Ухвала суду № 91398261, 04.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/13428/20

Провадження № 2/947/2795/20

УХВАЛА

04.09.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

Розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу « Автостоянка «Електрон», третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2020 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 із позовом про поновлення строку звернення до суду, пропущеного з поважних підстав; поновлення його на посаді голови правління ОК « автостоянка «Електрон», яку позивач займав до незаконного звільнення наказом №5 від 04.06.2019 року за підписом голови ОК « Автостоянка «Електрон» ОСОБА_2 , обраного рішенням загальних зборів кооперативу 30.05.2019 року; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.06.2019 року до дня поновлення на роботі, із розрахунку 12500 гривень за місяць та покладення на ОСОБА_2 провину в незаконному звільненні, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 28.11.2019 року, яке набрало законної сили 28.01.2020 року , та було залишено без змін постановою Верховного суду 05.05.2020 року , визнано незаконним рішення загальних зборів кооперативу яким обрано на посаду голови кооперативу ОСОБА_2 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 року головуючим визначено Луняченко В.О. (а/с 60).

Ухвалою суду від 09.06.2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін ( а\с 65 ).

13.07.2020 року від відповідача надано клопотання про зупинення провадження у справі та виклику сторін.

21.07.2020 року від позивача надані заперечення на клопотання відповідача.

05.08.2020 року надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов голова правління обслуговуючого кооперативу « Автостоянка « Електрон» Мамай А.Г. заперечуючи проти позовних вимог обґрунтовує заперечення тим, що рішенням господарського суду Одеській області від 08.07.2020 року визнані рішення загальних зборів кооперативу від 17.03.2019 року. В тому числі і обрання позивача головою правління, після рішення господарського суду від 28.11.2019 року , яке набрало законної сили 28.01.2020 року, позивача було поновлено на посаді але загальними зборами кооперативу від 01.02.2020 року знову головою правління обрано ОСОБА_2 а позивача виключено з членів кооперативу, що виключає його поновлення на посаді голови правління, а крім того пропущений місячний строк звернення до суду , встановлений вимогами Кодексу законів про працю України що є підставою для відмови у позові.

10.08.2020 року від позивача подано відповідь на відзив.

Як встановлено у судовому засіданні 17.03.2019 року загальними зборами Обслуговуючого кооперативу « Автостоянка «Електрон» ( у подальшому по тексту - кооператив) позивача було обрано на посаду голови правління кооперативу строком на три роки з правом переобрання ( витяг з протоколу - а/с 5).

Згідно наказу №002-к від 24.04.2019 року позивач приступив до виконання своїх обов`язків як голови правління ( керівника) (а/с 23).

Наказом №5 від 04.06.2019 року голови кооперативу ОСОБА_2 , згідно рішення протоколу №6 від 30.05.2019 року загальних зборів члені кооперативу , позивач було звільнено з посади голови кооперативу ( а/с 25).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.11.2019 року (а/с 39), яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року ( а/с 41 ) та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.05.2020 року (а/с 44) у справі №916/1996/19 задоволено позов ОСОБА_1 до ОК « Автостоянка «Електрон» та визнано недійсним рішення загальних зборів кооперативу , оформлені протоколом № 6 від 30.05.2019 року.

У постанові Верховного Суду зазначено, що Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18.

Таким чином, враховуючи зазначену правову позицію, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спір у даній справі виник з корпоративних відносин.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до ч.1 ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 711\5711/16ц Верховним Судом наданий наступний висновок щодо застосування норм права:

Відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Згідно статті 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

Предметом розгляду даної справи є визначення законності припинення повноваження позивача як голови правління кооперативи, поновлення його на посаді та стягнення компенсаційних витрат пов`язаних із незаконністю звільнення.

Як зазначалось вище статус керівника виконавчого органу кооперативу відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню кооперативом на підставі рішення загальних зборів та його повноваження у будь який час можуть бути припиненими у спосіб визначений Законом та Статутом кооперативу.

Статутом Обслуговуючого кооперативу «Автостоянка «Електрон», затверджений загальними зборами 21.06.2017 року ( а/с 26) у п.7.5 визначає, що голова правління кооперативу обирається загальними зборами з членів кооперативу на строк три роки з правом переобрання. Пунктом 7.2.3 Статуту зазначено, що обрання голови правління належить до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу.

Таким чином протягом трьох років на які обраний голова правління його повноваження можуть бути припиненими внаслідок переобрання загальними зборами.

Згідно наказу №5 від 04.06.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади голови, на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу , оформленого протоколом №6 від 30.05.2019 року.

За змістом зазначеного протоколу загальними зборами 30.05.2019 року скасовано рішення загальних зборів від 17.03.2019 року на яких було виражена недовіра ОСОБА_2 , звільнено його с посади виконуючого обов`язку голови правління та обрано головою правління ОСОБА_1 а також припинено членство у кооперативі ОСОБА_1 на підставі п/п 4 п. 5.7 Статуту за невиконання вимог Статуту, а новим головою правління обрано ОСОБА_2 .

Рішенням господарського суду Одеської області, яке набрало законної сили, було визнано недійсним в цілому рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом №6 від 30.05.2019 року.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що питання припинення повноважень голови правління Обслуговуючого кооперативу «Автостоянка «Електрон» відноситься до виключної компетенції загальних зборів правління , а наказ про звільнення є похідним від зазначених рішень.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.05.2020 року у справі №916/1996/19 , питання припинення повноважень голови правління зазначеного кооперативу відноситься до корпоративних прав, а тому підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду , яка у відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК повинна враховуватися судом при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин, суд вважає, що дана цивільна справа підлягає закриттю із роз`ясненням позивачу про те що питання законності припинення а також поновлення на посаді голови правління Обслуговуючого кооперативу «Автостоянка «Електрон відносяться до корпоративних спорів та підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 263,353,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу « Автостоянка «Електрон», третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Роз`яснити позивачу що питання законності припинення повноважень а також поновлення на посаді голови правління Обслуговуючого кооперативу «Автостоянка «Електрон відносяться до корпоративних спорів та підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання повного тексту суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів.

Учасник справи якому копія ухвали не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня учення йому відповідної ухвали.

Суддя Луняченко В. О.