення до суду прокурором є таким, що суперечить вимогам ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», так як прокурор не довів виключності випадку для його звернення з позовом до суду, посилаючись на правову позицію, яка викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Також у поданому клопотанні представник відповідача 2 просить: розглянути дане клопотання за відсутності відповідача 2; наступне судове засідання провести в режимі відеоконференції, доручивши її проведення (в залежності від наявності технічної можливості): Господарському суду Харківської області, Господарському суду Луганської області, Господарському суду Донецької області або Східному апеляційному господарському суду. Подальшу кореспонденцію у справі направляти на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп”: 03148, м. Київ, вул. сім`ї Сосніних, будинок № 3 або на адресу представника товариства.

У судовому засіданні 16 вересня 2020 року прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач 1 та відповідач 2 явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. При цьому, відповідач 1 не повідомив суд про причини неявки свого представника у судове засідання.

Розглянувши подане представником відповідача 2 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши підстави представництва прокурором інтересів держави в особі позивача: територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. «Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності із вимогами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Частиною 1 статті 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини 4, 5 вищевказаного закону, самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Нормами статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Згідно статті 54 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Згідно п. 1.1. Положенням про управління культури Чернівецької міської ради дана установа є виконавчим органом Чернівецької міської ради.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, бланк, штамп, печатку, рахунки в органах державного казначейства України (п. 1.10 Положення).

До повноважень управління культури відноситься розробка проектів планів та програм розвитку культури, розрахунок та обґрунтуванням бюджетних запитів, організація фінансування установ культури, культурно-мистецьких програм та інших заходів (п. 3.14 Положення).

Видатки на утримання Управління, в тому числі на оплату праці працівників, затверджується бюджетом міста Чернівців на відповідний рік (п. 5.10 Положення).

Майно управління є комунальною власністю територіальної громади міста Чернівців та закріплюється за ним на праві оперативного користування (п. 7.1 Положення).

Виходячи з положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада, є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, є засновником вказаної установи, отже вона є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Аналогічного висновку про наявність повноважень у органу місцевого самоврядування для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору у сфері публічних закупівель дійшов Верховний Суд у справі № 905/1250/18 (постанова від 27.03.2019), № 913/153/19 (постанова від 25.08.2020).

Відповідно до інформації Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецькій області, Управління культури Чернівецької міської ради перебуває на обслуговуванні в Управлінні казначейства, є головним розпорядником бюджетних коштів, кошти виділяються з міського бюджету.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів, забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством

Отже, відповідно до статті 71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальна громада, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада, має право звертатися до суду за захистом порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, пов`язаних зокрема з укладенням незаконних угод та неправомірним використанням бюджетних коштів.

Підставою звернення керівника Чернівецької місцевої прокуратури до суду в інтересах держави в особі територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада, які є розпорядниками бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється закупівля газового палива за спірним договором є їх бездіяльність, що полягає у невжитті заходів реагування, спрямованих на запобігання необґрунтованому, нераціональному використанню бюджетних коштів та стягнення коштів, що вже були необґрунтовано сплачені.

Частиною 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Вказане обумовлює виключну необхідність звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада.

На підтвердження факту повідомлення Чернівецької міської ради про звернення до суду з даним позовом, прокурором надано відповідний лист № 107-5115вих-20 від 17.06.2020 року.

Крім того, відповідач 2 у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду зазначає, що прокурором не визначено позивачем Держаудитслужбу, яка є уповноваженим державою органом на здійснення контролю у сфері публічних закупівель.

Відповідно до ч. 3 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ та Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 року № 43.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 7 листопада 2018 року у справі 820/85558/15, від 03 жовтня 2017 року № 804/8443/16 аналізуючи вказані норми права дійшла висновку, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги передбачено ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю» і можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Аналогічного висновку про відсутність повноважень у вказаного органу дійшов Касаційний господарській суд у постанові від 21.03.2019 року справі № 912/898/18. Суд переглядаючи вказану справу дійшов висновку, що у даній категорії справ Держаудитслужба набуває статусу позивача в наслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте, оскільки сторонами не доведено, а судами не встановлено, що вказаний орган здійснюючи фінансовий контроль виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення у суд із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача.

Таким чином, твердження відповідача 2, що у даних спірних правовідносинах позивачем може бути виключно Держаудитслужба, є помилковим.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про наявність у даній справі підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада, відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати справу по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі.

Пунктом 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Отже, розглянувши матеріали справи та за наслідками виконання завдань підготовчого провадження, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Так, відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Статтею 197 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом.

Керуючись статтями 177, 182-183, 185, 195, 197, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду.

2. Закрити підготовче провадження.

3. Призначити справу до судового розгляду по суті на 28 вересня 2020 року о 10 годині 00 хвилин. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 2.

4. Судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції 28 вересня 2020 року о 10 годині 00 хвилин в приміщенні господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 2.

5. Доручити Господарському суду Харківської області (61000, Майдан Свободи, 5/1, м. Харків, Харківська область) забезпечити проведення судового засідання у справі № 926/1392/20 за позовом Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади, інтереси якої представляє Чернівецька міська рада, до Управління культури Чернівецької міської ради (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп” (відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю газу та стягнення коштів до бюджету у сумі 272855,70 грн, призначене на 28 вересня 2020 року на 10 годину 00 хвилин, у режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Харківської області (зал судових засідань 109) за участю представника відповідача 2.

5. Копію ухвали направити до Господарського суду Харківської області (61000, Майдан Свободи, 5/1, м. Харків, Харківська область) та сторонам у справі.

6. Попередити учасників справи, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

7. Подальшу кореспонденцію відповідачу 2 направляти на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп”: 03148, м. Київ, вул. сім`ї Сосніних, будинок № 3.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя О.С. Тинок