Рішення № 91477863, 10.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2020 року Справа № 280/5395/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 35-А, РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (далі – відповідач), третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», в якому позивач просить:

визнати дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальності незаконними та неправомірними;

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62385279 від 19.06.2020 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 19652,10 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №62385273 з примусового виконання виконавчого напису №18569 від 04.06.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. Постановою приватного виконавця від 19.06.2020 ВП №62385273 відкрито виконавче провадження, проте позивач вважає, що приватний виконавець при її винесенні не дотримався норм Закону України «Про виконавче провадження», а саме ч. 1 ст. 24 цього Закону, оскільки позивачка не зареєстрована та не проживає (перебуває) на території м. Києва, не має там майна та не отримує доходів від юридичних осіб, які зареєстровані на території м. Київ, на яку розповсюджується юрисдикція відповідача. Звідси, на думку позивача, відповідач не мав підстав для відкриття виконавчого провадження №62385273 всупереч нормі ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», а отже оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 03.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, визнано причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.09.2020 з викликом сторін. Відповідачу надано п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

10.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.. №41843), відповідно до якого приватний виконавець зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред`явлення виконавчого документу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції органів державної виконавчої служби і приватних виконавців належать стягувачу. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до п. 3 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Так, 19 червня 2020 року - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до приватного виконавця із заявою №156072 про примусове виконання рішення в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 18569 від 04.06.2020 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 19 652,10 гривень. До заяви про примусове виконання рішення, було додано довідку про відкритий рахунок, в якій зазначається, що ОСОБА_1 , є власником рахунку № ІІА863348510000026200111974789 відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4. Крім того, до заяви про примусове виконання рішення, було додано оригінал виписки по рахунку, з якої вбачається, що на рахунку № НОМЕР_3 , який належить боржнику, станом на 19.06.2020 року наявні кошти в розмірі 1,00 гривень. Тобто, стягувачем до приватного виконавця подано документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни. Виходячи з наведеного, приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

10.09.2020 позивачем подано заяву про розгляд справи без участі позивача у письмовому порядку.

Третьою особою пояснень щодо позову до суду не надано.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Малокатеринівка, місце роботи «Водоканал», РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який є боржником за кредитним договором №1001330433401 від 10.06.2019, укладеним із ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правноступником усіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження якого є: 04070, м. Київ, вул.. Андріївська, 4. Загальна сума заборгованості скаладає 19402,10 грн. Виконавчий напис зареєстровано за №18569.

19.06.2020Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до приватного виконавця із заявою за вих. №156072 (вх. №11329 від 19.06.2020) про примусове виконання виконавчого напису, в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 18569 від 04.06.2020 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 19652,10 гривень. До заяви про примусове виконання рішення, було додано довідку про відкритий рахунок, в якій зазначається, що ОСОБА_1 , є власником рахунку № НОМЕР_4 відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4. Крім того, до заяви про примусове виконання рішення, було додано оригінал виписки по рахунку, з якої вбачається, що на рахунку № НОМЕР_4 , який належить боржнику, станом на 19.06.2020 року наявні кошти в розмірі 1,00 гривень.

19.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксаною Анатолійївною винесенопостанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62385273 щодо примусового виконання виконавчого напису приватногонотаріуса КМНО Хара Н.С, №18569 від 04.06.2020 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 19652,10 грн.

Вказана постанова направлена на адресу відповідача 19.06.2020.

Крім того, 19.06.2020 приавтним виконавцем до данному виконавчому провадженню винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника, що також направлені на адресу відповідача 19.06.2020.

Вказані постанови позивач отримав 26.06.2020 особисто, що підтверджується відміткою на рекомендованному повідомленні про вручення поштового відправлення.

09.07.2020 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка 19.07.2020 направлена на аресу боржника та до Комунального підприємства «Водоканал».

Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2020 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

05.10.2016 набрав чинності Закон України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (далі- Закон України №1404-VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пункту 4 частини другої статті 23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України від 02.06.2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (ч. 2 цієї ж статті).

Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни визначено місто Київ.

За приписами частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Так, фактично оскаржувана постанова обґрунтована посиланням на приписи, в тому числі, ст. 24 Закону України « Про виконавче провадження».

При цьому, за приписами частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Водночас, як свідчать матеріали справи, позивачка не зареєстрована на території міста Київ, а адресою її зареєстрованого місця проживання є: АДРЕСА_2 , що також зазначена і у виконавчому документі.

Доказів фактичного мешкання позивачки на території міста Київ матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Через призму не доведеності належними та допустимими доказами суд оцінює й зазначення в заяві про відкриття виконавчого провадження адреси фактичного знаходження майна позивача, а саме розрахункового рахунку в банківській установі, юридичною адресою місцезнаходження якого є м. Київ.

Щодо посилання у відзиві на позовну заяву на те, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які знаходяться на рахунку НОМЕР_4 відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи стягувача (м. Київ, вул. Андріївська,4), а тому під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_1 коштів, приватним виконавцем не було порушено вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», слід зазначити наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 №2346-ІІІ (далі - Закон №2346-ІІІ).

Згідно зі статтею 3 даного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

7.1.1. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

7.1.2. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

7.1.2-1. Рахунок умовного зберігання (ескроу) - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх особі (особам), вказаній (вказаним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), або повернення таких коштів клієнту за настання підстав, передбачених договором.

7.1.3. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Із наданих відповідачем та долучених до матеріалів справи копій документів виконавчого провадження судом з`ясовано, що звертаючись із заявою про примусове виконання рішення від 19.06.2020, стягувачем долучено довідку б/н б/д в якій зазначено, що у клієнта ОСОБА_1 , є рахунок НОМЕР_4 у валюті гривня відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», що розташований у м. Київ, вул. Андріївська, 4.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 цього ж Кодексу).

Пунктами 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «рахунок» є майном в розумінні ст. 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку.

Суд наголошує на тому, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. Кошти, в розумінні чинного законодавства, вважаються майном особи.

Аналогічний висновок міститься і в листі Міністерства юстиції України від 11.06.2018 вих. № 23123/16620-33-18/20.5.1, в останньому абзаці якого зазначено наступне: «Виходячи з наведеного, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах».

Однак, довідка б/н, б/д в якій зазначено, що у клієнта ОСОБА_1 є рахунок НОМЕР_4 відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк»,, не містить інформацію щодо вказаний рахунок не є поточним, на якому акумулюються кошти вкладника, а є рахунком, на який мають надходити кошти для погашення кредитної заборгованості, тобто такі кошти не можуть вважатися майном особи.

Посилання відповідача на постанову ВС у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15 суд дослідивши відхиляє, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Так, у справі № 905/3542/15 йшла мова про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу і знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, в тому числі, на поточному рахунку № НОМЕР_3 у позивача (місцезнаходження Банку: 01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження при виконанні ухвали суду про забезпечення позову в межах розміру позовних вимог у сумі 3757486,60 доларів США, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам відповідача. У справі що розглядається обставини є зовсім іншими. А відтак, суд не може застосувати висновки Верховного Суду, бо вони не стосуються спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження №62385273.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн., що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Оригінал квитанції №64 від 25.08.2020 знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 35-А, РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальності незаконними та неправомірними.

Скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №62385279 від 19.06.2020 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 19652,10 грн..

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.09.2020.

Суддя О.О. Артоуз