Рішення № 91438088, 10.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року № 320/5331/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, треті особи: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, треті особи: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. у виконавчому провадженні №62157076 з прийняття до провадження заяви стягувача - АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про примусове виконання рішення за виконавчими написами №17421 від 05.05.2020, учиненим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 53724,96 грн. з відкриття виконавчого провадження №62157076 за вказаною заявою;

- визнати неправомірними та скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження №62157076 від 21.05.2020, постанову про стягнення з боржника основної винагороди №62157076 від 21.05.2020, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №62157076 від 21.05.2020, постанову про арешт коштів боржника №62157076 від 21.05.2020.

Разом з адміністративним позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд забезпечити позов шляхом заборони Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні №62157076 з примусового виконання рішення за виконавчим написом №17421 від 05.05.2020, учиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 53724,96 грн., до закінчення судового розгляду справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 позовну заяву залишено без руху. В подальшому, 15.07.2020 на адресу суду надійшла повторно заява про забезпечення позову від ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 у задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено.

До суду від позивача 15.07.2020 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження порушено ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», та всупереч законодавства не взято до уваги те, що позивач, зареєстрована та мешкає у м. Яготині Київської області, майна на території м. Києва не має. На думку позивача, виконавче провадження №62157076 відкрито з порушенням норм чинного законодавства, а прийнятті у ньому постанови, у тому числі й постанова про арешт майна боржника від 21.05.2020, якою накладено арешт на належні позивачу грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження штрафів всього у розмірі 59497,46 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує у повному обсязі. На обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем Юхименко O.JI. винесена на підставі заяви стягувача про примусове виконання у відповідності до ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вказаної заяви, стягувач просив приватного виконавця відкрити, за місцем знаходження майна (грошових коштів), ОСОБА_1 , виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №17421 виданого 05.05.2020 приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнешся з боржника, якою є: ОСОБА_1 на користь AT «Перший Міжнародний Український Банк» заборгованост і у розмірі 53724,96 грн.

Відповідач, також зазначив, що у вищевказаній заяві, стягувач повідомив приватного виконавця про те, що у ОСОБА_1 наявне майно, а саме грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «Перший Міжнародний Український Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4 та повідомив про те, що залишок на рахунку становить 1,00 грн.

Стверджує, що гроші, у тому числі у безготівковій формі, є майном і їхнім місцезнаходженням вважається місцезнаходження фінансової установи, у якій відкритий відповідний рахунок боржника, у зв`язку з чим, приватний виконавець має можливість приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі, коштів, що знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Позивач надала до суду відповідь на відзив, у якому проти доводів відповідача заперечувала у повному обсязі. На думку позивача «картковий рахунок» не є майном в розумінні ст. 190 ЦК України. Стверджувала, що навіть за наявності на рахунку № НОМЕР_3 у ОСОБА_1 станом на 21.05.2020 коштів в розмірі 1,00 грн., у будь-якому випадку недостатньо для стягнення з неї на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» коштів у розмірі 53724,96 грн.

Також зазначила, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням стягувача, яким є банк, оскільки зазначена у заяві про відкриття адреса знаходження рахунку боржника є юридичною адресою, за якою зареєстрований і розташовується сам банк, на думку позивача, це суперечить принципу, який закладений у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, що виконавче провадження відкривається за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Стверджувала, щ відкриття провадження за місцезнаходженням стягувача в такій ситуації чинним законодавством не передбачено. Вважала, що банк, зазначаючи про відкриття рахунку боржника за юридичною адресою самого банка, штучно створює підстави для відкриття виконавчого провадження за своїм місцезнаходженням, а не за місцем проживання чи знаходження майна боржника.

Третя особа-1 та третя особа-2 своїми правами визначеними ст.165 КАС України не скористались, жодних пояснень щодо позову або відзиву до суду не надали.

Представник позивача у судових засіданнях призначених на 31.07.2020, 18.08.2020 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання призначене на 02.09.2020 представник позивача не з`явилась, подала до суду клопотання про подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про час, дату та місце проведення судових засідань належним чином повідомлений, у судові засідання не з`являвся, явку свого уповноваженого представника не забезпечував, про причини неявки суд не повідомляв.

У судові засідання третя особа-1 не з`являлась, про час, дату та місце проведення судових засідань належним чином повідомлена, явку свого уповноваженого представника не забезпечувала, про причини неявки суд не повідомляла.

Третя особа-2 про час, дату та місце проведення судових засідань належним чином повідомлена, у судові засідання не з`являлась, явку свого уповноваженого представника не забезпечувала, про причини неявки суд не повідомляла.

Протокольною ухвалою від 02.09.2020, керуючись ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2020 ОСОБА_1 отримано рекомендований лист від приватного виконавця Юхименко О.Л., яким надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2020 (ВП№62157076) за виконавчим написом №17421 від 05.05.2020, учиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою H. С. за заявою AT «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 53724,96 грн.

Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження відповідачем також надіслано:

- постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 21.05.2020, якою з ОСОБА_1 вирішено стягнути основну винагороду виконавця в сумі 5372,50 грн.;

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 21.05.2020, якою з ОСОБА_1 вирішено стягнути витрати винавця в сумі 219,88 грн.;

- постанову про арешт майна боржника від 21.05.2020, якою накладено арешт на належні ОСОБА_1 грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів всього на суму 59497,46 грн.

Позивач не погоджуючись з прийняти Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л постановами, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спір відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями, далі - Закон №1404-VIII).

За приписами ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі по тексту - Закон №1403-VIII), виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша).

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (частина друга).

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста).

Аналіз наведених положень Законів №1403-VIII та №1404-VIII дає підстави для висновку, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку приватний виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17.

Судом встановлено, що на адресу приватного виконавця Юхименко О.Л. надійшла заява від AT «Перший Міжнародний Український Банк» про примусове виконання рішення.

Відповідно до вказаної заяви, стягувач просив приватного виконавця відкрити, за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №17421 виданого 05.05.2020 року приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнешся з боржника, якою є: ОСОБА_1 на користь AT «Перший Міжнародний Український Банк» заборгованост і у розмірі 53724,96 грн.

З вищевказаної заяви вбачається, що стягувач повідомив приватного виконавця Юхименко О.Л. про те, що у боржника, ОСОБА_1 наявне майно, а саме грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Перший Міжнародний Український Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4.

Крім того, до заяви про примусове виконання рішення стягувачем додано довідку у якій чітко зазначено, що у ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в AT «Перший Міжнародний Український Банк», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4.

Також, на підтвердження грошових коштів, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 стягувачем надано виписку по рахунку від 21.05.2020 про те, що залишок на рахунку становить 1,00 грн.

Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, у якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається (ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Отже, як вбачається з вищенаведеного, позивач, як боржник, має відкриті рахунки в банківській установі з місцем реєстрації у місті Києві, і подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, суд зазначає, що дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії з винесенням постанов про арешт коштів на всіх рахунках боржника - відповідача, відкритих у банківських установах - не суперечать нормам законодавства.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховний Суд у рішенні від 10.09.2018по справі № 905/3542/15.

Частиною 3.1 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з ч. ч. 6.1, 6.2 ст. 6 вказаного Закону, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в п. 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», в якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

Таким чином, очевидно, що гроші, у тому числі у безготівковій формі, є майном і їхнім місцезнаходженням вважається місцезнаходження фінансової установи, у якій відкритий відповідний рахунок боржника

У листі-роз`ясненні №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018, Міністерство юстиції, зокрема зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. При цьому, виходячи з положень ч. 1 ст. 179, ст. 177 цього Кодексу, одним із різновидів майна є гроші.

Зазначеним листом Міністерство юстиції України чітко підтвердив позицію щодо можливості приватного виконавця приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі, коштів, що знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Таким чином, виконавче провадження № 2157076 відкрито на підставі сг.24 Закону України «Про виконане проваджений» за місцезнаходженням майна боржника.

Крім того, у свої позовній заяві ОСОБА_1 просить зокрема визнати протиправними та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 21.05.2020, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 21.05.2020, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 21.05.2020.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що предмет позову та доказова база жодним чином, не співвідносяться між собою, підстави для визнання протиправними та скасування вищевказаних постанов приватного виконавця - відсутні, оскільки таке рішення не буде містити законодавчого підґрунтя неправомірності дій приватного виконавця щодо винесення даної постанови, а доводи викладені в позовній заяві не мають відношення до предмету позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувана; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 2 ст. 42 Закону №1404-VIII).

Частина 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5) передбачає, що виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану).

Судом встановлено, що під час відкриття виконавчого провадження понесено мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн. та 21.04.2020 приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках па приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIIIвиконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 3 ст. 45 цього ж закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 31 Закону №1403-VIII, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, ч. 7 ст. 31 Закону №1403-VIII передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриті я виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Судом встановлено, що 21.05.2020 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Даною постановою приватного виконавця визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем проведено розрахунку щодо розміру основної винагороди та визначено, що у даному виконавчому провадженні виконавчий збір становить 5372,50 грн., що становить 10% від суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Крім того, у рамках виконавчого провадження №62157076, приватним виконавцем Юхименко O.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника від 21.05.2020.

Зазначеною постановою, приватний виконавець Юхименко O.Л. постановила накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Судом встановлено, що вказану постанову приватний виконавець виніс на підставі ст. 56 Закону №1404-VIII, де вказано, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 56 Закону №1404-VIII, приватний виконавець Юхименко O.Л. винесла постанову про арешт коштів боржника у відповідності до Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення, на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У постанові про накладення арешту на кошти боржника від 21.05.2020 зазначено наступне: «накласти арешт на кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику».

Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують постанови виконавця порядок виконання зазначених постанов з урахуванням обмежень, визначених законодавством.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом.

Водночас, визначено обов`язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.

У зв`язку з прийняттям банками постанови про арешт коштів боржника, у рамках виконавчого провадження №62157076, карткові рахунки не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Також от. 73 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням па роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Постанову про арени коштів боржника приватним виконавцем винесено у відповідності до Закону №1404-VIII задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Так. відповідно до п.1.2. розділу 1 Наказу МФУ № 758 від 22.06.2012 «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та небюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.

Стаття 7 Закону України «Платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає види рахунків, що можуть відкриватися банками своїм клієнтам, не містить такого виду рахунків, як рахунок для отримання пенсії.

Крім того, позивачем не додано до позовної заяви належних, допустимих доказів, які б підтверджували, що рахунок має спеціальний режим використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №1404-VIII, постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Тобто, з вищевикладеного можна зробити висновок, що арештований рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника.

Отже, приватним виконавцем Юхименко О.Л. правомірно винесена постанова про арешт коштів боржника, підстави для її скасування відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.

При цьому, в ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.