Рішення № 91487211, 07.09.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3222/2018 Справа № 490/6522/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді – Черенкової Н.П.,

При секретарі – Янкевич В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 953-04/07 від 29 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (яке відступило право вимоги за договором від 17 грудня 2012 року ПАТ "Альфа-Банк" ) та ПАТ « Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , яка станом на 25.05.2015 року становить за кредитом 1 263 287,15 грн.,відсоткам-119336,82 грн., пеня за рік - 40 868,15 грн.

У подальшому АТ « Альфа-Банк», на підставі протоколу №2\2018 від 26.04.2018 року про зміну назви.

Ухвалою від 16.07.2015 року відкрито провадження у справі з призначенням судового засідання на 02.11.2015 року.

Розпорядженням № 255 від 06.02.2017 року призначено повторний розгляд справи в зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку.

Протоколом повторного автоматичного розподілу справи від 06.02.2017 року, дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою від 09.02.2017 року дана цивільна справа прийнята суддею до свого провадження з призначенням до попереднього судового засідання на 27.03.2017 року.

Заочним рішенням від 19.05.2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 1423492,12 грн., з яких: заборгованість за кредитом : 1263287,15 грн., заборгованість по відсоткам: 129336,82 грн., пеня: 40868,15 грн.

Ухвалою від 05.09.2018 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та заочне рішення Центрального суду м. Миколаєва від 13.05.2017 року – скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 29.10.2018 року.

Ухвалою від 29.10.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залучення ОСОБА_4 до участі в справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Цією ж ухвалою підготовче провадження закрито, та справу призначено до судового розгляду на 17.12.2018 року.

12.12.2018 року ОСОБА_1 направив до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи свої обґрунтував тим, що позивачем не доведено факту відступлення права вимоги за Договором про іпотечний борг № 953-04/07 від 29 серпня 2007 року від Закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») до позивача у визначеному позивачем розмірі та взагалі факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у визначеному кредитним договором розмірі.

Так, відступлення прав вимоги відбувається лише за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення печатками сторін) Реєстру Позичальників, що є Додатком № 1 до Договору відступлення. Наявний в матеріалах справи Витяг з Додатку № 1 до Договору відступлення не відповідає наведеним вище вимогам Договору та не містить підписів та печаток сторін Договору у зв`язку із чим є обґрунтовані підстави вважати цей документ неналежним доказом підтвердження обставин, на які посилається позивач.

Окрім того, з розрахунку заборгованості по кредитному договору доданого позивачем до позову, взагалі неможливо встановити, яка саме загальна сума вимоги була відступлена, як вона виникла, як нараховувалася та чи взагалі обліковувалася в облікових системах банків та чи дотримано при її формуванні умови кредитного договору.

Складений позивачем розрахунок заборгованості взагалі не є підтвердженням здійснення банківських операцій та їх обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, до того ж він починається лише 17 грудня 2012 року, хоча датою укладення кредитного договору є 29 серпня 2007 року та саме з цієї дати і повинен був початися облік операцій по рахункам позичальника.

Відповідач також вказав про відсутність у кредиторів дозволу на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику.

При цьому, представник відповідача просив про відкладення розгляду справи.

До судового засідання 17.12.2018 року сторони не з`явились, слухання справи відкладено на 06.03.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, слухання справи відкладено.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року визнано явку представника позивача обов`язковою до судового засідання на 23.10.2019 року.

Представник позивача не з`явилась, надала заяву про слухання справи у їх відсутність та надала дані про зміну позивача на АТ «Альфа-Банк».

Сторони до судового засідання не з`явились. При цьому представник позивача просив про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги повністю підтримав, представник відповідача просив про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду постановлено про розгляд справи у відсутності сторін.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29 серпня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" (далі - Банк») та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено Договір про іпотечний борг №953-04/07, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 90 000,00 дол. США на умовах, передбачених цим Договором, а саме наступними траншами: 1 транш - 29 серпня 2007 р. в сумі 50000,00 дол. США, 2 транш - 01 жовтня 2007 р. в сумі 40 000,00 дол. США. За користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 13 % річних. Кінцевий терміном повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 26 серпня 2027 р.

Відповідно до п.5.2.1 умов Договору, позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість по кредиту та процентах перед Банком відповідно до розробленого графіку погашення.

За п.5.2.3 своєчасно сплачувати проценти, в разі невиконання вказаних зобов`язань сплатити неустойку.

14 січня 2008 року між сторонами був укладений Договір №021-04/08 про внесення змін до Договору про іпотечний борг №953-04/07 від 29.08.2007 р., відповідно до якого сторони внесли зміни до п. 3.3 Кредитного договору.

29 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 ( далі - Іпотекодавець) був укладений Іпотечний Договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого предметом іпотеки є квартира, трикімнатна АДРЕСА_1 , загальною площею 69,0 кв.м., житлова площа 46,3 кв.м. - у якості забезпечення виконання за Договором про іпотечний борг №953-04/07 від 29.08.2007 р.

Відповідно до п. 3.1.9 умов Іпотечного договору, Банк має право задовольняти свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом та розділом 5 цього Договору.

Дотепер відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, має заборгованість, яка складається із боргу по кредиту, відсоткам та пені.

На адресу боржника надсилалася вимога від 02.06.2015 р. про усунення порушень та добровільне виселення, відповідно до якої Банк вимагав від Позичальника у тридцятиденний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку в загальній сумі 68322,70 дол. США, та повідомлено що невиконання вимог потягне за собою звернення за судовим захистом.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги, в тому числі і за договором №953-04/07 від 29.08.2007 р.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги за договором кредиту та договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до якого до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги за договором іпотеки № 953-04/07 від 29 серпня 2007 року.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора, а за договором іпотеки в частині іпотекодержателя.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог посилався на те, що позивачем не доведено відповідними доказами право вимоги за договором іпотеки та розмір заборгованості позичальника за кредитним договором.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Аналогічні положення були передбачені у відповідних ст. 57 та ч. 3 ст. 60 ЦПК України, в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За приписами ст.82 ч.4 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2019 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» - в рахунок погашення заборгованості у розмірі 77 287,03 дол. США за кредитним договором № 953-04/07 від 29 серпня 2007 року, яка складається з заборгованості за кредитом 60 627,54 дол. США, заборгованості за відсотками 16 659,49 дол. США. Стягнуто на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 30.01.2020 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2019 року змінено в частині розміру заборгованості за кредитним договором по процентам, загальної суми заборгованості та судових витрат. Зменшено розмір процентів з 16 659,49 доларів США до 5 727,20 доларів США та загальний розмір заборгованості з 77 287,03 доларів США до 66 354,74 доларів США, а також судовий збір з 29 713,47 грн. до 19 270,54 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням апеляційної інстанції встановлена сума заборгованості за кредитним договором. Рішення набрало законної сили, тому заборгованість за кредитом становить: за кредитом - 60 627,54 доларів США,що становить 1 263 287,15 грн., по відсоткам - 5727,20 доларів США, що складає 119 336,82 грн.

Пеня складає за календарний рік - 40868,15 грн.

Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами саме позивач визначає підстави позову та надає докази на підтвердження цих обставин. ПАТ «Альфа-Банк», обґрунтовуючи позовні вимоги надало до районного суду відповідні докази, зокрема договір про відступлення права вимоги та договір про передачу прав за договором забезпечення від 17 грудня 2012 року та витяги з додатків до цих договорів.

Зазначені докази були надані в копіях, які завірені представником позивача, зокрема містять його підпис та печатку юридичної особи, що не суперечить приписам ч. 5 ст. 95 ЦПК України.

Доводи відповідача про необхідність дозволу на здійснення валютних операцій спростовуються листом-роз`ясненням Національного Банку України № 13-210/7871-22612 від 07 грудня 2009 року (який діяв на час укладення договорів про відступлення прав вимоги) з якого вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, то законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 2027 року, був змінений кредитором на повернення всією сумою в термін 30 днів з моменту отримання вимоги.

Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення боржнику вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для нарахування та стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Таким чином після 06 червня 2015 року Банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

Отже, розмір заборгованості по процентах за користування кредитними коштами слід визначити на час направлення боржнику вимоги про дострокове повернення кредиту у розмірі 5 727,20 дол. США,тіло кредиту - 60 627,54 доларів США, пеня - 40 868,15 грн.

Позиція Верховного Суду з цього приводу є сталою та має прогресивний характер. Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі №759/4036/18, постанова Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі №640/18356/17, постанова Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі №761/31346/13?ц, постанова Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі №2?1513/10).

В цих правовідносинах визначальною є постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі №921/107/15?г. Вона містить кілька основоположних принципів, які активно застосовують суди:

якщо внаслідок судового стягнення предмета іпотеки у кредитора залишилася непогашена заборгованість за основним зобов`язанням, то основне зобов`язання не припиняється відповідно до положень ст. 599 ЦК України;

за рахунок предмета іпотеки кредитор має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі;

застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не вважається подвійним стягненням.

Не вважається подвійним стягненням звернення стягнення на предмет забезпечення за наявності невиконаного рішення суду про стягнення основної суми заборгованості (навіть якщо був отриманий, але не звернений до виконання виконавчий лист). У постанові від 27.09.2018 р. у справі №910/23408/17 Верховний Суд зазначив, що задля уникнення подвійного стягнення боржник, який погасив заборгованість за основним зобов`язанням (за яким видано виконавчий лист), має право звернутися до суду із заявою в порядку, передбаченому ст. 432 ЦПК України або ст. 328 ГПК України — визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, Верховний Суд відійшов від доктрини «автоматичного подвійного стягнення» та поклав обов`язок захистити своє право на боржника.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, згідно зі ст. 19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain). Більше того, тоді як ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3654 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 953-04/07 від 29 серпня 2007 року, укладеного з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ( яке відступило право вимоги за договором від 17 грудня 2012 року ПАТ "Альфа-Банк" ), яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 60 627,54 доларів США, що у еквіваленті становить 1 263 287,15 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5 727,20 доларів США, що у еквіваленті становить 119 336,82 грн., та пені – 40 868,15 грн.

Стягнути на користь ПАТ "Альфа-Банк" з ОСОБА_1 3654 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2020 року.

Суддя Черенкова Н.П.