Ухвала суду № 914667, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“17” квітня 2007 р. Справа №23/365-05-11202А к/с № К-20946/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайко А.І.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

Федорова М.О.

секретар судових засідань: Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача: Пуленка К.М.

відповідача: не зявився

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Южному

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року

та постанову Господарського суду Одеської області від 28.12.2005 року

у справі № 23/365-05-11202А

за позовом Комунального постачання «Водопостачання та каналізація»

до Державної податкової інспекції у м. Южному

про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2005 року Комунальне підприємство «Водопостачання та каналізація» (далі позивач, КП «Водопостачання та каналізація») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Южному (далі відповідач, ДПІ у м. Южному) від 23.05.2005 року №0000212301/0/147, яким донараховано податок на додану вартість.

Постановою Господарського суду Одеської області від 28.12.2005 року податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Южному від 23.05.2005 року №0000212301/0/147 скасовано.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість води втраченої з системи ПРВ в обсязі 372377 куб. м., а відповідач неправомірно визначив позивачу податкові зобовязання по ПДВ в сумі 41609 грн. та застосував штрафні санкції по цьому податку.

Не погоджуючись з вищезгаданими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 28.12.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 1.11 п. 1 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах», ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р. №2918-ІІІ.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення по справі без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення як необґрунтовану.

В судове засідання представник відповідача не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Южному проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства КП «Водопостачання та каналізація» за період з 01.01.2003 року по 31.12.2004 року, за результатами якої складено акт від 19.05.2005 року №10/175/23-1008/31783053.

На підставі даного акту перевірки, податкова інспекція прийняла податкове повідомлення рішення №0000212301/0/147 від 23.05.2005 року про донарахування ПДВ в сумі 41609 грн., в звязку з неправомірним віднесенням до податкового кредиту сум, які не можна віднести до валових витрат.

За результатами адміністративного оскарження, згадане повідомлення рішення залишено без змін.

Відповідач в акті перевірки посилається на завищення позивачем загальної суми валових витрат за період, який був предметом перевірки на суму 207910,00 грн., чим порушено пп. 5.2.1 п. 5.1, п. 5.2 , п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР.

Однак, відповідно до пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, яким визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Позивач відніс до податкового кредиту ПДВ на суму 41581 грн. керуючись пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р., за якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку стосовно правомірного включення позивачем до складу валових витрат вартість придбаної води, тому суми ПДВ, сплачені у звязку з придбанням вказаних товарів, цілком правомірно були віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах.

Однак, суд касаційної інстанції звертає увагу Одеського апеляційного господарського суду на помилково прийняте по справі рішення у вигляді постанови від 09.03.2006 року, коли за змістом дане рішення відповідає вимогам ст. 206 КАС України і повинно бути винесено у вигляді ухвали. Але, оскільки це порушення не призвело та не могло призвести до неправильного вирішення справи, то відповідно до ст. 224 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції залишається без змін.

Отже, Одеський апеляційний господарський суд та Господарський суд Одеської області дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи, дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №23/365-05-11202А .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Южному залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року та постанову Господарського суду Одеської області від 28.12.2005 року по справі № 23/365-05-11202А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Г.К. ГолубєваСудді(підпис) А.І. Брайко

(підпис)О.В.Карась(підпис)А.О. Рибченко(підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом

Суддя Г.К. Голубєва