Ухвала суду № 914838, 25.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 квітня 2007 року                                                                       К-9529/06                                                                                                           №28/662

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого      Харченка В.В.,

суддів:                 Гончар Л.Я.,

                            Васильченко Н.В.,

                            Кравченко О.О.,

Матолича С.В.,

при секретарі – Кулеші А.О.

сторони:

від позивача: Прокопенко І.В.;

від відповідача: Мисливий І.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 17 січня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2005 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Алай» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановила

Закрите акціонерне товариство «Алай» (далі по тексту – Позивач, ЗАТ «Алай») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту – Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0000762302 від 13 червня 2003року та № 0000762302/1 від 20 серпня 2003року; першої податкової вимоги № 1/4778 від 11 вересня 2003року, другої податкової вимоги №2/5239 від 22 жовтня 2003року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17 січня 2005 року позов ЗАТ «Алай» задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000762302 від 13 червня 2003року та № 0000762302/1 від 20 серпня 2003року в частині визначення податкового зобов»язання по податку на додану вартість у сумі 23633,00 грн.( 4940,00 грн. основного платежу та 18693,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, визнано недійсною першу податкову вимогу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 1/4778 від 11 вересня 2003року, визнано недійсною другу податкову вимогу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №2/5239 від 22 жовтня 2003року. В іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2005 року рішення господарського суду міста Києва від 17 січня 2005 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог ЗАТ «Алай», ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2005 року і рішення господарського суду міста Києва від 17 січня 2005 року та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ЗАТ «Алай» відмовити повністю.

В обґрунтування заявленого прохання Відповідач стверджує, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано положення п.п. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому скаржник стверджує, що скаргу на податкове повідомлення – рішення ЗАТ «Алай» було подано раніше, ніж сплачено відповідні суми, а тому податковому органу не могло бути відомо про факт сплати податкового зобов»язання.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Попередніми судовими інстанціями встановлені наступні фактичні обставини справи.

Контролюючим органом проведено комплексну документальну перевірку дотримання ЗАТ «Алай» вимог податкового та валютного законодавства за період 01 січня 2000року по 01 січня 2003року, за результатами якої складено акт перевірки №97-23/02-7-19127306 від 10 квітня 2003року.

14 квітня 2003 року контролюючим органом, на підставі висновків проведеної перевірки, прийнято податкове повідомлення - рішення №0000482302, яким Позивачу, відповідно пп.7.3.1, п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов»язання  за зобов»язанням «податок на додану вартість» у сумі 57 815,00 грн. (27 728,00 грн. основного платежу та 30 087,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позивач, не погоджуючись із визначеним податковим зобов»язанням, звернувся до Контролюючого органу із скаргою, для розгляду якої ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено додаткову перевірку щодо дотримання Позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2002року по 01 січня 2003року та складено акт перевірки № 118-23-7-19127306 від 12 червня 2003року.

13 червня 2003 року, на підставі висновків додаткової перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000762302, яким Позивачу, відповідно до відповідно пп.. 7.3.1, п. 7,3, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов»язану за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 49 742,00 грн. (22346,00 грн. основного платежу та 27 396,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визначене податкове зобов»язання оскаржено Позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у м. Києві від 14 серпня 2003 року № 2428/10/25-014 податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від № 0000762302 від 13 червня 2003року залишено без змін.

20 серпня 2003року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000762302/1, яким Позивачу, відповідно до відповідно п.п.. 7.3.1, п. 7.3, п.п.. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобов»язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 49 742,00 грн. (22346,00 грн. основного платежу та 27396,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Відповідачем направлені Позивачу:

- перша податкова вимога від 11 вересня 2003року № 1/4778, у відповідності до якої станом на 11 вересня 2003року сума податкового боргу Позивача за узгодженим податковим зобов»язанням з податку на додану вартість складає 26 158,72 грн. (22346,00 грн. основного платежу та 3 812,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- друга податкова вимога від 22 жовтня 2003року № 2/5239, у відповідності до якої станом на 22 жовтня 2003року розмір податкового боргу позивача за узгодженим податковим зобов»язанням з податку на додану вартість складає 26299,58 грн. (26158,72 грн. основного платежу та 140,86 грн. пені).

Враховуючи, що згідно положень п.п.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, встановивши, що контрагент Позивача ПП «Дон-Промтехніка», на момент виконання договору купівлі-продажу №2 від 03 липня 2002року, не було платником податку на додану вартість в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», та не мало права видавати Позивачу податкову накладну №71 від 31 липня 2002року на суму 104 436,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17 406,00 грн.) та що зазначений договір №2 від 3 липня 2002 року визнаний недійсним з моменту укладення, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову в цій частині.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено фактичні обставини справи, які свідчать про те, що платіжним дорученням №27 від 23 квітня 2003року Позивачем сплачена до бюджету сума податку на додану вартість у розмірі 4 940,00 грн., платіжним дорученням №30 від 23 квітня 2003року сплачена сума штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 18 693,00 грн., визначених позивачу податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0000482302 від 14 квітня 2003року, а, в силу положень  статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про те, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0000762302 від 13.06.2003р. та №0000762302/1 від 20.08.2003р. в частині визначення позивачу податкового зобов»язання по ПДВ у сумі 23 633,00 грн. (4 940,00 грн. основного платежу та 18 693,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) є безпідставними та мають бути визнані недійсними.

Доводи касаційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва спростовуються зібраними у справі доказами.

Так, попередніми судовими інстанціями встановлено, що операції щодо погашення Позивачем податкової заборгованості відображені Відповідачем по даті проведення у обліковій картці позивача з податку на додану вартість за 2003 рік.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний суди повно з’ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

                                        УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17 січня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                        

судді:                                                                                    

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8

__.  .2007 № К-9529/06

ЗАТ «Алай»

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

Направляється копія ухвали Вищого адміністративного суду України від ___.____.2007 року з приводу розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 17 січня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2005 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Алай» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, до відома.

Додаток: копія ухвали.

Суддя

Вищого адміністративного суду                                          Матолич С.В.

України