Ухвала суду № 914669, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“17” квітня 2007 р.                                                                                         Справа № 10/120-2915

                                                                                     к/с № К-20940/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:       не з’явився

відповідача:   Ільків І.М.  

розглянувши касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року

та  постанову Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2005 року

у справі№ 10/120-2915

за позовом  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сільцівське»  

доКозівської міжрайонної державної податкової інспекції

про списання боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сільцівське» (далі – позивач, СТОВ «Сільцівське») звернулось в серпні 2005 року до Господарського суду Тернопільської області з позовом про зобов’язання Козівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі – відповідач) провести списання податкового боргу в сумі 41114,01 грн., в зв’язку з форс-мажорними обставинами, а також пеню та штрафні санкції, як за несвоєчасно сплачені податкові зобов’язання; про витребування довідки про заборгованість СТОВ по сплаті податків: прибуткового податку з оплати праці станом на 01.10.2004 року, прибуткового податку з орендної плати за землю станом на 10.07.2004 року, фіксованого сільськогосподарського податку станом на 01.01.2005 року.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2005 року зобов’язано Козівську МДПІ списати безнадійний податковий борг СТОВ «Сільцівське» за платежами: прибуткового податку з оплати праці; прибуткового податку з громадян з орендної плати за землю; фіксованого сільськогосподарського податку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2005 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що податковий борг позивача виник внаслідок обставин непереборної сили (форс – мажорних обставин), тому відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ він підлягає списанню як безнадійний.

За клопотанням відповідача здійснено заміну Козівської МДПІ на Бережанську МДПІ Тернопільської області відповідно до ст. 55 КАС України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження по справі №10/120-2915, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 4.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом ДПА України від 14.03.2001 р. №103, п. 2.1 Порядку заповнення та подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (оплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 року №451.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій по справі №10/120-2915 без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

 Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлена наявність у позивача суми податкового боргу в розмірі 41114,01 грн. (прибуткового податку з оплати праці в сумі 23749,47 грн., прибуткового податку з громадян з орендної плати за землю в сумі 5669,04 грн., фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 11695,50 грн.), що виник у зв’язку з дією несприятливих погодних умов (форс-мажорних обставин) та нараховані до сплати штрафні санкції.

Встановивши на підставі висновку Торгово-промислової палати України від 14.07.2004р. №3021/05-04 факт існування форс-мажорних обставин, що спричинили загибель сільськогосподарських культур у 2004 році та за безперечності суми оспорюваного боргу та штрафних санкцій (акт Козівської МДПІ від 07.12.2005 р. №21-17/30156033, акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2004 р., акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 08.12.2005 р.) суди дійшли висновку про причинно – наслідковий зв'язок між збитками, понесеними у зв’язку з форс-мажорними обставинами, та неспроможністю позивача сплатити податкові зобов’язання після дати виникнення зазначених обставин.

Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-IІІ в редакції Закону України від 20.02.2003р. № 550-ІУ цей Закон є спеціальним Законом питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст.18 цього Закону передбачено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до пункту 3.4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, розробленого відповідно до пункту 18.2 ст.18 Закону України від 01.12.2000р. № 2181-ІП та затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001р. № 103 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 10.01.2002р. за № 16/6304), факт непереборної сили підтверджується, в тому числі Торгово-промисловою палатою України щодо настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 14.07.2004 р. №3021/05-04 несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур, на території, де розташований позивач, станом на 10.05.2003р., є форс-мажорними обставинами відповідно до пункту 18.2 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Оскільки списання податкового боргу є однією з форм його погашення за наявності визначених законом підстав, а встановлений Законом України від 21.12.2000р. №2181-ІП порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) поширений на всі податки, передбачені ст.ст.14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», суди дійшли правильного висновку, що в силу наведених норм матеріального права визнається безнадійним та списується непогашений податковий борг з прибуткових податків та фіксованого сільськогосподарського податку, які не можуть бути сплачені після виникнення форс-мажорних обставин за бюджетний рік, протягом якого такі обставини виникли.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, зазначених в касаційній скарзі.

Отже, суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №10/120-2915, виходячи з мотивів наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2005 року по справі №10/120-2915 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                    Голубєва Г.К.