Рішення № 91566629, 15.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1201/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловського С.О., про визнання протиправним та скасування рішень державного виконавця Першого приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зайченко Богдана Віталійовича та визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловського С.О., в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати рішення державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зайченко Богдана Віталійовича, у виконавчому провадженні №60959845 з виконання виконавчого напису №3857 виданого 20.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 270183,02 грн, а також витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700 грн оформлених постановами: про відкриття виконавчого провадження ВП №60959845 від 13.01.2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №60959845 від 13.01.2020 року, про стягнення виконавчого збору ВП №60959845 від 13.01.2020 року, про арешт майна боржника ВП №60959845 від 16.01.2020 року, про розшук майна боржника ВП №60959845 від 16.01.2020 року, про опис та арешт майна боржника від 17.01.2020 року, а також оформлених актами державного виконавця: про доставку автомобілю на стоянку ДП «СЕТАМ» від 17.01.2020 року; приймання передачі на зберігання за виконавчим провадженням ВП №60959845 від 17.01.2020 року з додатком (опис майна); про відмову боржника проїхати до стоянки ДП «СЕТАМ» та забрати там свої речі, а також про відмову підписати вказаний акт від 17.01.2020 року;

визнати протиправними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зайченко Богдана Віталійовича, вчинені у виконавчому провадженні ВП №60959845, з виконання виконавчого напису № 3857 виданого 20.05.2016р. приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 270183,02 грн., а також витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700 грн., а саме: 16.01.2020 року по внесенню запису про арешт майна Боржника до Державного реєстру прав на нерухоме майно, та отриманню відповідного витягу з вказаного реєстру; 16.01.2020 року по внесенню запису про арешт майна боржника до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та отриманню відповідного витягу з вказаного реєстру; 15.01.2020 року по отриманню інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. 16.01.2020 року по отриманню Результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ МВС України щодо транспортних засобів»; 17.01.2020 року по вилученню з двору за адресою АДРЕСА_1 автомобілю Mitsubishi Lanser держ номер НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає рішення виконавця у формі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60959845 від 13.01.2020 року є незаконним та таким, що порушує права позивача з огляду на те, що по-перше: адреса позивача, а саме АДРЕСА_1 , та відповідно є територією на яку поширюються функції виключно Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Відтак державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не мав права вчиняти жодної дії у межах своїх повноважень на території на яку не поширюються його функції, чим зловживаючи своїми повноваженнями їх перевищив. Отже Виконавцем при прийняті рішення про відкриття виконавчого провадження єно вимоги п. 10 ч. 4. ст. 4 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження».

По-друге, позивач зазначає, що виконавцем не прийнято до уваги, що виконавчий документ, а саме виконавчий напис нотаріуса пред`явлено до виконання поза межами встановленого строку. Так відповідно до ст. 91 ЗУ «Про нотаріат», виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Аналогічний надпис щодо строку пред`явлення протягом одного року є і на самому виконавчому написі нотаріуса № 3857, що виданий 20.05.2016. Позивач звертає увагу на те, що статус виконавчого документу отже і відповідні вимоги щодо його компетенції надаються профільним законом, а саме ЗУ «Про нотаріат», відповідно норма ст. 91 цього закону є спеціальною саме відносно виконавчого напису нотаріуса. У даному випадку заява представника стягувача про відкриття виконавчого провадження подана до органу ДВС 11.01.2020 року, тобто з пропуском встановленого законом та виконавчим документом строку. Відповідно до п. 2 ч. 4. Ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Отже, на думку позивача виконавцем при прийняті рішення про відкриття виконавчого провадження також порушено вимоги п. 2 ч. 4. ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Щодо невідповідності виконавчого документу вимогам закону позивач зазначає, що

виконавцем не враховано, що виконавчий напис нотаріуса видано на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», а з заявою про відкриття виконавчого провадження звернувся представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». Отже у даному випадку є не тільки зміна назви, але і зміна організаційно-правової форми. Таким чином, на думку позивача виконавець мав перед прийняттям рішення про відкриття виконавчого провадження отримати належний документ, яким встановлено правоприємництво між юридичною особою на користь якої видано виконавчий документ та особою яка звернулася з заявою про примусове стягнення. Таким чином, позивач вважає, що виконавцем не враховано, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», та підлягає поверненню.

Крім того, позивач вказує, що виконавцем не враховано що виконавчий документ не набрав законної сили, на підставі ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Так, у зв`язку з прийняття рішення у справі №826/20084/14, в якій предметом оскарження було постанова Кабміну №602, наступають правові наслідки у вигляді втрати повноважень нотаріуса вчиняти написи щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, оскільки відповідний розділ був внесений у Перелік документів саме постановою Кабміну № 662. Таким чином виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин втрачає законну силу з моменту його вчинення, тобто є таким що не набрав законної сили.

Також позивач зазначає, що враховуючи положення ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» вчинення напису допускається за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, та подані документи підтверджують безспірність заборгованості, при тому що нотаріусом вчинено стягнення за період 10 років, при цьому з суми 271883,02 грн., лише залишок за кредитом становить 8723,18 грн., а все інше проценти, пеня, комісії. безпідставно нараховані протягом 10 років, вчинення напису є таким що не відповідає вимогам закону, тобто є незаконним. Враховуючи викладене, на думку позивача явна невідповідність вчинення виконавчого напису нотаріуса вимогам закону, є підставою вважати його таким, що рішення про вчинення виконавого напису не набрало законної сили.

Разом з тим, за твердженнями позивача на момент вчинення виконавцем дій щодо вилучення автомобілю виконавцю було достовірно відомо, що боржник не міг знати про відкриття виконавчого провадження, оскільки не отримав та не міг отримати відповідну постанову, яка була відправлена поштою лише 15.01.2020 року, а також не було відомо про арешт та розшук майна боржника. Крім того, на момент вчинення виконавцем дій щодо вилучення вказаного автомобілю, виконавець не попереджав боржника про наміри вилучення та про початок виконавчих дій, на момент вилучення автомобіля боржник перебувала дома. За твердженнями позивача, всі дії виконавця під час вилучення мали характер таємних, без будь якого повідомлення боржника.

Позивач зазначає, що після доступу до матеріалів виконавчого провадження 28.01.2020 року боржнику стало відомо, що виконавцем складено: постанову про опис та арешт майна боржника від 17.01.2020 року, згідно якої проведено вилучення автомобілю та передачу його на відповідальне зберігання представнику ДП «СЕТАМ»; акт державного виконавця від 17.01.2020 pокy про доставку автомобілю на стоянку ДП СЕТАМ»; акт приймання передачі на зберігання за виконавчим провадженням ВП № 60959845 від 17.01.2020 року з додатком (опис майна); акт державного виконавця від 17.01.2020 року про відмову боржника проїхати до стоянки ДП «СЕТАМ» та забрати там свої речі, а також про відмову підписати вказаний акт. Всі дії виконавця є незаконними, оскільки виконані на підставі незаконно відкритого виконавчого провадження, про що зазначалося вище, а також вчинені виконавцем на території на яку не поширюються його функції. Крім того, виконавцем допущено внесення завідомо недостовірної інформації до акту "державного виконавця від 17.01.2020 року про відмову боржника проїхати до стоянки ДП «СЕТАМ» та забрати там свої речі, а також про відмову підписати вказаний акт, оскільки вказаного факту не було, жодний документ у присутності боржника не складався.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що Відділ не визнає відповідну скаргу та вважає її повністю необґрунтованою. В обґрунтування правової позиції представник відповідача посилаючись на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №260/904/19 (ЄДРСРУ №86988902), від 16 квітня 2020 року у справі №420/970/19 (ЄДРСРУ № 88815202), від 29.04.2020 року у справі №1.380.2019.002758, адміністративне провадження №К/9901/33566/19 (ЄДРСРУ № 88986431) зазначає, що з урахуванням змін визначених Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до якого чітко зазначено, що строк пред`явлення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса) до примусового виконання на момент набрання чинності Законом №1404-VIII не закінчився, то його можна пред`являти до виконання протягом трьох років не зважаючи на приписи статті 91 Закону України «Про нотаріат» де вказано, що виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року. Представник відповідача зауважує, що зважаючи, на вищенаведене виконавчий документ пред`явлений в строк пред`явлення його до виконання ураховуючи відмітку на виконавчому написі про повернення виконавчого документу від 26.06.2018 року. Посилання на те, що виконавчий напис не набрав законної сили, на думку представника відповідача є хибними, так як боржник не вчинив жодних дій щодо його оскарження, з дати його видачі. А сам виконавчий напис не є предметом оскарження в відповідній справі, тому будь які посилання на його незаконність не можливо брати до уваги.

Також представник відповідача зазначає, що зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Представник відповідача зазначає, що після находження виконавчого документу до виконання державним виконавцем були вчинені всі заходи для його примусового виконання, інші дії державного виконавця були б незаконними та виконавчий документ був частково виконаний, електронні торги відбулися. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувану.

Представник відповідача стверджує, що ураховуючи вищенаведені обставини та зважаючи на зловживання позивача в строках подачі позовної заяви до суду, слідує, що державний виконавець вчинив всі дії ефективно та в повному обсязі для виконання вимог виконавчого документу.

Від третьої особи - Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» надійшли письмові пояснення, в яких представник АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що позов таким, що не може бути задоволений судом.

Так, в поясненнях представником АТ КБ «Приватбанк» зазначено, що станом на поточну дату виконавчий напис нотаріуса, вчинений 20.05.2016 року Позивачем не оскаржений, тобто Позивач не скористався своїм правом звернення до суду із вимогою про визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню. Отже підстав, вважати виконавчий напис недійсним, чи таким, що не підлягає виконанню наразі немає.

Також представник АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. У своїй заяві про відкриття провадження ПриватБанк звертався до органу ДВС у Київському районі, та обґрунтовував свою заяву, що майно, яке належить Позивачу знаходиться на території, що відноситься до юрисдикції Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Тобто, ПриватБанк скористався своїм правом вибору місця відкриття виконавчого провадження, визначеного ст 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, щодо інших доводів позивача, представник АТ КБ «Приватбанк» зазначила, що повністю підтримує правову позицію відповідача, тому вважає, що у позові має бути відмовлено.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та її представник в судовому засіданні 10.09.2020 року позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловський С.О., який також приймає участь у справі як представник відповідача - Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судовому засіданні 10.09.2020 року проти задоволення позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Представник третьої особи АТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні 10.09.2020 року просила в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ЗАО КБ «ПриватБанк», в особі начальника департаменту споживчого кредитування індивідуальних клієнтів філії «Южне ГРУ» ЗАО КБ «ПриватБанк» Бенсман Д.О. укладено кредитний договір №ODH0SE00001593 від 27.02.2006 року.(а.с. 116-117)

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 12.05.2016 року вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №3857, відповідно до якого запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» та стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі: залишок заборгованості за кредитом - 8723,18 грн; залишок заборгованості за відсотками - 75040,88 грн; комісія - 3300,00 грн; пеня - 183118,96 грн. (а.с. 120)

Як вбачається зі змісту вказаного документа, виконавчий напис має бути пред`явлений до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення. Виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто з 12.05.2016 року.

Представник АТ КБ «Приватбанк» Фірсов Д.Ю. 11.01.2020 року звернувся до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою б/н від 09.01.2020 року про відкриття виконавчого провадження. В заяві зазначено, що стягувачу стало відомо, що фактичне місцезнаходження транспортних засобів боржника, які були раніше оголошені в розшук постановою від 10.08.2016 року при примусовому виконанні документа, відносяться до дислокації Першого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 115)

Державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Зайченком Б.В. 13.01.2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №3857, виданого 20.05.2016 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М.

Також, 13.01.2020 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Зайченко Б.В. прийнято наступні постанови:

про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

про стягнення виконавчого збору. (а.с. 123-125)

Відповідно до інформації, отриманої державним виконавцем 16.01.2020 року за результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України ОСОБА_1 є власником автомобілів MAZDA 323 1600 (1994), червоного кольору, встановлена адреса: АДРЕСА_2 та MITSUBISHI LANCER 1587 (2006), сірий, адреса АДРЕСА_1. (а.с. 132).

Також, 16.01.2020 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Зайченком Б.В. прийнято постанови:

про арешт майна (а.с. 131);

про розшук майна (а.с. 133).

Від представника АТ КБ «Приватбанк» 17.01.2020 надійшла заява від 17.01.2020 (вх. №2145), в якій заявник повідомив про те, що належний боржнику транспортний засіб MITSUBISHI LANCER, НОМЕР_1 , знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у подвір`ї 5-ти поверхових будинків. (а.с. 134).

Того ж дня, 17.01.2020 державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Зайченко Б.В. прийнято постанову про опис та арешт майна боржника та складені:

акт про те, що автомобіль опечатаний та доставлений на стоянку ДП «СЕТАМ»;

акт про те, що боржник виявила бажання забрати особисті речі з транспортного засобу, але відмовилась проїхати на стоянку ДП «СЕТАМ». Також відмовилась від підписання акту. (а.с. 135-137)

Також, 17.01.2020 складено акт приймання-передавання майна на зберігання на виконавчим провадженням ВП№60959845 з додатком (опис майна). (а.с. 138).

В подальшому державним виконавцем вчинені дії щодо здійснення експертної оцінки майна та передавання на реалізацію арештованого майна.

Відповідно до акта державного виконавця про проведені електронні торги від 17.06.2020 року арештоване майно реалізовано за ціною 104366,00 грн., які перераховано наступним чином: 4108,55 грн - гарантійний внесок ДП «СЕТАМ»; 1109,75 грн - додаткова винагорода ДП «СЕТАМ»; 99147,70 грн - Перший Київський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рахунок отримувача: UA588201720355269000000701011 ДКСУ в м. Києві МФО: 820172 код отримувача (ЄДРПОУ 41406776). (а.с. 181).

Постановою від 19.06.2020 державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Михайловським С.О. прийнято постанову про зняття арешту з майна, відповідно до якої зняті всі арешти та заборони на відчуження, накладені відділом державної виконавчої служби (приватним виконавцем), з MITSUBISHI LANCER, 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить боржнику. (а.с 185).

Також 19.06.2020 державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Михайловським С.О. прийнято постанову про припинення розшуку майна боржника, а саме автомобіля марки MITSUBISHI LANCER, 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (а.с. 187).

Позивач вважає, що оскаржувана постанова та дії відповідача є незаконним та необґрунтованою, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання на момент здійснення спірного виконавчого напису встановлювались статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Так, відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», у зазначеній редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано випадки переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, вказано, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (п.1 ч.1 ст.23).

Відповідно до ч.2 ст.23 вказаного Закону після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Також, згідно ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Конституцією України закріплено принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі №3-рп/2001).

Водночас, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон України №1404-VIII), частинами 1 та 2 ст.12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Зі змісту наведеного положення Закону України №1404-VIII слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Суд зазначає, що на звороті виконавчого напису від 12.05.2016 року №3857, містить відмітку державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу - запис від 26.06.2018 року, повернуто згідно п.7 ч. 1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Водночас, вважаючи, що положення Закону України №1404-VIII стосовно встановленого трирічного строку для пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання розповсюджуються на спірні правовідносини, та вказуючи, що на момент набрання чинності цим Законом строк пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання не закінчився, судом враховано обставини, щодо повернення такого напису стягувачу за наслідком пред`явлення стягувачем виконавчого напису нотаріуса до виконання, що, в силу положень ст.23 Закону України №606-XIV є однією з підстав для переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі № 420/970/19.

Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання на момент набрання чинності Законом України №606-XIV не закінчився, а тому доводи позивача в цій частині не обґрунтовані.

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що державний виконавець не повинен був приймати до виконання виконавчий напис нотаріуса №3857 від 20.05.2016 з огляду на його незаконність, оскільки на момент звернення стягувача з заявою про відкриття виконавчого провадження зазначений виконавчий напис нотаріуса №3857 від 20.05.2016 скасований не був.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем принцип територіальної підвідомчості примусового виконання рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували факт місцезнаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби - Першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем додано не було. Суд вважає, що одне лише зазначення в заяві, що місцезнаходження майна боржника відноситься до дислокації Першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) без зазначення конкретної адреси та без надання документа/копії документа, який підтверджує, щодо адреси проживання чи перебування боржника - фізичної особи, не може вважатися належною підставою для відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, в даному випадку транспортних засобів, право власності на які зареєстровано за боржником. Разом з тим, слід зазначити, що і стягувачу і державному виконавцю достеменно було відомо місцепроживання боржника, а саме: АДРЕСА_1 , та про те, що на дану територію поширюється компетенція іншого відділу державної виконавчої служби. При цьому вилучення транспортного засобу здійснювалось державним виконавцем Першого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснювалось саме за адресою: АДРЕСА_1.

Крім іншого, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності дій державного виконавця Першого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по вилученню 17.01.2020 року з двору за адресою АДРЕСА_1 автомобілю MITSUBISHI LANCER державний знак НОМЕР_1 , з огляду на наступне.

По-перше, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач була належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження №60959845 від 13.01.2020, оскільки наявний в матеріалах справи фіскальний чеку від 15.01.2020 року, роздрукований о 12:55 свідчить про те, що рекомендований лист направлений адресату ОСОБА_1 15.01.2020 року. Зазначене також підтверджується відбитком печатки відділення ДП «Укрпошта» на конверті. (а.с. 10, 122)

Відповідно до інформації, зазначеної на конверті, в якому позивачу направлена постанова про розшук майна боржника від 16.01.2020, лист поданий у відділення ДП «Укрпошта» 22.01.20. (а.с. 12).

При цьому, доказів того, що позивач була обізнана про прийняття постанови про арешт майна боржника до вчинення дій щодо вилучення транспортного засобу та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження відповідач до суду не надав.

Разом з тим, як вбачається з постанови про опис та арешт майна боржника, державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зайченком Б.В., при примусовому виконанні виконавчого провадження №АСВП 60959845 по примусовому виконанню виконавчого документа, а саме: виконавчого напису №3857 від 20.05.2016 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» грошової суми у розмірі 271883,02 грн, для забезпечення реального виконання рішення вирішено арештувати, описати та вилучити транспортний засіб MITSUBISHI LANCER з подальшою передачею його до ДП «СЕТАМ». (а.с. 90-91).

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Згідно з п.12 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо:

стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника;

з`ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача та майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби;

боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць.

Про проведення державним виконавцем виконавчих дій орган державної виконавчої служби зобов`язаний повідомити орган державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії, до початку проведення таких дій.

У повідомленні про вчинення виконавчих дій зазначаються:

найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця, яким будуть проводитись виконавчі дії;

номер виконавчого провадження;

дата, час та місце проведення виконавчих дій;

виконавчі дії.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про проведення виконавчих дій від 17.01.2020 №2712, за підписом начальна відділу, Перший Малиновський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 17.01.2020 року було повідомлено про те, що 17.01.2020 о 10:00 за підвідомчою останньому адресою будуть проводитись виконавчі дії по опису/арешту та вилученню транспортного засобу боржника, а саме за адресою АДРЕСА_1.

Однак, доказів того, що вказане повідомлення було отримане Перший Малиновський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до початку проведення виконавчих дій, відповідачем не надано.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зайченко Б.В, оформлених актами державного виконавця: про доставку автомобілю на стоянку ДП «СЕТАМ» від 17.01.2020 року; приймання передачі на зберігання за виконавчим провадженням ВП №60959845 від 17.01.2020 року з додатком (опис майна); про відмову боржника проїхати до стоянки ДП «СЕТАМ» та забрати там свої речі, а також про відмову підписати вказаний акт від 17.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» рішенням органу виконавчої служби, яке може бути оскаржено, в розуміння КАС України є постанова, оскільки створює юридичні наслідки. Разом з тим, акт є лише формою фіксації інформації, отриманої, створеної під час вчинення виконавчих дій.

Юридичні наслідки для боржника створює не акт, а постанова державного виконавця.

Таким чином, позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав в розумінні статті 2 КАС України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зайченко Б.В, оформлених актами державного виконавця: про доставку автомобілю на стоянку ДП «СЕТАМ» від 17.01.2020 року; приймання передачі на зберігання за виконавчим провадженням ВП №60959845 від 17.01.2020 року з додатком (опис майна); про відмову боржника проїхати до стоянки ДП «СЕТАМ» та забрати там свої речі, а також про відмову підписати вказаний акт від 17.01.2020 рокує необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи усі встановлені факти в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження № 60959845 від 13.01.2020 року діяв не в межах своїх повноважень без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення. Разом з тим, з урахуванням необґрунтованості частини позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування актів, складених державним виконавцем в межах виконавчого провадження №60959845, суд дійшов висновку, що позовні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловського С.О., про визнання протиправним та скасування рішень державного виконавця Першого приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зайченко Богдана Віталійовича та визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зайченко Богдана Віталійовича, у виконавчому провадженні №60959845 з виконання виконавчого напису №3857 виданого 20.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 270183,02 грн, а також витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700 грн оформлених постановами: про відкриття виконавчого провадження ВП №60959845 від 13.01.2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №60959845 від 13.01.2020 року, про стягнення виконавчого збору ВП №60959845 від 13.01.2020 року, про арешт майна боржника ВП №60959845 від 16.01.2020 року, про розшук майна боржника ВП №60959845 від 16.01.2020 року, про опис та арешт майна боржника від 17.01.2020 року;

Визнати протиправними дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зайченко Богдана Віталійовича, вчинені у виконавчому провадженні ВП №60959845, з виконання виконавчого напису № 3857 виданого 20.05.2016р. приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 270183,02 грн., а також витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700 грн., а саме: 16.01.2020 року по внесенню запису про арешт майна Боржника до Державного реєстру прав на нерухоме майно, та отриманню відповідного витягу з вказаного реєстру; 16.01.2020 року по внесенню запису про арешт майна боржника до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та отриманню відповідного витягу з вказаного реєстру; 15.01.2020 року по отриманню інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. 16.01.2020 року по отриманню Результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ МВС України щодо транспортних засобів»; 17.01.2020 року по вилученню з двору за адресою АДРЕСА_1 автомобілю Mitsubishi Lanser держ номер НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 );

Відповідач: Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 41406776, 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1);

Третя особа: Акціонерне товариство комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д);Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9);

Третя особа: державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Михайловський Станіслав Олегович (65065, м.Одеса, вул. Генерала Петрова, 1)

Суддя П.П.Марин

.