Ухвала суду № 914871, 05.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05.06.2007№К-20599/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача: МарутиС.Є, ГончараМ.А. та

відповідача: ДзюбиЛ.М., КлименкоМ.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю«Комерційне підприємство Фірма «Арбат» на постанову Київського апеляційного господарського суду від01.03.2006 по справі№16/192

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю«Комерційне підприємство «Фірма «Арбат» (даліТОВ)

до                   Державної податкової інспекції у м.Чернігові (даліДПІ)

                        Державної податкової адміністрації у Чернігівській області

третяособаДержавне підприємство«Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

про                            визнання недійсним рішень про результати розгляду скарг, податкового повідомлення-рішення рішення про застосування податкової застави та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними:

-рішення ДПІ у м.Чернігові від27.04.2005 №9036/10/25-008 в частині донарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, та податкове повідомлення-рішенням від22.02.2005 №0000292650/0;

-рішення ДПА у Чернігівські області від04.04.2005 №1049/10/25-020 про результати розгляду скарги ТОВ в частині нескасованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість;

-рішення ДПІ у м.Чернігові від15.03.2005 про застосування податкової застави на всі активи позивача та

-зобов'язання ДПІ у м.Чернігові зняти з Державного реєстру податкову заставу всіх активів позивача.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від30.08.2005 у справі №16/192 позивачу відмовлено в позові в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішенням від22.02.2005 №0000292650/0, в решті позову провадження у справі припинено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення мотивував тим, що висновки Акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству. В частині позовних вимог про визнання недійсними рішень ДПІ у м.Чернігові та ДПА у Чернігівській області про результати розгляду скарг - провадження у справі судом припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з непідвідомчістю спору господарському суду. В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПІ у м.Чернігові від15.03.2005 про застосування податкової застави на всі активи позивача та зобов'язання ДПІ у м.Чернігові зняти з Державного реєстру податкову заставу всіх активів позивача - провадження у справі судом припинено на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

При цьому судом встановлено фактичні обставини справи про те, що ДПІ проведено позапланову документальну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2002 по 30.09.2004, за наслідками якої складено Акт від18.02.2005 №12/26-210/21408202 про порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) за вересень 2004року на 3806000грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від22.02.2005 №0000292650/0, яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ у сумі7612000грн. (в т.ч.3806000грн. основного платежу та 3806000грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в порядку апеляційного узгодження та на підставі рішення прийнято податкове повідомлення-рішення від28.04.2005 №0000292650/1 та податкове повідомлення-рішення від11.07.2005 №0000292650/2 відповідно. При цьому Чернігівська філія ДП«Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 17.03.2005 на підставі заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна, поданої ДПІ, внесла до Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформацію про обтяження рухомого майна ТОВКПФ«Арбат» (реєстраційний №1771597). Відповідно 11.08.2005 на підставі заяви ДПІ про реєстрацію змін обтяження рухомого майна, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна була внесена інформація про припинення обтяження рухомого майна позивача.

Підставою нарахування податкових зобов’язань стало те, що в травні2004року між позивачем (продавець) та ТОВ«БМС Трейдінг груп» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від20.05.2004 №15-05 на загальну суму 19030000грн., (в т.ч.ПДВ -3171666грн.), що підтверджено накладною, актом приймання–передачі та податковою накладною.

Відповідно до додаткової угоди розрахунки між сторонами здійснено шляхом передачі покупцем продавцю простих векселів, емітованих покупцем:

Також в травні2004року між позивачем (покупець) та АТНЕК«Енергетика та паливо України» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу на загальну суму 19800000грн. (в т.чПДВ - 3300000грн.) що також підтверджено накладною, актом приймання-передачі та податковою накладною.

В рахунок оплати за придбані установки позивач перерахував покупцю з розрахункового рахунку кошти в сумі 770000грн. та відповідно до акту приймання-передачі векселів передав АТНЕК«Енергетика та паливо України» шість векселів, отриманих раніше від ТОВ«БМСТрейдінггруп», номінальною вартістю 19030000грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від01.03.2006 по справі№16/192 рішення Господарського суду Чернігівської області від30.08.2005 у справі №16/192 скасовано, в позові відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції в частині, зазначивши, що операція з розрахунку за товар векселем є товарообмінною, а тому за результатами перевірки ДПІ правомірно визначила позивачу податкове зобов'язання з ПДВ та застосувала до штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства. Тому враховуючи особливості розрахунку за товар, пославшись на п.1.19, п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4; пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд апеляційної інстанції зазначив базу оподаткування операцій з поставки товарів, і обґрунтував свою позицію пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», зробивши висновок, що операції по передачі векселів, емітованих третьою особою, в рахунок погашення зобов'язань за отриманий товар до таких операцій не відносяться.

В частині припинення провадження у справі суд апеляційної інстанції не погодився із обґрунтуванням суду першої інстанції, пославшись на ч.2 ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України та ст.12 ГПК України, і зазначивши, що спір про визнання недійсними рішень податкових органів про результати розгляду скарг станом на час прийняття господарським судом першої інстанції рішення у справі був підвідомчий господарським судам України.

Щодо відсутності предмету спору в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПІ про застосування податкової застави на всі активи позивача та зобов'язання ДПІ зняти з Державного реєстру податкову заставу всіх активів позивача - суд апеляційної інстанції встановив, що на момент розгляду справи господарським судом предмет спору припинив своє існування, так як з 11.08.2005 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесена інформація про припинення обтяження рухомого майна позивача. А тому оскільки спірні правовідносини не існували на момент звернення позивача до суду або права позивача відповідачем не були порушені, провадження у справі на думку суду апеляційної інстанції не підлягає припиненню за відсутністю предмету, а суд має розглянути спір по суті та у позові має бути відмовлено.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач (далі-ТОВ) подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від01.03.2006 по справі№16/192 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки на думку скаржника векселі видані в оплату за фактично поставлені товари, не підпадають під ознаку товару, і тому операція з передачі векселів в рахунок оплати за отримані товари, не є бартером. Зазначене скаржник обґрунтував Законом України «Про систему оподаткування», Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про міжнародні договори».

Також, скаржник зазначив, що судами не зроблено жодного висновку, щодо п.п.4.4.1 Закону України від21.12.2000 №2181, де зазначено - якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, прийнятого на підставі закону, або коли норми різних законів, або нормативно-правових актів допускають неоднозначне (багатозначне) тлумачення прав і обов’язків платників податків і контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податку, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні не з’явився.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом1.6 ст.1 Закону України від28.12.1994 №334 «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону №283 від22.05.1997 визначено, що товари - матеріальні та матеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь сих операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Тобто, на противагу заперечень скаржника, вексель підпадає під ознаки товару в розумінні ст.1 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств».

І як встановлено п.1.31 ст.1 вказаного Закону - продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів, тому суд апеляційної інстанції правомірно послався в даному випадку на п.1.19 ст.1 цього Закону, яким визначено поняття бартеру (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунки і товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які іди заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається рахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином розраховуючи базу оподаткування операцій з поставки товарів (п.4.1 ст.4 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість») по даному договору купівлі-продажу, необхідно врахувати визначення терміну «об’єкт оподаткування», зазначеного в пп.3.1.1 п.3.1 ст.3цього Закону. Із чого можна зробити висновок, що свої міркування щодо законності винесеного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції правомірно обґрунтував пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» в якій зазначається у яких випадках операції з цінними паперами не є об'єктом оподаткування:

випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.Відповідно суд касаційної інстанції погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції, що передача векселів в рахунок погашення зобов'язань за отриманий товар, до таких операцій не відноситься.

Тобто вексель, переданий в рахунок погашення заборгованості за отримані матеріальні цінності, підпадає під визначення товару в розумінні п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а не поняття грошових коштів, і відповідно суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що в порушення пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем занижено чисту суму податкових зобов'язань по ПДВ.

В частині припинення провадження у справі суд апеляційної інстанції правомірно не погодився із обґрунтуванням суду першої інстанції, оскільки спір про визнання недійсними рішень податкових органів про результати розгляду скарг станом на час прийняття господарським судом першої інстанції рішення у справі був підвідомчий господарським судам України.

Також щодо відсутності предмету спору в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПІ про застосування податкової застави суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в позові, так як на момент розгляду справи спірні правовідносини не існували і права позивача відповідачем, в цій частині, не були порушені.

Враховуючи вищезазначене оскільки судом вірно встановлені підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, тому постанова Київського апеляційного господарського суду від01.03.2006 по справі№16/192 не підлягає скасуванню, як така, що винесена із дотриманням норм матеріального та процесуального права, за правильної юридичної оцінки обставин справи.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю«Комерційне підприємство «Фірма «Арбат» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від01.03.2006 по справі№16/192 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                       А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров