Ухвала суду № 914675, 12.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-20875/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Господарського суду Львівської області від 29.09.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. у справі № 5/1517-19/296

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська  залізниця”

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Завалишин Ю. О.,

відповідача – не з’явились,

встановив:

      Львівською державною залізницею, назву якої в ході розгляду справи змінено на Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська  залізниця”,подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові від 20.01.2005р. № 1302320/1/1123 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 60015 грн. 26 коп. основного платежу та 30097 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду Львівської області від 29.09.2005р. (з урахуванням ухвали від 07.02.2006р.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р., у справі № 5/1517-19/296позов задоволено.

      Судові рішення обґрунтовані тим, що матеріалами справи та наявними оформленими належним чином податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт від нерезидента, спростовано твердження відповідача про вчинення позивачем порушень, зазначених в акті перевірки стосовно не підтвердження податкового кредиту в сумі 60015 грн. 26 коп.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 4.5 ст. 4; пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.3.1., 7.3.6. п. 7.3., пп. 7.4.1., 7.4.4., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.2. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, 86 КАС України.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з посиланням на дослідження судами неприйнятих при перевірці відповідачем податкових накладних та не виявлення порушень при їх заповненні.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004р. Державною податковою інспекцією у м. Львові складено акт № 150/23-2/01059900 від 20.12.2004р. в якому встановлено порушення структурними підрозділами позивача п. п. 4.5., 4.9. ст. 4, пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.3.1. п. 7.3., пп. пп. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.2. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та донараховано позивачу, як консолідованому платнику, податок на додану вартість в сумі 67746 грн. 26 коп.

      20.01.2005р. на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1302320/1/1123 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 101377 грн. 50 коп., в т. ч. 67 585 грн. основного платежу та 33 792 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      Аналізуючи положення п. п. 4.5., 4.9. ст. 4; пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.3.1., 7.3.6. п. 7.3., пп. 7.4.1., 7.4.4., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.2. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. ст. 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. ст. 72, 86, 159, 161 КАС України, колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції на підставі поданих сторонами та досліджених в судових засіданнях доказівповно і всебічно з’ясували обставини справита дали їм правильну правову оцінку.

      Наданими позивачем належним чином оформленими податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт від нерезидента в сумах яких має місце податок на додану вартість, повністю спростовано твердження відповідача про вчинення позивачем порушень, зазначених в акті перевірки від 20.12.2004р.

      Розбіжностей по переліку наявних, досліджених судами податкових накладних,зазначених актів здачі-приймання виконаних робіт та вказаних в них сум сторонами не наведено.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, постанова та ухвала прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 29.09.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. у справі № 5/1517-19/296 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                    Брайко А. І.