Ухвала суду № 914666, 12.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-20952/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“12” квітня  2007 року                                                                                                                   м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившева Л.І., Костенко М.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі:  Сорокіній Л.В.

за участю представника:

позивача:  Ровинського О.Ю.

розглянувши касаційну скаргу  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на  рішення господарського суду Одеської області від 13 січня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року

 у справі  №  23/328-05-9878А

за позовом  ЗАТ ВО «Одеський консервний завод»

доСДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

            У жовтні 2005 року, з урахуванням уточнення позовних вимог від 23.12.2005 року, позивач звернувся з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі  про скасування податкового повідомлення-рішення №0002251310/0 від 25.10.2005 року та відшкодування судових витрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 січня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року, позовні вимоги  ЗАТ ВО «Одеський консервний завод» задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0002251310/0 від 25.10.2005 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 203,00 грн..

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, податковим органом була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ЗАТ ВО «Одеський консервний завод» на предмет взаємовідносин з ПП «Енергетик» у жовтні, грудні 2003 року.

Згідно акту перевірки №782/13-31,2/30087693/36 від 18.10.2005 року встановлено, що позивачем неправомірно включено суму 131027,33 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2003 року, чим порушено п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі цього акту перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та ПП «Енергетик» був укладений договір купівлі-продажу насіння соняшника б/н від 03.10.2003 року.

Про виконання вказаного договору а також про правомірність включення позивачем до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за грудень 2003 року свідчать копії податкових накладних №707/1 від 01.12.03р., №7171 від 01.12.03р., №744 від 01.12.03р., №829 від 01.12.03р., №848 від 01.12.03р. №852 від 01.12.03р., №923 від 01.12.03р., №933 від 01.12.03р., №1001 від 01.12.03р., №1072 від 01.12.03р., №1088 від 01.12.03р., №1201 від 01.12.03р., №1486 від 01.12.03р., №1506 від 11.11.03р, №1534 від 13.11.03р., №1542 від 14.11.03р. на загальну суму 131027,33 грн..

Щодо посилання відповідача на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2004 року по справі №2-490/2004, яким були визнані недійсними з моменту реєстрації статутні документи ПП «Енергетик» та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №21835520 від 29.11.2002 року, то судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій, що визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою скасування податкових накладних, виданих до його скасування з оглядну на таке.

Відповідно до п.9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» - реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

На момент  здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «Енергетик», а також на час складання податкових накладних що включені позивачем до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ,  ПП «Енергетик» було зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності та платник ПДВ.

Крім того, слід зазначити, що дату виникнення права платнику податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для податкового кредиту.

На момент складання вищезазначених податкових накладних і подання позивачем до органів ДПІ податкової звітності з урахуванням сум, що вказані у цих податкових накладних, жодних набувших чинності судових рішень про їх недійсність не було.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2004 року по справі №2-490/2004 набуло чинності після вказаних вище подій, тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту оспорювані суми ПДВ.

Судова колегія вважає за потрібне зазначити, що звернення податкового органу до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 03.10.2003 року не є підставою щоб вважати неправомірним віднесення до податкового кредиту вказаних сум ПДВ. Лише після набуття чинності рішення про визнання угоди недійсною та повернення сторін в первісний стан (двостороння реституція), ця господарська операція може бути належним чином відображена в документах податкового обліку з відповідним зменшенням від’ємного значення ПДВ.

Доказів про недійсність вищезазначеного договору купівлі-продажу або невідповідність податкових накладних чинному законодавству України суду не надано.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скаргзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 січня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Судді      (підписи)

З оригіналом згідно:

                  Суддя

Вищого адміністративного суду

    України                                                                                               Н.Є.Маринчак