Ухвала суду № 91362536, 03.09.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/766/18

Номер провадження 1-кп/629/48/20

УХВАЛА

03 вересня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Гребенюка В.Є., захисника Остапенко С.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лозова, Харківської області, громадянину України, не військовозобов`язаного, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому судом продовжувався.

08 вересня 2020 року спливає два місяці раніше обраного строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор Гребенюк В.Є., з урахуванням закінчення обвинуваченому строку тримання під вартою заявив клопотання про продовження раніше обраного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність підстав для скасування або зміни обраного запобіжного заходу на менш суворий, вказав на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 залишив вирішення клопотання на розсуд суду.

Захисник-адвокат Остапенко С.Ю. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважала його необґрунтованим, прохала змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

При вирішенні зазначених клопотань суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню від суду та впливу на свідків.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, законного джерела доходу не має, будучи працездатною особою не працював, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Тому, суд залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та продовжує його строк до 03 листопада 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 197, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Гребенюка В.Є.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лозова, Харківської області, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до двох місяців, тобто до 03 листопада 2020 року в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 03 вересня 2020 року.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Остапенко С.Ю. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Н.А. Смірнова