Ухвала суду № 91388649, 08.09.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3550/2020 Справа № 490/5608/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича, приватного нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міхняєвої Альони Андріївни, ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам», третя особа - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2020 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог посилається на те, що 06.12.2006 р. уклала кредитний договір з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та отримала споживчий кредит в сумі 29200 дол. США, та уклала договір іпотеки, предметом якого була вищевказана квартира. 30.08.2010 р. між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» була укладена додаткова угода, відповідно до якої вона зобов`язана повернути кредит до 06.05.2013 р. 31.07.2007 р. уклала з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір та отримала кредит у сумі 12500 дол. США, який зобов`язана була повернути до 31.07.2017 р. 27.08.2020 року до її квартири прийшов ОСОБА_2 та повідомив, що він є власником вищевказаної квартири, оскільки придбав її на прилюдних торгах 06.07.2020 р. Вважає, що реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію, а тому укладені за результатами торгів угоди не відповідають вимогам закону.

Одночасно з подачею позову, позивач просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 31.07.2020 р., виданого приватним нотаріусом ММНО Міхняєвою А.А., зареєстрованого в реєстрі за №548.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 р. визначено головуючого по справі - суддю Гуденко О.А.

Згідно з ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 3,4 ч. 1 ст.151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно п.1 та 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) – «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача , на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Згідно роз`яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи наявність майнового спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що вимоги про забезпечення позову підлягають задоволенню шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді арешту на зазначене нерухоме майно, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду , або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Керуючись ст.ст.149-151 ЦПК України, постановою Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.06 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Копії ухвали для негайного виконання надіслати до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та до Департаменту з надання адміністративних послуг.

Копії ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена разом до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО