Ухвала суду № 91470105, 11.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/17247/19

Провадження № 1-кс/947/13853/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2020 року м.Одеса

Суддя Київського районного суду міста Одеси Тонконоженко М.М. за участю секретаря Чебан О.О., прокурора Антощука Є.М., представника – адвоката Воронкова В.О., розглянувши заяву прокурора Антощука Є.М. про відвід слідчого судді,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з заявою про відвід слідчого судді Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О. від розгляду клопотання представника – адвоката Воронкова В.О. в інтересах ТОВ «ФК Новотек» та ПП «Бугенвіль», про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження № 42019160000000351.

Під час розгляду зазначеної заяви, прокурор заявив відвід мені, як судді від розгляду даної заяви, посилаючись на невідповідність протоколу авторозподілу вимогам законодавства.

За змістом ч.1 ст. 81 КПК України всі відводи слідчому судді, розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

При цьому частиною третьою статті 81 визначено порядок за яким суддя розглядає таку заяву, а саме, має бути:

- вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення;

- вислухана думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;

- прийняти у нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою рішення про задоволення або відмову у задоволенні відводу.

Як видно, чинною нормою не передбачено для сторін інших прав та не регламентовано інших дій судді при вирішенні цього питання.

З огляду на приведені норми, заявлений відвід у даному кримінальному провадженні повинен був вирішуватися у вказаному вище порядку, і, згідно до авто розподілу, мною. Оскільки я, як суддя лише повинен вирішити питання відводу слідчому судді, тому заявлення відводу мені на даній стадії законом не передбачена. Крім того, вирішення вказаного питання, не є розглядом кримінального провадження по суті.

У зв`язку з чим, в розгляді заяви про відвід мені як судді належить відмовити.

Разом з тим, про здійснення визначення мене як судді, автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації заяви прокурора про відвід, в порядку, передбаченому ст.35 ч.3 КПК України, свідчить відповідний протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2020 року, яким визначено Єдиний унікальний номер справи №520/17247/19 та провадження №1-кс/947/13853/20, який відповідає за своїм змістом передбаченим до нього вимогам.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні заяви, посилаючись на викладені в ній доводи, та неможливість участі слідчого судді в розгляді питання про скасування арешту майна, зазначивши, що напередодні, о 16 годині помічник слідчого судді Федулеєвої Ю.О. запропонував прокурору погодитися на розгляд зазначеного клопотання без його участі, інакше прийдеться чекати довгий час, він відмовився і розгляд клопотання відбувся лише о 19 годині, після розгляду слідчим суддею всіх інших проваджень. Крім того, на думку прокурора, слідчий суддя вже висловила свою думку щодо вказаного питання, постановлена нею ухвала про відмову в арешті майна скасована Одеським апеляційним судом, яким накладено арешт на майно. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про сформування у слідчого судді правової позиціє по вказаному питанню, та ставить під сумнів неупередженість слідчого судді Федулеєвої О.Ю. при розгляді клопотання про скасування арешту майна, тобто є підставою для відводу відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України.

Представник заперечував на задоволенні заяви, посилаючись на її необґрунтованість, зокрема зазначивши, що в попередньому клопотанні слідчий суддя вирішувала питання щодо можливості арешту майна, яке регламентовано ст.170 КПК України. В зазначеному клопотанні вирішується питання щодо можливості скасування арешту, відповідно до ст..174 КПК України, яке слідчий суддя не вирішувала. Крім того в цьому кримінальному провадженні слідчим суддею поставлені десятки різних ухвал, частина яких скасована, а частина залишена без змін. Відносно доводів прокурора про розмову з помічником щодо його участі в розгляді клопотання, він вважає, що це не має відношення до розгляду питання щодо можливості відводу слідчого судді.

Слідчий суддя Федулеєва Ю.О. пояснень, щодо заявленого відводу, не надала.

Ознайомившись з заявою, заслухавши думки прокурора, представника, прихожу до наступного.

Згідно до ст.75 ч. 1 п.4 КПК України, слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Як вбачається з заяви про відвід, прокурор фактично вказує на постановлення суддею минулої хвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно ТОВ «ФК Новотек» та ПП «Бугенвіль», яка була скасована апеляційним судом 17.09.2019 року та відповідне клопотання було задоволено. Тобто в якості підстави для відводу прокурор фактично вказує на його не згоду з раніше прийнятим рішенням слідчого судді в рамках даного кримінального провадження.

В зв`язку з чим, у прокурора виникли сумніви у неупередженості слідчого судді під час розгляду клопотання.

Проте, суддя, при вирішенні питання про наявність підстав для відводу іншому судді, слідчому судді, не вправі розглядати та вирішувати питання щодо законності та обґрунтованості винесених процесуальних рішень цим суддею, слідчим суддею, а також давати оцінку щодо наслідків таких дій.

Тобто, вирішення питань, пов`язаних з встановленням законності та обґрунтованості винесених процесуальних рішень суддею, не належать до компетенції судді місцевого суду під час розгляду заяви про відвід.

Крім того, посилання прокурора на те, що слідчий суддя сформувала свою правову позицію щодо підстав для арешту майна, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Після розгляду клопотання про накладення арешту в порядку, передбаченому ст.170 КПК України, слідчим суддею, по вказаному питанню було прийнято інше рішення. Після чого до суду подано інше клопотання про скасування арешту в порядку, передбаченому ст.174 КПК України, вказане питання слідчим суддею не вирішувалось і, відповідно, відсутні підстави вважати, що у слідчого судді сформувалась правова позиція по цьому питанню.

Тобто на теперішній час фактично змінилась правова ситуація, слідчим суддею має бути розглянуте інше питання, розгляд якого регламентується іншою статтею КПК України.

Тому доводи прокурора що слідчим суддею розглядається повторно одне й те саме питання по якому вже суддею сформована правова позиція і щодо неможливості слідчого судді розглядати клопотання не відповідає зазначеним даним, які встановлені в судовому засіданні та на які посилалися учасники провадження. Доводи прокурора щодо питання участі прокурора в розгляді клопотання не можуть бути визнані такими, які мають значення до розгляду питання щодо можливості відводу слідчого судді.

Таким чином, обставини, на які посилається прокурор не можуть бути визнані підставами для відводу згідно діючого кримінального процесуального законодавства, а також, з урахуванням викладеного, такими, які самі по собі, свідчать про зацікавленість та упередженість слідчого судді.

Інших доказів наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості, а також зацікавленості судді в результатах кримінального провадження, заявником не надано.

Згідно п.п.49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, п.п.27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

На підставі вищевикладеного, з огляду на відсутність будь-яких об`єктивних доказів, які б свідчили про наявність в діях слідчого судді Федулеєвої Ю.О. обставин, передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України, приходжу до переконання, що заява про відвід слідчого судді з цих підстав задоволенню не підлягає.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.75 і 81 КПК України, суддя,-

ХВАЛИВ:

В задоволенні заяви прокурора про відвід слідчого судді Київського районного суду м.Одеси Федулеєвої Ю.О. в рамках кримінального провадження № 42019160000000351 по справі №520/17247/19 провадження №1-кс/947/13733/20 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тонконоженко М. М.