Рішення № 91622118, 09.09.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

09 вересня 2020 року Справа № 926/2801/19

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Боднарчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Обласного комунального підприємства "Центр комунального майна"

до Чернівецького обласного військового комісаріату

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –

1) Чернівецька обласна рада;

2) Головне управління ДПС у Чернівецькій області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Чернівецька міська рада

про стягнення заборгованості по компенсації земельного податку в сумі 400386,05 грн.

представники:

від позивача – адвокат Чернушка Й.І., ордер від 03.01.2018 № 000011562;

від відповідача – не з`явився;

від Чернівецької обласної ради – Паньків Ю.А. головний спеціаліст

від ГУ ДПС у Чернівецькій області – не з`явився;

від Чернівецької міської ради – не з`явився

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецького обласного військового комісаріату про стягнення 400 386,05 грн компенсації земельного податку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачу на підставі договору позички від 05.07.2007 безплатно передано у користування нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 32-34. Строк дії вказаного договору закінчився 01.07.2017, однак відповідач досі продовжує користуватись переданим йому нерухомим майном. При цьому, з 01.01.2017 позивачу передана в постійне користування земельна ділянка площею 0,2836 га кадастровий номер 7310136600:02:002:0022 за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 32-34, за яку він за період з 01.01.2017 до 01.12.2019 сплатив земельний податок в сумі позову. Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач має компенсувати йому суму земельного податку, сплаченого за земельну ділянку по вул. О.Кобилянської, 32-34 у м. Чернівці, на якій розташоване нерухоме майно, що перебуває у користуванні відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що після закінчення строку дії договору позички продовжував користуватися майном, від позичкодавця заперечень стосовно такого користування не надходило, тому в силу положень ст. 764 Цивільного кодексу України він вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Поряд з цим, відповідач зазначає, що він відповідно до Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради, звільнений від сплати земельного податку, а майно за договором позички було передано йому безоплатно.

Чернівецька обласна рада позовні вимоги підтримує, просить задовольнити у повному обсязі, зазначає, що позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка 7310136600:02:002:0022, за яку він з 01.01.2017 сплачує земельний податок, який має бути відшкодований за рахунок відповідача як користувача будівель, що на ній розташовані.

Чернівецька міська рада у своїх поясненнях просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки договором позички не передбачено обов`язок відповідача відшкодовувати сплату земельного податку, а договірні відносини щодо відшкодування сплати земельного податку між сторонами відсутні.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області своїм правом на подання письмових пояснень по суті справи не скористалось.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 11.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.01.2020.

Надалі ухвалою від 13.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Чернівецьку обласну раду та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 28 січня 2020, а також встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 28.01.2020 суд залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Головне управління ДПС у Чернівецькій області та відкладено підготовче засідання на 10.02.2020.

У підготовче засіданні 10.02.2020 з`явились представники усіх учасників справи, представник позивача та третьої особи-1 позовні вимоги підтримали, натомість представник відповідача проти позову заперечив. При цьому, представник третьої особи-2 просив суд надати йому додатковий час для формування своєї правової позиції. Крім того, виникла необхідність подання додаткових документів щодо правового статусу спірної земельної ділянки та порядку справляння місцевих податків у м. Чернівцях. Тому, за згодою представників учасників справи, суд продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 21.02.2020, про що постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 21.02.2020 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Чернівецьку міську раду, продовжено строк підготовчого провадження, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 03 березня 2020 року.

У підготовчому засіданні 03.03.2020, за клопотанням представника Чернівецької міської ради, суд продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10.03.2020, про що постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

За наслідками підготовчого засідання 10.03.2020 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження у справі № 926/2801/19, призначив її до розгляду по суті в судовому засіданні 31.03.2020.

Разом з тим, ухвалою від 26.03.2020 суд, за клопотанням представники Чернівецької міської ради та враховуючи рекомендації Ради суддів України (викладені у листі від 16.03.2020 № 9рс-186/20) і постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, відклав судове засідання призначене на 31 березня 2020 року на період дії на території України карантину.

Востаннє ухвалою суду від 20 липня 2020 року призначено судове засідання з розгляду справи № 926/2801/19 по суті на 09 вересня 2020 року з повідомленням сторін та третіх осіб.

26 серпня 2020 року до суду надійшло клопотання представника Чернівецької міської ради про розгляд справи за його відсутності у зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці, при цьому просить ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

У судове засідання 09 вересня 2020 року Чернівецький обласний військовий комісаріат та Головне управління ДПС у Чернівецькій області явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників відповідача і Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

По суті позову представники позивача та Чернівецької обласної ради позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників Обласного комунального підприємства "Центр комунального майна" і Чернівецької обласної ради, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Рішенням 11 сесії Чернівецької обласної ради 24 скликання від 23.10.2003 № 139-11/03 включено до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області будинковолодіння по вул. О. Кобилянської, 32, 34 в м. Чернівцях, доповнивши додаток рішення 2-ї сесії обласної ради 23 скликання від 09.07.1998 № 45-2/98, та вирішено передати це будинковолодіння у безоплатне користування для розміщення обласного військового комісаріату.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 091807 від 16.04.2007, виданого Чернівецькою обласною радою на підставі її рішення від 04.04.2007 № 93-12/07, територіальна громада сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради є власником нежитлових будівель, що знаходяться у м. Чернівці по вул. Кобилянської, 32-34, що складаються з адміністративної будівлі літ «А» площею 1538,60 кв.м, гараж літ «Б», гараж літ «В», заправний пункт літ «Г», підвал для палива літ «Д», огорожа № 1-2, авто-оглядова яма № 3.

На зворотній частині зазначеного свідоцтва міститься відмітка про те, що зазначені нежитлові будівлі зареєстровані в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації на праві комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради 18.04.2007.

Аналогічні відомості, що відображені у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серія САВ № 091807 від 16.04.2007, вказані у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССС № 154393, виданим 18.04.2007 Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації.

05 липня 2007 року між Чернівецькою обласною радою та Чернівецьким обласним військовим комісаріатом укладено договір позички нерухомого майна, за яким Чернівецька обласна рада безоплатно передала, а відповідач прийняв для користування нерухоме майно (будівлі та споруди), а саме адмінбудівлю літ А загальною площею 1538,60 кв.м., будівлю гаражу літ Б, будівлю гаражу літ В, заправний пункт літ Г, підвал для палива літ Д, а також цегляну огорожу, авто оглядову яму та металеві ворота, розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 32-34, що є на балансі Чернівецької обласної ради, під розміщення обласного військового комісаріату (пункти 1.1, 1.3).

Договір позички від 05 липня 2007 року укладено строком на 2 роки 11 місяців і він діє до 04 червня 2010 року включно (пункт 1.2).

Положення договору позички від 05 липня 2007 року не містять умов, які зобов`язують відповідача сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розміщене передане йому в позичку нерухоме майно, та/або відшкодування витрат по сплаті земельного податку за землю на користь позичкодавця (Чернівецької обласної ради) чи третіх осіб.

Поряд з цим, пунктом 10.3 договору позички від 05.07.2007 передбачено, що він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено , ліквідації суб`єкта господарювання (користувача), загибелі (знищення) майна.

Договір позички від 05.07.2007 може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано у судовому порядку в разі невиконання, або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань, та з інших підстав, передбачених чинним законодавством (пункт 10.5).

Водночас за умовами пункту 10.6 договору позички від 05.07.2007 він вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення однією із сторін не була подана письмова заява про припинення цього договору.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані договором позички від 05 липня 2007 року, регулюються чинним законодавством (пункт 10.8).

У пункті 11.1 договору позички від 05 липня 2007 року зазначено, що додатком до нього є акт приймання-передачі, проте в матеріалах справи він відсутній.

Втім сторони й треті особи (у тому числі Чернівецька обласна рада) визнають та не заперечують факт передачі майна за договором позички від 05.07.2007 відповідачу в користування.

Додатковою угодою від 30 квітня 2013 року сторони договору позички від 05.07.2007 погодили внести зміни до нього шляхом викладення його пунктів в наступній редакції:

« 1.2 Термін дії цього Договору до 31.12.2013.»

« 10.6 Термін дії цього Договору продовжується шляхом укладення до нього додаткової угоди. Про наміри щодо продовження або припинення дії договору сторони повідомляють одна одну в термін не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії Договору.»

Надалі між Чернівецькою обласною радою та Чернівецьким обласним військовим комісаріатом було укладено додаткові угоди, якими погоджувався термін дії договору позички від 05.07.2007 – до 01.07.2014 (додаткова угода від 31.12.2013), до 01.07.2015 (додаткова угода від 27.06.2014), до 01.07.2016 (додаткова угода від 24.06.2015) та востаннє – до 01.07.2017 згідно додаткової угоди від 30.05.2016.

При цьому, в додатковій угоді від 30.05.2016 внесено також зміни в пункт 1.1 договору позички від 05 липня 2007 року та зазначено, що майно, з приводу якого укладено договір позички, перебуває на балансі обласного комунального підприємства «Центр комунального майна» - позивача у даній справі.

У той же час згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18340833 від 27.02.2014 державним реєстратором прийнято рішення № 11244618 від 27.02.2014 про реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради на земельну ділянку площею 0,2836 га (кадастровий номер 7310136300:02:002:0022), яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 32-34. Підставою виникнення права власності є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 350825, виданий 20.07.2010 Управлінням Держкомзему у м. Чернівці та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245 від 06.09.2012.

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 350825, виданий 20.07.2010 Управлінням Держкомзему у м. Чернівці.

Рішенням 7 сесії Чернівецької обласної ради 7 скликання від 21 вересня 2016 року № 187-7/16 вирішено, серед іншого, передати позивачу в постійне користування земельну ділянку площею 0,2836 га (кадастровий номер 7310136300:02:002:0022), яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 32-34, цільове призначення – для обслуговування будівель державного управління та місцевого самоврядування (пункт 4, підпункт 4.5).

За розпорядженням голови Чернівецької обласної ради від 13 жовтня 2016 року № 202 створено комісію з приймання-передачі права постійного користування земельними ділянками відповідно до пунктів 1-4 рішення № 187-7/16 від 21.09.2016, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області.

30 грудня 2016 року затвердженою вказаним розпорядженням комісією складено акт прийняття-передачі основних засобів, яким Чернівецька обласна рада здала, а ОКП «Центр комунального майна» одержала на баланс земельну ділянку м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 32-34, площа 2836 м.кв. Вказаний акт 30.12.2016 затверджений головою Чернівецької обласної ради.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.01.2017 № 78753863 земельна ділянка площею 0,2836 га кадастровий номер 7310136300:02:002:0022, яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 32-34, цільове призначення – для обслуговування будівель державного управління та місцевого самоврядування на підставі рішення 7 сесії Чернівецької обласної ради 7 скликання від 21 вересня 2016 року № 187-7/16 перебуває на праві постійного користування у позивача.

У матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 01.02.2017 № 19-28-0.2-199/2-17 про те, що нормативна грошова оцінка 1 м.кв земельної ділянки розташованої по вул. О. Кобилянської, 32-34 складає 5069 грн, у зв`язку з чим позивач розрахував суму земельного податку за 2017 рік в розмірі 143 756,84 грн.

Листом від 26.01.2018 № 113 Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило позивача, що нормативна грошова оцінка 1 м.кв земельної ділянки розташованої по вул. О. Кобилянської, 32-34 становить 4721,21 грн, відтак позивач нарахував за 2018 рік 133 893,52 грн витрат зі сплати земельного податку за цю земельну ділянку.

Надалі у листі від 14.01.2019 орган Держгеокадастру повідомив позивача, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів за 2018 рік становить 1,0, тому позивач нарахував суму земельного податку за 2019 рік у розмірі 133 893,52 грн, що є ідентичним до 2018 року.

Також позивач подав суд платіжні доручення про сплату до місцевого бюджету податку за землю за період з січня 2017 року по грудень 2019 року.

При цьому, згідно податкових декларацій з плати за землю за 2017 рік річна сума земельного податку за земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:02:002:0022 складала 143 756,84 грн, за 2018 рік – 133 893,52 грн, за 2019 рік - 133 893,52 грн.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області не заперечує правильність визначення позивачем суми земельного податку за земельну ділянку, з приводу якої виник спір, а також факт сплати земельного податку за неї до місцевого бюджету.

Листом від 30.01.2017 № 01-14/39-59 Чернівецька обласна рада на виконання свого ж рішення від 21.09.2016 № 187-7/16 надсилала відповідачу для підписання проект додаткової угоди до договору позички від 05.07.2007.

Зміст проекту додаткової угоди суду не відомо, однак у відповідь відповідач листом від 14.02.2017 № 729 зазначив, що Чернівецький обласний військовий комісаріат відповідно до положень статей 14, 269, 270 Податкового кодексу України та пункту 6 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 25.06.2015 № 1635, не є платником земельного податку, а майно згідно договору позички від 05.07.2007 передано йому у користування безоплатно. Відтак у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань на сплату земельного податку та на орендну плату відповідач вважав неможливим укладення запропонованої Чернівецькою обласною радою додаткової угоди.

Також відповідач звертався до Чернівецького міського голови з проханням звільнити від сплати земельного податку за земельну ділянку по вул. О. Кобилянської, 32-34 у м. Чернівці, у відповідь на що Виконавчий комітет Чернівецької міської ради повідомив, що ОКП «Центр комунального майна» згідно даних державного земельного кадастру є користувачем зазначеної земельної ділянки та повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Листами від 14.12.2017 відповідач запрошував голів Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької обласної ради та Чернівецького міського голову на зустріч 19.12.2017 для врегулювання ситуації щодо подальшого використання відповідачем приміщення по вул. О. Кобилянської, 32-34 у м. Чернівці. Проте результати проведення такої зустрічі матеріали справи не містять.

Сторони та треті особи визнають, що з 01 січня 2017 року по даний час відповідач продовжує займати та користуватись приміщеннями по вул. О. Кобилянської, 32-34 у м. Чернівці.

ІV. Законодавство та позиція суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно пунктів а, г ч.1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Пунктом в ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає, або зобов`язується передати, другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Пунктом 3 статті 827 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу, яка регламентує найм (оренду). А договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу (п.3 ст.828).

Дійсно, Чернівецький обласний військовий комісаріат користується приміщеннями за адресою м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 32-34, на підставі договору позички від 05 липня 2007 року укладено між Чернівецькою обласною радою та Чернівецьким обласним військовим комісаріатом. Строк дії зазначеного договору продовжувався на підставі додаткових угод, як зазначено позивачем у позові, та останній раз продовжувався до 01.07.2017.

Згідно із позицією відповідача, майно у даний час перебуває у нього в користуванні на законних підставах у відповідності до укладеного договору позички, який поновив термін своєї дії відповідно до вимог ст. 764 Цивільного кодексу України та оскільки після закінчення строку дії договору відповідач продовжував користуватися майном, а від наймодавця - Чернівецької обласної ради, заперечення стосовно такого користування не надходили.

Судом зазначається, що при даному предметі спору судом не надається оцінка правомірності укладення та не встановлюється строк припинення договору позички від 05 липня 2007 року. Судом констатується, що відповідач продовжував та продовжує користуватися приміщеннями за адресою м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 32-34, що не заперечується сторонами. Позивачем та Чернівецькою обласною радою не надано доказів в підтвердження подання позовів чи інший дій щодо примусового виселення відповідача із займаних приміщень.

Судом з`ясовано та не заперечується сторонами, що нерухоме майном по вул. О. Кобилянської, 32-34 м. Чернівці яким користується відповідач по договору позички від 05 липня 2007 року, знаходиться на земельній ділянці площею 0,2836 га (кадастровий номер 7310136300:02:002:0022), яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 32-34, цільове призначення – для обслуговування будівель державного управління та місцевого самоврядування та яка передана в постійне користування позивачу.

Статтею 796 ЦК України унормовано, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Відповідно до статті 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі»: «Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.»

У свою чергу п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, у відповідності до п.14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Водночас пунктами 1 та 4 статті 287 ПК України унормовано, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.2 ст. 286 ПК України).

Учасниками справи не заперечується факт належної та повної сплати позивачем земельного податку, в тому числі з урахуванням індексації її нормативної грошової оцінки.

У позові позивач посилається на ст. 286.6 Податкового кодексу України та зазначає, що відповідно до цієї норми орендарі, які орендують нерухоме майно, навіть на пільгових умовах (в. т.ч. безоплатно), повинні відшкодовувати земельний податок підприємству землекористувачу.

При цьому, ст. 286.6 Податкового кодексу України не містить таких норм, а звучить так:

286.6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб- власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За змістом норми ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в ВП ВС від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах КГС у складі ВС від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, ОП ВС КГС від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі. Правові висновки щодо статусу відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та необхідності застосування частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вирішенні питань, пов`язаних з правом власності на майно, викладені в постановах КГС у складі ВС від 20.02.2018 у справі №917/553/17, від 03.04.2018 у справі №922/1645/18, ОП ВС КГС від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18340833 від 27.02.2014 державним реєстратором прийнято рішення № 11244618 від 27.02.2014 про реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради на земельну ділянку площею 0,2836 га (кадастровий номер 7310136300:02:002:0022), яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 32-34 підставою виникнення права власності є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 350825, виданий 20.07.2010 Управлінням Держкомзему у м. Чернівці, який сторонами не наданий. Отже Чернівецька обласна рада маючи державний акт на право постійного користування земельною ділянкою передала земельну ділянку в свою чергу в постійне користування позивачу, що законодавством не передбачено.

Позивач та третя особа Чернівецька обласна рада посилаються на ч.1 ст.796 ЦК України, але водночас Чернівецька обласна рада при передачі в користування нерухомістю не передала права користування земельною ділянкою відповідачу, а навпаки в порушення цієї норми під час дії договору позички від 05 липня 2007 року та знаходження нерухомості в користуванні відповідача, рішенням Чернівецької обласної ради № 187-7/16 від 21.09.2016 земельна ділянка призначена для обслуговування цієї нерухомості передається іншій особі – позивачу.

В свою чергу, відповідно до п. 6 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання 25.06.2015 №1635 встановлені пільги щодо сплати земельного податку, в тому числі від сплати податку звільняються військові формування, Збройні Сили України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Отже, якщо б земельна ділянка була б надана відповідачу згідно вимог ч.1 ст.796 ЦК України, відповідач був звільнений від сплати земельного податку в спірний період, згідно пільги щодо сплати земельного податку.

ІV. Спосіб захисту порушеного права.

Позивачем обрано спосіб захисту порушеного права – стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку за користування земельною ділянкою із посиланням на ст.796, 797 ЦК України.

По-перше на переконання суду із такою вимогою може звертатися тільки власник земельної ділянки, яким передано в користування відповідачу нерухомість, та між якими, існують договірні відносини.

Як з`ясовано судом між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини.

По-друге, статті 796, 797 ЦК України відносяться до книги п`ятої, розділу ІІІ, підрозділу 1 «Договірні зобов`язання» Цивільного кодексу України.

Натомість, на переконання суду, позивачу належало звернутись із вимогою про відшкодування збитків в порядку ст.1166 ЦК України, яка відноситься до деліктних «Недоговірних зобов`язань» у зв`язку із відсутністю договірних відносин між сторонами.

Суд при даному предметі спору не може самостійно змінити і підставу, і предмет позову із ст.796, 797 ЦК України на ст.1166 ЦК України, оскільки норма останньої відноситься до позадоговірних зобов`язань (деліктних відносин), а позов поданий з приводу неналежного виконання договірних відносин.

Саме при зверненні із вимогою про відшкодування збитків можливо визначити наявність чи відсутність вини Чернівецького обласного військового комісаріату та встановити склад цивільного правопорушення.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 слід відмовити за недоведеністю та безпідставністю, а також невірно обраним способом захисту порушеного права.

V. Судовий збір.

Судові витрати у даній справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при поданні цього. Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 6005,79 грн. – судового збору та при поданні позову подано попередній (орієнтовний) розрахунок в якому зазначені витрати на професійну правничу допомогу – 8550. Позивачем не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8550.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог суд вирішив судові витрати залишити за позивачем у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено і підписано 18 вересня 2020 року.

Суддя І.В. Марущак