Рішення № 91566365, 14.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6222/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615, № 1208621-2019-3313-2615, № 1208621-3313-2615, -

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615 Головного управління ДПС у м. Києві, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичної особи 18010700 за 2018 рік у розмірі 5651,46 грн., відповідно до пункту 287.5 статті 287 та підпункту 288.7 статті 288 розділу XIII Податкового кодексу України; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 1208621-2019-3313-2615 Головного управління ДПС у м. Києві, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичної особи 18010700 за 2019 рік у розмірі 24556,92 грн., відповідно до пункту 287.5 статті 287 та підпункту 288.7 статті 288 розділу XIII Податкового кодексу України; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 1208621-3313-2615 Головного управління ДПС у м. Києві, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичної особи 18010700 за 2020 рік у розмірі 24556,92 грн., відповідно до пункту 287.5 статті 287 та підпункту 288.7 статті 288 розділу XIII Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 є Фізичною особою-підприємцем з 22.10.2009 та здійснює підприємницьку діяльність КВЕД 45.20 (Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); КВЕД 68.20 (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна) перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку з 01.03.2017, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 02.08.2018 № 1815033400516/-15-03. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, використовується Позивачем для провадження господарської діяльності, тому останній, як платник єдиного податку звільняється від обов`язку сплати земельного податку за користування земельною ділянкою.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615, № 1208621-2019-3313-2615, № 1208621-3313-2615 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , він зобов`язаний сплачувати земельний податок відповідно до норм ПК України. ОСОБА_1 як платником єдиного податку у свою чергу не було доведено того, що ним отриманий оподаткований дохід від використання земельної ділянки. Жодних доказів до позовної заяви про отримання доходу від використання земельної ділянки, не долучено. ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати земельного податку на підставі пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України, як платник єдиного податку, оскільки земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка є об`єктом оподаткування, не використовується Позивачем для провадження господарської діяльності.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_1 є власником магазину автозапчастин, складу та станції технічного обслуговування загальною площею 528,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування магазину запчастин та складу, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.10.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 , як «Продавець» та ОСОБА_1 , як «Покупець».

Також, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування магазину запчастин та складу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 , як «Продавець» та ОСОБА_1 , як «Покупець».

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22.10.2009 року та здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Крім того, ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку (2 група) з 01.03.2017 року, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 02.08.2018 року № 1815033400516/15-03.

01.04.2020 року Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 1208621-2018-3313-2615, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2018 рік у розмірі 5651,46 грн.

01.04.2020 року Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 1208621-2019-3313-2615, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2019 рік у розмірі 24556,92 грн.

01.04.2020 року Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 1208621-3313-2615, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2020 рік у розмірі 24556,92 грн.

Відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п.269.2 ст.269 Податкового кодексу України особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з п.287.2 ст.287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Відповідно до п.287.10 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендодавець) уклав договір оренди нежитлового приміщення з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування об`єкт нерухомого майна - магазин автозапчастин 286,8 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, термін дії договору становить 35 календарних місяці, з 09.10.2018 року до 10.09.2021 року включно.

15.05.2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендодавець) уклав договір оренди нежитлового приміщення № 05/15 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування об`єкт нерухомого майна - магазин автозапчастин 286,8 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, термін дії договору становить 16 календарних місяці, з 01.06.2020 року до 01.09.2021 року включно.

09.10.2018 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір позички (безоплатного користування) нежитлового приміщення, відповідно до умов якого Сторона 1 передала, а Сторона 2 приймає в строкове безоплатне користування нежитлове приміщення, визначене п.п.1.2-1.3 даного договору з метою експлуатації станції технічного обслуговування та складу», адреса приміщення: АДРЕСА_1 , Стороною 1 передається Стороні 2 приміщення загальною площею 241,9 м. кв., а саме склад 49,0 кв. м.; станція технічного обслуговування 192,9 кв. м., термін дії договору до 10 вересня 2021 року з моменту його підписання.

З урахуванням зазначеного, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033 для провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пп.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності, тому він як платник єдиного податку звільняється від обов`язку сплати земельного податку за користування цією земельною ділянкою.

Посилання відповідача, що позивачем не було доведено того, що ним отриманий оподаткований дохід від використання земельної ділянки, додних доказів до позовної заяви про отримання доходу від використання земельної ділянки не долучено, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, не використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності.

Тобто, в даному випадку відповідач безпідставно визначив позивачу суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018-2020 роки, про що прийняв податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615, № 1208621-2019-3313-2615, № 1208621-3313-2615.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615, № 1208621-2019-3313-2615, № 1208621-3313-2615 є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615, № 1208621-2019-3313-2615, № 1208621-3313-2615 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615, № 1208621-2019-3313-2615, № 1208621-3313-2615.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6306,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко