Ухвала суду № 914673, 24.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-20880/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2006р. у справі № 23/387-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Четназ”

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Самар Т. Г.,

відповідача – не з’явились,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Четназ”, з урахуванням послідуючих уточнень,подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі  м. Запоріжжя № 0000162302/0 від 09.02.2005р.про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 9900 грн., в т. ч. 6600 грн. основного платежу та 3300 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.12.2005р. в позові відмовлено.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що кошториси на виконання робіт за договорами підряду складені не були; вартість виконаних робіт зазначалась позивачем в розрахунках на підставі актів виконаних робіт; оплата за виконані роботи здійснювалась ТОВ “Євротехмонтаж” на підставі рахунків та в зазначених в них сумах; по актам виконаних робіт зменшені суми на вартість матеріалів постачання замовника на 22682 грн. 40 коп., в т. ч. ПДВ – 3780 грн. 40 коп., що не підтверджено бухгалтерськими документами; позивачем безпідставно зменшено валові доходи на 18902 грн.; в порушення п. 5.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зменшено приріст балансової вартості запасів на 4400 грн.

      Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2006р. постанову від 08.12.2005р. по даній справі скасовано; позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від № 0000162302/0 від 09.02.2005р. в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 8250 грн., в т. ч. 5500 грн. основного платежу та 2750 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      При цьому судом апеляційної інстанції підставами прийняття такого рішення вказано, що оплата за виконані роботи здійснювалась ТОВ “Євротехмонтаж” на підставі рахунків та в зазначених в них сумах і в повному обсязі відносилась позивачем до складу валового доходу; ціни за виконані роботи були узгоджені сторонами договорів підряду саме в таких розмірах, як зазначено позивачем в податкових накладних; позивач та ТОВ “Євротехмонтаж” не є пов’язаними особами; сторони не позбавлені права при виконанні робіт (наданні послуг) змінювати суми, що підлягають оплаті, тобто встановлювати вільну ціну; ціни у даному випадку є вільними, а відповідальність за можливе порушення їх формування не може тягти відповідальності у вигляді донарахування податку.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на невірну правову оцінку спірним правовідносинам, порушення норм матеріального права (не зазначивши їх) та норм процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 191 КАС України.

      В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін як обґрунтованого та такого, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

      Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судом апеляційної інстанції, в результаті проведеної планової комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001р. по 30.09.2004р. виявлено заниження податку на прибуток в розмірі 6 600 грн. та складено акт № 0172302/20501135 від 07.02.2005р.

      На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162302/0 від 09.02.2005р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 9 900 грн., в т. ч. 6 600 грн. основного платежу і 3 300 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Як зазначено апеляційним господарським судом між позивачем та ТОВ “Евротехмонтаж” підписано договори підряду № 1 від 03.01.2004р., б/н від 24.01.2003р. та б/н від 04.02.2003р. Вартість виконаних робіт, яка заявлялась до сплати, зазначалась позивачем у розрахунках на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами договорів, а оплата за ці роботи здійснювалась ТОВ “Євротехмонтаж” на підставі рахунків та у сумах, зазначених у рахунках, які у повному обсязі на підставі п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відносились позивачем до складу валового доходу.

      Можливість зазначених вище операцій не суперечить положенням ст. 190 ГК України.

      Зважаючи на спір стосовно віднесення використаних позивачем при виконанні робіт будівельних матеріалів ТОВ “Євротехмонтаж” на суму 18902 грн. до складу валових доходів, апеляційним господарським судом вірно зазначено про задоволення позову в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 8250 грн., в т. ч. 5500 грн. основного платежу та 2750 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Посилання відповідача на те, що ціна визначена сторонами з порушенням Правил визначення вартості будівництва, не можуть бути прийняті до уваги, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, оскільки вказані правила носять обов’язковий характер лише при визначенні вартості будов (об’єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

      Наявні в матеріалах справи клопотання відповідача № 3975/10/10-014 та повістка про виклик, надіслана 03.02.2006р., свідчать, відповідно, про його повідомлення належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи та визнання судом обов’язкової участі в судовому засіданні його представника.

      Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; якщо суд апеляційної інстанції визнав обов’язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

      Таким чином КАС України не визнає необхідності обов’язкового відкладення апеляційного розгляду справи у зв’язку з неприбуттям в судове засідання повідомлених по ній осіб.

      Обґрунтування невірного застосування норм матеріального права відповідачем в касаційній скарзі не зазначено, а також таких порушень Вищим адміністративним судом України не встановлено.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про часткове задоволенняостаточних позовних вимог є вірним, постанова прийнята відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.     

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2006р. у справі      № 23/387-АП – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                    Брайко А. І.