Рішення № 91614476, 16.09.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1703/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Лань М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк, позивач) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить постановити рішення, яким солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором №11290835000 від 30 січня 2008 року, яка складає 269 434,51 грн. та судові витрати.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» ( перейменоване на АТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11290835000 від 30 січня 2008 року з додатковими угодами №1 від 08 липня 2008 року, №2 від 27 травня 2009 року, №3 від 11 червня 2010 року, №1 від 16 березня 2015 року, №4 від 17 березня 2015 року

Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 23054.00 дол. США шляхом видачі коштів через касу банку, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит та сплачувати проценти шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі, встановленому п. 1.2.2 кредитного договору, п.1 додаткової угоди №1 від 08.07.2008 року, п.1 додаткової угоди №2 від 27.05.2009 року, п.1.1 додаткової угоди №3 від 11.06.2010 року, але в будь - якому випадку не пізніше 29 січня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1 , 1.2 кредитного договору).

Відповідно до додаткової угоди №4 від 17 березня 2015 року позичальнику було надано транш у розмірі 269 922,88 гри. шляхом зарахування на рахунок позичальника для погашення заборгованості за траншем в іноземній валюті, а позичальник зобов`язався повернути транш в національній валюті в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до додаткової угоди), але в будь - якому випадку не пізніше 17 березня 2025 року та сплатити проценти у розмірі, передбаченому п.6.2 додаткової угоди №4.

Сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме №11290835000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11471971000, а також №11471972000.

Проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику, і ще не повернута останнім у власність банку (п. 1.3. кредитного договору).

Згідно з п.8.1. кредитного договору у випадку порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань (термінів повернення кредиту та/або процентів) ОСОБА_1 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день погашення заборгованості.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору були прийнята порука ОСОБА_2 згідно з договору поруки №176000 від 30 січня 2008 року з додатковими угодами №1 від 11червня 2010 року, №2 від 17 березня 2015 року.

Відповідно із ст.ст. 553, 554 ЦК України, п. п. 1.1.-1.5 договору поруки поручитель зобов`язується відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобов`язань по договору поруки.

Всупереч умов Кредитного договору ОСОБА_1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та по процентам протягом тривалого часу, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Позивач направив відповідачам вимоги про необхідність усунення порушень договору. Однак, відповідачі порушення договору не усунули.

Станом на 02 березня 2017 року заборгованість за кредитним договором №11290835000 від 30 січня 2008 року (реєстраційний номер договору в системі обліку банку №11471971000) становить 269 434,51 грн.

Оскільки відповідачі зобов`язання за вказаним кредитним договором та договором поруки належним чином не виконали та позичальник допустив заборгованість, яка складає 269 434,51 грн., тому банк вимушений звернутись в суд.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та подав до суду клопотання, в якому вказує, що підтримує позовні вимоги, просить суд розглядати справу у його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про місце, дату та час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 три рази подавала апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2017 року про відкриття провадження у справі, зокрема, 12 червня 2017 року, 23 листопада 2017 року та 24 квітня 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2018 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2017 року про відкриття провадження у справі.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні від 15 липня 2002 року у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

У зв`язку з наведеним дії відповідача ОСОБА_1 у виді подання трьох разів апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження, неявки в судові засідання, якій було відомо про провадження у справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що в свою чергу призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті виниклого спору.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2018 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2017 року.

Відповідно до вимог ст.44 ЦПК України суд розцінює вказане як зловживання відповідачами своїми процесуальними правами, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання та в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у відсутності відповідачів, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

У відповідності до ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» ( перейменоване на АТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11290835000 від 30 січня 2008 року з додатковими угодами №1 від 08 липня 2008 року, №2 від 27 травня 2009 року, №3 від 11 червня 2010 року, №1 від 16 березня 2015 року, №4 від 17 березня 2015 року

Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 23054.00 дол. США шляхом видачі коштів через касу банку, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит та сплачувати проценти шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі, встановленому п. 1.2.2 кредитного договору, п.1 додаткової угоди №1 від 08.07.2008 року, п.1 додаткової угоди №2 від 27.05.2009 року, п.1.1 додаткової угоди №3 від 11.06.2010 року, але в будь - якому випадку не пізніше 29 січня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1 , 1.2 кредитного договору).

Відповідно до додаткової угоди №4 від 17 березня 2015 року позичальнику було надано транш у розмірі 269 922,88 гри. шляхом зарахування на рахунок позичальника для погашення заборгованості за траншем в іноземній валюті, а позичальник зобов`язався повернути транш в національній валюті в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до додаткової угоди), але в будь - якому випадку не пізніше 17 березня 2025 року та сплатити проценти у розмірі, передбаченому п.6.2 додаткової угоди №4.

Сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме №11290835000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11471971000, а також №11471972000.

Проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику, і ще не повернута останнім у власність банку (п. 1.3. кредитного договору).

Згідно з п.8.1. кредитного договору у випадку порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань (термінів повернення кредиту та/або процентів) ОСОБА_1 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день погашення заборгованості.

У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила заборгованість у розмірі 269 434,51 грн., з яких: 253 015,42 грн. - заборгованість за кредитом, 15292,26 грн. - заборгованість за процентами, 674,01 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 452,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 30 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за зобов`язання боржника, які виникають з умов кредитного договору №11290835000 від 30 січня 2008 року в повному обсязі цих зобов`язань.

За умовами вказаного договору поруки, поручитель зобов`язується нести відповідати за невиконання фізичною особою ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11290835000 від 30 січня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому ( п. 1.1 договору поруки №176000 від 30.01.2008).

Відповідно до п. 1.3 договору поруки №176000 від 30.01.2008 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу ( в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (п.1.4 договору поруки №176000 від 30.01.2008).

Причини невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобов`язань за договором (п.1.5 договору поруки №176000 від 30.01.2008).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід солідарно стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 44, 76, 80, 81, 141, 247, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 509, 525, 526, 530, 536, 546, 553, 554, 610, 1046-1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11290835000 від 30 січня 2008 року в сумі 269 434,51 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні п`ятдесят одну копійку).

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» 4041,52 грн. (чотири тисячі сорок одну гривню п`ятдесят дві копійки) витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники процесу:

позивач: акціонерне товариство «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська,2/12;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлений 16 вересня 2020 року.

Суддя Д. Б. Глинська