Ухвала суду № 91596952, 17.09.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10298/19

Провадження №2/369/814/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву третьої особи – ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ФІНСТРИМ», Акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання недійсними договорів уступки прав вимоги та скасування запису про право власності ,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ФІНСТРИМ», Акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання недійсними договорів уступки прав вимоги та скасування запису про право власності.

Через канцелярію суду третьою особою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

В своїй заяві позивач просила суд забезпечити позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини), щодо відчуження передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші ), щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222481600:02:006:0005, площею 0,1494 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та домоволодіння, реєстраційний номер 1395121832000, загальною площею 430,2 кв. м., житловою 160 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог заяви, зазначив, що у зв`язку з укладенням спірного договору відступлення права вимоги (факторингу) між ТОВ "ФІНСТРИМ" та громадянкою України ОСОБА_3 , Позивачем порушено майнові права на об`єкти нерухомості (спірне майно), а саме:житловий будинок загальною площею: 430,2 кв.м., житловою площею: 160 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , № НОМЕР_1 , земельна ділянка 3222481600:02:006:0005, площею 0,1494 га., цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, у зв`язку з укладенням спірного та оспорюваного договору відступлення права вимоги (факторингу) між ТОВ "ФІНСТРИМ" та громадянкою України ОСОБА_3 . Позивач втратив право власності на об`єкти нерухомості, що йому належав на праві власності.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, долучених до матеріалів позовної заяви та цієї заяви, власником зазначеного вище нерухомого майна є ОСОБА_3 .

На даний час між сторонами виник спір щодо оспорювання дійсності правочинів щодо нерухомого майна на підставі яких Відповідач став їх власником та отримав право володіння, користування та розпорядження спірним майном.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності ОСОБА_3 , а тому остання може вчинити дії щодо відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб.

Отже, у випадку невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Станом на даний момент Відповідачем вжиті заходи з метою недопущення сім`ї Позивача до об`єкту нерухомого майна, шляхом заселення до будинку невідомих осіб, укладення договорів оренди з третіми особами, які спонукають Позивача разом зі багатодітною сім`єю примусово виселиться з будинку.

Вищевказане підтверджує реальність існування загрози свавільного виселення Відповідачем Позивача та членів її сім`ї із нерухомого майна, право власності на яке оскаржується в суді, ще до моменту розгляду вказаної справи в суді по суті.

Тому на підставі вищевказаного просив суд заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов"язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, те що заявником не додано доказів щодо відчуження або переходу права власності на земельні ділянки та домолодіння, факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви третьої особи – ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ФІНСТРИМ», Акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання недійсними договорів уступки прав вимоги та скасування запису про право власності – відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя Дубас Т.В.